Одне з найважливіших завдань — правильно вкрити виноград на зиму. Але зробити це "за календарем" неможливо, адже терміни залежать від клімату конкретного регіону, сорту, віку рослини та навіть рельєфу ділянки.

На що треба орієнтуватися та як найкраще захистити виноград від морозів розповідає редакція "Ми-Україна".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чим мульчувати город і сад восени: найкращі варіанти

Коли настає пора вкривати виноград на зиму

У південних областях перші морози приходять у листопаді, тоді як у північних і центральних регіонах вже у вересні-жовтні виноград потребує укриття. Головне правило: кореневу систему треба утеплити одразу після настання стійких заморозків, коли нічна температура кілька днів тримається на рівні -5…-8 °C. Але перед цим лозу варто залишити на короткий період загартування, щоб рослина встигла адаптуватися до холодів.

Досвідчені виноградарі радять чекати, поки опаде все листя, і лише тоді братися до роботи. Якщо ж поспішити й укрити лозу під час дощів або вологої погоди, можна спровокувати вимокання, утворення цвілі та розтріскування кори. Такі пошкодження негативно впливають на стан куща й можуть призвести до його загибелі.

Як правильно вкривати виноград на зиму

Є кілька перевірених способів укриття виноградної лози. Вибір залежить від клімату у вашому регіоні. Для суворих зим підійдуть комбіновані методи, а в більш м’яких зонах можна обійтися простішими варіантами.

Земляне укриття. Найбільш традиційний спосіб, який підходить для більшості регіонів. Лозу після обрізання пригинають до землі, фіксують і засипають сухим ґрунтом або дерном шаром не менше 10 см. Через кілька тижнів, коли температура знизиться ще більше, шар додають удвічі. Використовуваний ґрунт повинен бути сухим — вологий лише погіршить ситуацію. Перевага цього методу — простота і доступність. Недолік — ризик промерзання під час сильних морозів і потреба у місці для зберігання ґрунту до моменту укриття.

Сніжне укриття. Цей метод підходить для регіонів із рясними снігопадами. Лозу укладають на дошки або грати, притискають скобами й засипають снігом шаром не менше ніж 50 см. Протягом зими потрібно підкидати сніг і утрамбовувати його, щоб вітер не здув покрив. Метод дешевий, екологічний і ефективний, але має суттєвий мінус — у разі відлиги сніг може розтанути, залишивши лозу без захисту.

Солом’яне укриття. Після перших морозів лозу кладуть на дошки, зверху насипають солому шаром близько 20 см, а через 2–3 тижні додають ще стільки ж. Щоб вітер не розкидав матеріал, зверху фіксують агроволокном або дугами. Важливо пам’ятати, що в соломі часто поселяються гризуни, тому слід розкласти приманки або пастки. Перевага цього методу — хороша вентиляція й натуральність. Мінус — потреба у фіксації й прибирання навесні.

Укриття агроволокном (спанбондом). Для регіонів із м’якими зимами підійде легке агроволокно, для холодних краще поєднати його з мульчею. Варіанти укриття можуть бути різні: залишити лозу на шпалері, пригнути її до землі або спочатку накрити соломою, а потім агроволокном. Матеріал добре пропускає повітря, не пліснявіє й може використовуватися багато років. Але в дуже морозних умовах цього захисту може бути замало — тоді його комбінують із лапником або землею

Ялинові чи соснові гілки — один із найкращих природних утеплювачів. Вони забезпечують вентиляцію, не затримують вологу і відлякують гризунів. Достатньо покласти шар у 30–40 см, а при бажанні зверху додати спанбонд. Недолік — не завжди є доступ до лапнику, особливо в місцевостях без лісів.

Опале листя. Дешевий і природний матеріал, але тільки якщо листя зібране зі здорових дерев і добре просушене. Його зберігають у мішках до заморозків, потім розстилають на лозу, фіксуючи зверху агроволокном. Весною листя можна використати для перегною. Мінус — потреба у заготовці та ризик появи гризунів.

Укриття шифером чи руберойдом. Такі варіанти підходять для винограду в теплих або помірних регіонах. Лозу укладають у канавки, обгортають мішковиною, накривають шифером чи руберойдом і частково присипають землею. Головне — залишити вентиляційні отвори по краях, щоб уникнути задухи коренів. Ці матеріали можна використовувати кілька сезонів поспіль, але вони не пропускають повітря, тому не годяться для суворих кліматичних умов.

Тирса. Її можна застосовувати лише з додатковим захистом від вологи. Тирса добре вбирає воду, тому перед використанням землю під кущем накривають плівкою або параїзолом, а зверху насипають сухий шар тирси. Потім конструкцію прикривають шифером або дерев’яними щитами. Такий спосіб екологічний і дешевий, але потребує прибирання навесні й може стати місцем для гризунів.

Коли знімати укриття

З приходом весни виноград не варто одразу відкривати. Робити це потрібно поступово, коли температура стабільно підніметься вище нуля і мине загроза сильних морозів. Спочатку відкривають торці, даючи лозі "подихати", а потім повністю знімають матеріал. Різке розкриття може спровокувати обмороження бруньок або загнивання.

Якщо цьогоріч виноград страждав на сіру гниль, то читайте на "Ми-Україна", як позбутися цієї хвороби та врятувати лозу.