Ми щодня "зчитуємо" інших людей у спілкуванні: легко ловимо зміни тону партнера, помічаємо винуватий погляд дитини біля обгорток від цукерок чи безлад у кімнаті, слухаємо сумнівні пояснення колеги про погано зроблену роботу. Однак інтуїція часто підводить. Сучасні дослідження показують: більшість популярних "ознак брехні" — міфи, а працюють зовсім інші речі. 

Яких висновків дійшли доцент Тімоті Люк та його колеги з Гетеборзького університету читайте на "Ми-Україна".

Чи існує "біла" брехня та як її відрізнити від обману

Дослідницька група доцента Тімоті Люка з Гетеборзького університету проаналізувала публікації за останні роки та узагальнила позиції 50 міжнародних експертів з виявлення брехні. Передусім вони розмежували поняття. "Біла" брехня — це так звана соціальна люб’язність без наміру зашкодити. Обман — це свідоме намагання ввести іншу людину в оману, незалежно від каналу комунікації (очна розмова, телефон, текст). Саме його наука намагається виявляти.

Які міфи існують про поведінку брехунів 

Дослідники акцентували, що найпопулярнішим та найбільшим міфом є те, що брехуни нібито уникають зорового контакту. Так само підвищена нервозність не відрізняє брехунів від правдомовців. До сумнівних індикаторів брехні за мовою тіла дослідники віднесли й інші класичні пункти: метушливі жести, часте доторкання до обличчя, зміни пози, затримки з відповідями, "плавність" мовлення, зовнішню логічність історії. У різних людей ці прояви то посилюються, то зникають, тож універсальної картини немає.

Як насправді можна викрити брехуна: слухаємо слова й зіставляємо з фактами

Експерти сходяться на думці, що найнадійніші сигнали брехнув — це вербальні.

• Брак деталей. Брехуни дають менше конкретики. Вони не скажуть вам про час, маршрути, імена людей, які були б задіяні в "історії", не опишуть вам детально заклади, адреси чи опис локацій де вонги за легендою перебували.
• Правдиві історії містять природні "шорсткості". Якщо, наприклад, людина кажу правду про спізнення, вона без проблем опише затор на конкретній вулиці, може деталізувати інші нюанси. Брехуни таких нюансів уникають. Чим гірше твердження стикується з відео, квитанціями, геоданими, свідками, тим вища ймовірність обману.

Як коректно "тиснути" фактами на брехуна: тактика поетапного розкриття доказів

Практична рекомендація Т. Люка та П.-А. Гранхага — це підхід "зміни стратегії", тобто поступове пред’явлення доказів без навішування ярликів. Не варто казати людині одразу в обличчя: "Ти брешеш! Ти кажеш неправду! Ти обманюєш мене!".

Дайте людині вільно розповісти свою версію з максимальною кількістю деталей. Уточніть "ускладнення": що пішло не так, хто це бачив, які саме місця/часи. Поетапно показуйте наявні докази, що суперечать деталям, і спостерігайте за змінами в історії. Брехун неодмінно шукатиме способи, як витправдати свої неточності. 

Далі фіксуйте патерн "підгонки історії". Найчастіше брехун починає на ходу вигадувати нові деталі, що з’являються тільки після озвучення нових фактів. Важливим є те, що частина розбіжностей може пояснюватися помилками пам’яті, особливо якщо подія давня. Завдання — відрізнити навмисну вигадку від неусвідомженої неточності.

• Починайте нейтрально. Не шукайте "винного погляду", збирайте факти.
• Питайте про конкретику. Час/місце/маршрут/імена/джерела/"що могло піти не так".
• Шукайте ускладнення. Правдиві історії не гладенькі, у них є дрібні "збої".
• Зіставляйте з доказами. Камери, чеки, геодані, логи, свідки.
• Розкривайте докази поетапно. Спостерігайте за змінами у версії.
• Враховуйте пам’ять. Далекі події згадуються неточно навіть у чесних людей.

А ще читайте на "Ми-Україна", як розпізнати людину із нарцистичним розладом під час спілкування.