росія щодня скоює нові злочини проти українських дітей. Вже зараз маємо понад 2000 кримінальних проваджень. Окупанти викрадають, катують, ґвалтують, примушують дивитися на зґвалтування, а ще калічать та вбивають. Якщо кожну українську дитину, яка загинула від рук росіян вшанувати хвилиною мовчання, то сьогодні повисне тиша у понад 8 годин.
Що переживають зараз українські діти? Спеціальний репортаж до Міжнародного дня захисту дітей підготувала кореспондентка “Ми-Україна”.
Історія Олександа Шпилевського, життя якого забрала росія
Чернігів, 22 ліцей. У саду біля школи 9-А висаджує яблуню. Поруч найкращі друзі – Захар, Микола і Таня. Не вистачає лише Сашка – його минулої весни вбили росіяни. У пам’ять про хлопця його однокласники посадили дерево.
“Кожен раз, як буду тут проходити, буду згадувати про мого найкращого друга Сашу”, – сказав однокласник загиблого Микола Гріхно.
В цій школі він єдиний загинув від всієї війни.
“Мені телефонує мама однієї дівчинки з нашого класу і каже, що є інформація така. “Ви можете щось підтвердити чи сказати?”. Я просто поклала слухавку. Я не змогла нічого відповісти”, – розповіла класна керівниця загиблого Світлана Карпіко.
Олександр Шпилевський добре навчався у школі, а за її стінами захоплювався карате, програмуванням і автівками. У мами він був єдиним сином, якого жінка виховувала сама. Війна Тетяну із сином застала у Чернігівській квартирі.
“З першої ночі ми ховалися, сиділи у підвалі”, – розповіла жінка.
Коли ховатися вже було несила, вирішили з міста виїздити. 9 березня 2022 року вирушили до рідних у село. Вони пішки йшли колоною цивільних. Обстріли, згадує жінка, не вщухали.
“Я йшла попереду 2-3 метри, а Саша йшов позаду. Він у руках ніс котика. Коли пролунали вибухи мене відкинуло вибуховою хвилею від нього десь на метра три вперед. А майже біля нього цей снаряд розірвався. Я почала спершу гукати його: “Сашу, ти живий?”. Він не відкликався”, – поділилася жінка.
Тетяна із численними пораненнями підповзла до сина, той ще дихав:
“Найбільший осколок, як сказав патологоанатом, потрапив у легені. Тому він пожив ще 15 хвилин не приходячи в себе”.
Майже 1000 дітей отримали поранення за рік великої війни
Сльози українських матерів омивають кожен регіон країни.
Наймолодшому вбитому росією було 2 дні. Тоді окупанти обстріляли пологовий будинок у Вільнянську, що в Запорізькій області.
Нині по всій країні нарахували 483 дитини, що вбила російська федерація за рік повномасштабної війни.
Тим часом поранених в Україні дітей вдвічі більше – 989. Ці цифри не остаточні.
“В основному це мінно-вибухові травми. Це травми від уламків ракет. На жаль, є частина дітей, які отримують ампутації”, – заявила радниця-уповноважена президент України з питань дитини та дитячої реабілітації Дар’я Герасимчук.
Як росіяни депортують дітей
Вбивають, калічать і навіть викрадають цинічно прикриваючись нібито “евакуацією” з-під обстрілів чи відпочинку у таборі.
В Анни троє дітей: Андрійку 3 роки, Таїсії 15, І Вероніці – 20 років. Родину повномасштабна війна настигла у Херсоні і виїздити не мали куди. Анна каже, що старша донька під серцем носила онучку.
Сім’я сиділа під окупацією у Херсоні. Лише середню доньку відвезли до бабусі у село. Там за 20 км від обласного центру, здавалося жінці, і тихіше, і окупантів зі зброєю менше.
Якось росіяни прийшли і сказали, що забирають Таїсію “на відпочинок у Крим”. Якщо не поїде, то позбавлять батьківських прав.
“Поставили перед фактом – дитина повинна їхати. А коли біля тебе два дяді стоять з автоматами і щось записують, то хочеш не хочеш, але злякаєшся”, – розповіла мама дівчинки.
До табору Таїсію депортували у жовтні, забрати її назад вдалося аж у березні. Увесь цей час росіяни нещадно промивали мізки підлітку.
“Спочатку зарядка. Ми стояли під гімн росії. Хто пропускав чи не слухав, то писали пояснювальну”, – заявила дівчинка.
За час великої війни рф депортувала понад 19 500 дітей. Це лише ті, кого родичі змогли повідомити про викрадення.
Ще більшу цифру озвучують на росії – майже 744 000 українських дітей.
Дітей вивозять у мілітарні табори
Там хлопчиків та дівчаток утримують не лише у звичайних дитячих таборах, але і на 12 мілітарних.
380 українських дітей відправили у російські родини – чи то під опіку, чи то на усиновлення. Над поверненням працює величезна команда, але наших нам росія повертати не поспішає. Вони через тортури пропускають батьків і опікунів, які наважилися за своїми дітьми поїхати особисто.
“Це небезпечно у будь-якому випадку для тих, хто їде туди. Під час останньої нашої рятувальної місії жінка померла після допитів. У неї серце зупинилося”, – поінформував засновник “Save Ukraine”, уповноважений президента з прав дитини (2014-2021 рр) Микола Кулеба.
Як повідомляв “Ми-Україна” раніше, Сергій Череватий розповів про нову тактику росіян.
