Керівник Офісу президента Кирило Буданов в ексклюзивному інтерв'ю для "Ми - Україна" заявив, що попри складну ситуацію на фронті, Україна продовжує одночасно воювати і вести мирні переговори. За його словами, зимова кампанія рф не дала стратегічного результату Кремлю, а питання територій залишається центральним у діалозі з Москвою.

- Маємо сьогодні унікальну нагоду. Пишемо інтерв'ю з паном Кирилом Будановим. Це керівник Офісу Президента. 
Пане Кириле, дякуємо, що зголосилися на цю бесіду в непростий час. 

Дякую вам.

Зимова кампанія нічого не принесла Кремлю

- Ми запитували вас поза кадром щойно. А що найважливіше? Найважливіша війна і мир, так ви сказали. 

Війна і мир. Нічого не змінилося.

- Як ви бачите зараз ситуацію з війною, яка в Україні. І ми можемо згадати про вікна можливостей. Ви дуже класно вживаєте цю метафору, коли говорите вікна можливостей для наступу росіян. І ви прогнозували у грудні минулого року, що це може бути березень-квітень для їхнього повторної спроби наступати, проривати оборону і так далі. Ви говорили про вікна можливостей для нас у лютому 26-го року. Що це може бути найкращий час для досягнення миру. І називали тоді три фактори: це гроші, які мали би закінчитися в росії, це тиск Сполучених Штатів Америки на Москву, і це, звісно, завершення опалювального сезону і зими, який росія використовує як терор. Як зараз все це виглядає і що ви бачите?

Ну так скажіть, чи десь помилилися в цих підрахунках? Ні. Абсолютно все правильно.  Тільки коли, кажете, гроші закінчуються, трошки інакше тоді висловлювався, що будуть фінансові проблеми, які почнуть вже реально впливати. Так воно і є. І я тоді ще сказав, що зимова кампанія, це було десь восени, всі там казали, ось зимова кампанія буде, щось буде страшне.

Вона нічого не принесе росії. Так воно і сталося. Здобутки за зиму територіальні в них мізерні. Мабуть найменші в порівнянні з усіма іншими періодами всіх кампаній проти України, які вони проводили. 

Але так само правда те, що фактор впливу на суспільство, перш за все, через удари по енергетиці, вони були, скажімо так. І тут вони досягли значного успіху в тому, що не в впливі на суспільство, а в плані руйнування нашої енергетичної системи. Дуже значно прогрес вони для себе в цьому здобули. 

Ми всі з вами це відчуваємо на собі, тому так. Але з приходом весни цей фактор буде сходити потрошки, потрошки сходити. 

- То що будемо бачити на фронтах?

А що будемо бачити? Те саме. Намагання сторін досягти своєї мети військовим шляхом, поки не буде досягнуто якимось іншим шляхом, до прикладу дипломатичним. 

- Кирило Олексійович, ви сказали, зимова кампанія дала мізерні результати російській стороні. Фронтові карти на переговорах, коли ви зустрічаєтеся з російською стороною, з американцями. Те, що ми бачимо, це абсолютно заперечує їхні заяви. Тричі вони захоплювали Куп'янськ, вони вже були в Мирнограді, Покровську. Титанічну роботу роблять наші військовослужбовці. 

Тому що 150 000, до того 170 000 угруповання, Володимир Зеленський казав, було зосереджене на Покровському напрямку. Якщо не помиляюся, саме такими силами вони рухалися на початку повномасштабки. Цей інструмент, наскільки він у ваших руках, сильний на переговорах? І як часто вам доводиться до цих карт повертатися? Як реагує росія і Америка? 

Я вам фразу афоризму такого відповів би, ніколи так багато не брешуть, як на війні і під час ще одного заходу. 

- Рибалки.

Ну, давайте рибалку, скажемо. Тут те саме. Те, що вже п'ять разів, умовно кажучи, взяли Куп'янськ і все інше. Це просто факт. Але є ж теж факти, що ми все ж таки з кимось там постійно боремось. Це теж факт. Ми не можемо цього не визнавати. 

Да, немає їх перемоги, але війна триває. Ситуація загрозлива, всі це розуміють. Але наша героїчна армія робить все можливе для того, щоб всі ці їх вислови про захоплення міст лишалися тільки висловами. 

- Як вони реагують на ваші аргументи? 

На перемовинах? Ну, там професійні люди, вони реагують правильно. Там дурниць нема. Там не новини зі ЗМІ, вибачте не хочу вас образити.

Суспільство витримало зимовий тиск рф

- Ви зазначили про те, що, да, немає перемоги. Слово перемогам тригерить суспільство. Ви напередодні сказали про те, що енергетичні удари вдарили по стану суспільству. Але, тим не менше, ми тримаємося, але бачимо ситуацію... 

Вибачте, я Вас трохи перерву. Це досить такий цікавий аспект. Суспільство, при всій його неоднорідності, воно витримало. От у нас так і не почалися ці масовані бунти, що рф дуже розраховувала.

Нема таких значних проявів соціальної напруги, протидіючої влади. Всі розуміють, що причина того, що нема світла, банально, дома, це ракетний удар. Ракетний удар йде з території рф. Тобто, тут вони прорахувалися.

- В цій історії нас тримають військові, які показують приклад. Їм ще гірше. В окопах за мінус 20. Ці відео всі ми бачимо, тому тримаємося і немає ніяких бунтів. Але, тим не менше, ситуацію на фронті ми теж спостерігаємо. Її бачать в Дніпропетровській області, інтенсифікація обстрілів. Зараз я і рідних вивожу подалі, туди, ближче до Києва. 

Станом на зараз у росії немає здатності піти на Київ

- Питання, чи піде з теперішньою армією росія знову на Київ, маніпулюють. Але я хочу поставити його вам. Теперішня армія росії. 
В якому вона стані? Станом на зараз, чи піде вона на Київ?

Ні, не піде. Станом на зараз, цього нема. Сподіваюсь, і не буде.

- Що Україна робить для того, щоб російська армія не пішла?

Україна бореться, ви ж самі тільки що це все сказали, як люди з обмороженнями все ж таки героїчно тримають фронт. Ми всі їм завдячуємо. Ні комусь там, не "чарівній паличці", ні при всій моїй повазі комусь там з якихось країн. Ми завдячуємо всі їм. 

- Але військові теж хочуть розуміти, скільки їм ще так триматися. 

Я ж вам сказав, перемога чи результат. Не використовувати зараз термін перемоги, а результат. Коли йде війна, це науковий підхід, скажімо так. Це не про Україну взагалі. Всього можна досягти, якщо стадія війни чи конфлікту тільки воєнним шляхом або дипломатично. Іще не існує. Просто не існує.

Я вірю в мирні перемовини

- Я, з вашого дозволу, напевно, продовжу питання моєї колеги. Я спробую його трошки конкретизувати. Тому що всіх же хвилює, коли закінчиться війна? 

Ви чекаєте, що я вам скажу сьогодні чи завтра? 

- Ні, не чекаю. Я хочу зрозуміти, чи має Офіс президента базові сценарії, які говорять про те, що активна фаза бойових дій триватиме стільки-то, і на неї можуть вплинути ось такі фактори для того, щоб її або скоротити, або навпаки затягнути. Чи існує такий сценарій, що в ньому? Поділіться.

Перше, цим точно не тільки Офіс президента, як мінімум, має займатися і займається. Звісно, розрахунки певні існують, це теж зрозуміло. Алгоритми чи бачення, як діяти в тій чи іншій ситуації, давно вже розроблені. Все це є. 

Але ще раз кажу, зараз ідуть паралельно з введенням бойових дій, ідуть мирні перемовини. Я все ж таки в них вірю. Як би там скептично на це все, багато хто не дивився. І сподіваюсь, що ми досягнемо успіху, бо це буде означати, це і буде так само наша перемога. 

Це буде означати подальший розвиток України, завершення кровопролиття, майбутнє для нас всіх, для нашої держави. Жодна держава в стані війни в світі і в історії не розвивалася. Війна – це завжди рух вниз, як то кажуть. 

Якщо ми, в принципі, відкидаємо фактор смертей і всього іншого, в принципі це рух вниз. Бо вся економіка, вся місць держави, вона направляється тільки на одне – на виживання. Або на руйнацію того, з ким ти воюєш. Але це так само питання виживання.

Про переговори з росіянами

- Якщо говорити про перемовини, то перемовники кажуть, що є унікальна школа ведення перемовин. Ну там дитиснути, налякати, погрожувати і так далі. 

Ну я, звичайно, але ж це все давно описано. 

- То в мене до вас персональне питання. Як ви і команда збираєтесь докупи, коли ви заходите на перемовини, в ту саму закриту кімнату. Так, є інформація, вона закрита, що нібито ви домовилися не критикувати перемовники перемовників. Але тим не менше, як змінюється те, що ви хочете і говорите тим, хто по той бік, після ударів по енергетиці, по містах, коли з одного боку хендшейк, а з іншого боку... 

Нормально, абсолютно. Це абсолютно звичайна робота. Слухайте, я всю війну домовляюся з росіянами про обміни, про різні речі. Це ніколи не заважало. Коли в тебе є чим натиснути, треба тиснути. Коли в тебе немає чим натиснути, тиснуть на тебе. Все дуже легко. 

- Ви щось адекватне відвізавіть, чуєте? 

На жаль, так. Я розумію, що це, можливо, навіть неприємно чути, але так. Є багато, розумієте, є дві діаметрально протилежні позиції. Є наше, бачу, як ми хочемо. Є їх, як хочуть вони. І ось між цим всім треба знайти якийсь компроміс. 

Бо, звичайно, що хочуть росіяни? Віддайте нам все, якщо так дуже спростити це все. А що хочемо, ми підійдіть звідси всі. Станом на зараз неможливо на перше, на друге. Але якщо ми хочемо насправді домовитись, треба шукати точки перетину. І з цим ми, в принципі, і зайняті. 

- Кирило Олексійовичу, ви сказали, що вірите у переговори.

Я вірю в них, насправді. 

- А як ви розумієте, що можна отримати результат? І це шлях до результату, а не пастка до виснаження. 

А в чому пастка? 

- Затягування процесу. 

Так, війна триває. Якщо б ми з вами говорили, що війну зупинили, і перемовини ведемо, і все залежить від того, наскільки швидко ми їх проведемо, в контексті, що друга сторона в цей час, поки ми розмовляємо, до чогось готується. Але цього нема. 

Ми ведемо перемовини на фоні навіть не зниження інтенсивності ведення бойових дій. Тому це на фронт не впливає.

- Ще ви сказали, що коли є, чим тиснути.

Коли є, чим тиснути, так. 

- У вас є, чим тиснути?

Є ще. Кілька аргументів у нас залишилось.

І американці періодично, з анонімних джерел, їхня преса публікує, що видають інформацію, нібито США виставляє нам дедлайни. Потім Дональд Трамп відмовлявся, що якісь дедлайни виставлені. А Україна ставить якісь дедлайни для переговорного процесу? 

Я б інакше на це дивився. Є зрозумілий для нас певний календарний графік. Він існує, він умовний, скажімо так. Тому що все може коливатися в залежності від розвитку подій. Але в принципі він існує. Більш-менш ми насправді в ньому зараз рухаємось.

Фактор Китаю завжди існував і буде існувати

- Китай. Чи бачите ви його як гравця на переговорному майданчику? Як це могло би вплинути? Особливо, коли говорять про те, що Сполучені Штати десь з літа можуть піти у внутрішні справи, в них вибори і трохи дистанціюватися від війни в Україні. 

Дивіться, фактор Китаю завжди існував і буде існувати. В новітній нашій історії, як мінімум. 

Чи має вплив Китай на рф? Має. Я не хочу казати безмежний, але серйозний вплив має. Чи маємо ми не те, що розуміння, а змогу використати його вплив тут і зараз? Ні, не маємо. Ось вам пряма відповідь моя. 

- Чи є можливості знайти ці шляхи? Чим ми можемо бути цікаві? 

Можливості є завжди, знаєте, але ж питання в тому, скільки на це піде часу і чи є в нас цей час. І що ми, скажімо так, витратимо на цьому шляху і що можемо отримати? Зрештою, будь-яке рішення серйозне - це завжди математика. Можете собі порахувати. 

- А математика інтересу, зацікавленості Китаю, вона існує відносно України? 

Відносно України – так, існує. 

- В чому саме? 

Економіка. Вікно в Європу економіка. Тут багато чого. Так навіть зараз, давайте так дипломатично скажемо, товарообіг між Україною і Китаєм, він, як кажучи, значний в нашій системі виміру економіки. Він же не зник. Багато хто про це не замислюється, але це ж легко пояснюється. Тут у вас телефон, ручка. Так це ж звідти все. Ви ж це розумієте, так? 

- Ключ від миру, багато експертів говорять, знаходиться в Китаї. Погоджуєтеся? 

Ні, не погоджуюсь, але, ще раз кажу, це дуже полегшало б нам наше завдання, нашу роботу. Дуже полегшало б. 

Про можливу зустріч Трампа, Зеленського та Путіна

- Остання заява спецпосланця США, президента Віткафа, про те, що протягом трьох тижнів можливий саміт трьох президентів. Чи ви обговорювали це? 

Можливий. Це не значить, що він буде.

- Але чи обговорювали, чи звучало це за столом переговорів?

А вже ж.

- Які умови росія висуває, щоб це сталося?

Станом на зараз росія поки що не погоджувалася на це. Але це станом на зараз. Думки всіх змінюються досить швидко в наш час. 
Під впливом тих чи інших обставин. І ми будемо всі шукати змоги, щоб це відбулося. Бо, зрештою, для завершення війни така зустріч все одно потрібна. Ми нікуди від неї не відійдемо. 

Нічого нового на переговорах з росіянами нема

- Два місяці або чотири роки? 

Це ви про що зараз? 

Два місяці майже ви на посаді очільника Офісу президента і чотири роки майже були очільником Головного управління розвідки? 

Я був п'ять з половиною.

- Як повномасштабного вторгнення? Ми зустрічаємось у річницю.

Так, для мене ж війна почалась не в 22-му. Розумієте? У мене є кілька поранень, до прикладу. А вони всі 15-те, 16-те і так далі. 
Для мене війна почалася в 14-му.

- А під час повномасштабки були поранення?

Ні, там маленьке якесь прилетіло. Це пораненням я не називаю.

- А який етап складніший? Два місяці, коли ви дивитесь на перемовинах в очі росіянам? Чи загалом п'ять з половиною років?

Я, на жаль, дивлюся, умовно кажучи, їм в очі з перших днів. Тому що з перших же полонених, коли ми обміняли, як ось же цей діалог існував? Ви ж дорослі люди. Потім зернова угода, скажімо так, морська. 

Все інше. Нічого нового для мене в цьому нема. І, до речі, люди ті самі, в принципі, більшістю. З того боку маю це на увазі.

У військовій підгрупі переговорів прогрес максимальний, територіальне питання не вирішено

- Коли увійшли ви в переговорний процес, кажете, що деякий прогрес відбувається. Як ми просунулися у територіальному питанні з росіянами? І як буде здійснюватись контроль над демілітаризованою зоною?

Щодо питання контролю над демільтаризованою зоною, це питання воєнної підгрупи. От якраз там прогрес максимальний. Насправді, можна сказати, що вони, в принципі, дійшли до висновків, як весь цей моніторинг буде працювати, коли завершиться війна. От там якраз особливих проблем вже не існує. 

Вони всі вирішили за ці кілька зустрічей, які проходили. Щодо територіального питання, я ж вам сказав, між двома полярними абсолютно позиціями ми шукаємо компроміс. Ми ще його до кінця не знайшли, якщо ви про це. 

Сподіваюсь, що знайдемо. Часу в нас не так багато на це. Зрештою, прийдеться констатувати, що або ми знайшли рішення, і ми всі завершуємо всі абсолютно цю війну, або так само ми всі беремо на себе відповідальність, щоб ми рішення не знайшли і продовжуємо вбивати один одного, що ми робимо досить такі якісно і професійно.

- Ви сказали, часу не так багато. Є дедлайни певні?

Ні, я ж вам сказав, є певний такий наш календарний план, згідно якого ми робимо. Не можна завжди бути в процесі. 
Треба підводити, як то кажуть, підсумки. 

Ми дійшли до чого? Чи не дійшли? Не можна все життя гратися, бо це погано впливає на сам перемовний процес. Якщо в тебе нема показників і часу, в який ти маєш до цих показників дійти або не дійти, то це все може відбуватись просто все життя. Так не можна. 

- А можемо озвучити? 

Ні, не можемо. Чекаємо наступну зустріч. Вона має нас значно, я сподіваюся, просунути.

Про міжнародні безпекові гарантії

- В продовження мирного треку ще одне питання. Чи є у вас розуміння, які саме міжнародні, якщо вони обговорювалися, вже безпекові гарантії є реалістичними, а які просто дипломатичною ширмою? Це перше. 

І друге, я відштовхуюсь від того, що ви сказали про те, що вірите в перемовний трек, в досягнення миру. Але безліч експертів і європейської розвідки, в тому числі, говорять про те, що Путін не зацікавлений у мирі. Вони помиляються?

Дивіться, перше, якщо б я не вірив, я б за це не брався. Це раз. Друге, я дуже люблю думки експертів, і я сам був керівником розвідки ще не так давно. Наші думки з ними не сходились дуже часто. 

І, на жаль, в більшості випадків були праві ми. Тому для мене це не є показником. Крім того, у всіх свої власні, скажімо так, національні інтереси, вони далеко не завжди сходяться і не мають, не мусять, в принципі, сходитись з інтересами України. 

Це теж нормальна річ. Це треба тверезо всім оцінювати. Наступне, що до гарантій безпеки. На минулих перемовинах російська сторона, наприклад, прямо сказала, що гарантії безпеки, які Україні пропонують Сполучені Штати Америки, вони їх приймуть і нікуди з цим не подійтись, як то кажуть. 

Ті, що пропонуються Сполученими Штатами, вони прямо кажуть, що так, ми будемо змушені, ми готові їх прийняти. Для України. Це наші гарантії. А їм прийдеться їх поважати. І те, що йде, як то кажуть, зі Сполучених Штатів, тут можна їх любити, не любити, але не поважати не вдасться. І вони це прямо сказали. Тому в питаннях гарантій безпеки я теж бачу певний прогрес. 

- Тоді впродовж цього, з останніх заяв президента Володимира Зеленського, він розкритикував ідею перемир'я без гарантій безпеки.

Я з ним повністю згоден. 

- Який алгоритм тоді? Одночасне ухвалення чи поступове? Як це відбуватися? 

Давайте так. Мабуть, ми всі хотіли б, щоб були гарантії безпеки, потім щось інше і так далі. Як воно буде, покаже час. Але я думаю, що гарантії безпеки будуть активуватися паралельно із завершенням війни, якщо ми до цього дійдемо. Мені бачиться це так. 

Я не кажу, що це єдина позиція, але я думаю, що буде саме так.

Території – найбільше питання. Все інше – другорядне

- Те, що ми зараз чуємо, ви доволі оптимістичні з більшості треків.

Я не те, що доволі оптимістичний. Я вірю в те, що роблю, і я бачу, як можна досягти цього результату. Досягнемо ми його чи ні, це залежить від багатьох фактів. Залежить від нас, залежить від росіян, залежить від американців і залежить від, скажімо так, сторонніх обставин та третіх країн. 

- Наріжний камінь тільки території? 

Також від Європи. Чого тут далеко ходити, як то кажуть. 

- Наріжний камінь тільки території?

Це найбільший, так.

-Що ще?

Все інше, досить другорядне. І вони самі це визнають. Це їх пряма мова. Якщо ми зараз прямо з вами вирішимо питання території, все інше немає значення.

- Перемовник Буданов вірить у "чорних лебедів"?

Чорних лебедів? Я, знаєте, хотів би в них не вірити, але вони існують. Але вони ж існують в обидві сторони, це перше, і досить непрогнозовано. 
Це треба не забувати. Вони ж бувають не тільки. Знаєте, нам не подобаються росіяни, ну от у них буде чорний лебедь. 
Буває різне.

Про роботу в Офісі президента

- Так склалося, що за ці два місяці вашої роботи очільником Офісу президента ви сконцентровані більшого на перемовинах, але все одно робота голови Офісу президента це такий великий внутрішньоукраїнський трек.

Ви популяйтесь, я за цей час підписав таку кількість документів, яка накопичилась за довгий час, тому мені вистачає часу.

- Не тільки в армії бюрократія?

Без бюрократії неможливо, слухайте.

- В ГУР не було такої бюрократії?

Було, нормально там. Для мене це не проблема абсолютно. Моє питання полягає в тому, що часто підлеглі порівнюють керівників. Тим паче два місяці пройшло. 

- Якщо говорити про підлеглих, вони зараз діляться з вами тим, як ваш стиль керування відрізняється чи ні від попереднього керівника? 

Я вам більше скажу, мені навіть це не цікаво. Я жодного разу колишніх підлеглих не питав. І не давав оцінки, як діяв колишній керівник, якого я змінив. І тут нічого не збираюся з цим. 

- А Буданов, керівник Офісу Президента, він який в стилі керування? 

Людяний. Хочете таку відповідь? 

- Людиноцентричний? 

Людиноцентричний. 

- Ви кілька разів наголосили на тому, що ви вірите в те, що робите. І ви в центр ставите ефективність. То як має виглядати ефективна робота Офісу президента, на вашу думку? Яких чекати змін? Чи будуть кадрові? І які завдання ви ставите саме по внутрішній роботі?

Найперше для себе і для країни. А я вам скажу, я певний показник ефективності. Абсолютно несподівано для себе. Буквально десь тиждень тому побачив. Офіс президента, згідно всіх останніх будь-яких наших соціологічних досліджень, завжди був в топі критики.

Перше місце займав. Перший інколи другий. Тепер ми вже на четвертому за ці два місяці. Тобто прогрес, як то кажуть, всі бачать. Що зробили? Що далі? Нема в принципі вже таких страшних закидів до офісу, як були нещодавно. Я перетворюю цю структуру на партнера всім держорганам і, в принципі, людям окремо взятим. 

Ми маємо бути в партнерстві, допомагати, разом шукати шляхи вирішення питань. 

- Намагалися шукати разом шляхи вирішення питань представники бізнесу? Чи намагалися зустрітися з вами?

Там десятки таких зустрічей.

- І що ви чули від бізнесу?

Слухайте, від проблем до побажань і, скажімо так, варіантів, шляхів розв'язання цих проблем. Я намагаюся реагувати на все, що, як мінімум, до мене доходить. 

- Дозвольте таки поточнити, то які реформи заплановані, зміни, можливо не реформи, і чи є серед них кадрові? Кадрові?

Тут кадрова реформа потрібна, знаєте, в плані посилення. Бо, наприклад, немає заступника з економіки. Почали зараз розбиратись, шукаємо людину. І його ж немає, як-то кажуть, не один день, не тиждень, не місяць. Давно немає. 

Всі це знають. Питання економіки, воно ж одне з найперших, насправді, для держави. 

- Ви змінюєте своїх нижчих ланок керівників?

Колись, дуже давно, я ще лейтенантом був, прийшов, у мене був перший мій керівник, він сказав мені дуже таку глибинну річ. Я з нею живу все життя і точно не збираюся нічого змінювати. Не кажу, що вона правильна, просто я так живу. Він якось сказав, що показник ефективності роботи керівника, це коли ти береш те, що в тебе є, і змушуєш це все працювати так, як ти хочеш. 

А якщо ти просто прийшов, всі змінив, поставив таких, як хотів, ти поганий ти керівник. В принципі, поганий. Я не кажу, що це правильно, але мені подобається. Це як виклик, знаєте. А я це люблю.

Стабілізація ситуації – головне завдання

- Так що для вас зараз є першочерговим управлінським завданням?

Стабілізація ситуацій.

- Тут, всередині. Всередині офісу? 

Всередині офісу, мені здається, це вже досяг. Тепер почнемо трошки розширювати. Стабілізація. Ми всі забуваємо про те, що в єдності наша сила. Згадайте, ось сьогодні почали ж казати про війну. Згадайте початок 22-го року. Просто згадайте, ось перший піврок війни. Який рівень єдності був. 

І він же ж був, ну давайте відверто скажемо, не через те, що хтось там ходив і треба там. Ні.

- Екзистенційна загроза.

Екзистенційна загроза. І суспільство само знайшло, як це все зробити. Тут загроза, скажімо так, в принципі та не змінилась. Змінилося наше відношення до неї, бо є фактор такий звикання. Це досить небезпечно, але він існує. І тому тут в протилежному боці, як то кажуть, шукаємо шляхи, як цю єдність повернути. 

- А як ви зараз визначаєте роль голови Офісу президента? 

А що ви маєте на увазі? 

- А як це масштабування стабілізації чи стабільності? І от в продовженні цього, як ви визначаєте роль голови Офісу президента? 

Я ж вам сказав, я трансформую це все в формат головного партнера для всіх. Партнера. У вас є проблема? Приходьте. У вас є пропозиція? Приходьте. Розумієте? А не те, що я буду дзвонити, ти що там собі дозволив? Ні. Так не працює. 

- Це стосується представників гілок влади, бізнесу? 

Це стосується будь-чого. У мене підхід такий.

Це ненормально, коли командири знаходяться далеко від бійців на фронті

- Кирило Олексійович, але ви лишаєтеся військовою людиною.

А вже ж я лишився в військовому званні офіційно. Ніколи не звільнився. Слухайте. Йде війна. 

- І як військова людина, які трансформації ви бачите і хотіли би, щоб зіснилися в армії, з урахуванням, якщо переговорний процес затягується, війна продовжується. Чи буде перезавантаження в армії? Яким воно має бути? І яку тактику треба, стратегію обрати, щоб стояти? 

Послухайте, є ж все ж таки у нас Міністерство оборони, яке має додати вам відповідь на подібне питання. Зрештою, Генеральний штаб, який відповідає безпосередньо за ведення бойових дій. Моє бачення, воно не змінилося., і такі питання я чув з 22 року. Нічого нового тут ми не
придумаємо.

Підготовка людей – раз. Нормальне відношення до керівного складу - два. До бійців - три. І, вибачте, змушення керівного складу бути саме з людьми, а не десь за 30-50 км від лінії фронту і
керувати через екран.

Так не працює. Це все фантазії кіноманів, як то кажуть. Боєць, який сидить з автоматами, поряд немає у командира, йому взагалі начхати на те, що ти там собі думаєш.

У нього первинні інстинкти спрацьовують. Йому страшно, він лягає, закривається. Чи він може зробити крок через свій страх і йти вперед.

Іншого немає. Коли командира немає зі своїми бійцями, вони не можуть ефективно воювати. І це є величезна проблема.

- А як тоді конкретно протистояти тій перевазі рф як чисельність? І тій тактиці, яку вони
застосували в 25-му році вже так методично, інфільтрації?

Ця тактика з 24-го року застосовується. Вона що, нова? За два роки ви думаєте, що щось нового в цьому
придумали? Ні. Я ще раз кажу, є величезна проблема в тому, що командний склад відсутній на позицію з бійцями.

Це наша загальна така проблема. Це некрасиво, можливо, хтось каже, критикувати. Але це і є одна з найголовніших наших проблем.

Ви колись замислювалися, як так ставалося, що нам там полом попадали командири батальйонів і так далі? Як так? Командири рот, командири взводів? Тому що в російській армії репресивні методи, але вони і примушують це робити.

Ми демократична країна, у нас тут так не працює. В цьому і плюс, і мінус. Але це і є проблема. В нас багато солдатів. Я як людина, яка раніше досить таки періодично бував на фронті.

Я багато зустрічав піхотинців, які, в принципі, бачили свого командира один там раз. І все. Це ненормально.

- Ви як би вирішили?

Знаєте, тут можна сказати, слава Богу, хай вирішують зараз це ті, хто мусить цим займатися. Але це питання менеджменту. Це питання управління. Тут не треба, знаєте, тут не в коштах, не в озброєні питання.

Питання в тому, що командирмусить бути зі своїми людьми.

- Вам за 12 років війни було страшно?

Бувало. Це нормальна річ.

Про ГУР та взаємодію та Олегом Іващенком

- Колишніх не буває?

Я думаю, що ні.

Це, напевно, така аксіома, що тих людей, які обирають погони не просто заради кар'єри, а за покликом серця, даруєте запафосну фразу, то колишніх точно не буває. Як зараз складаються Ваші відносини з Олегом Іващенком? Наскільки автономною є ГУР?

І наскільки часто Вам доводиться балансувати між ролью нинішнього перемовника і тією людиною, яка задала планку ГУР в її рівні зухвалості? І, напевно, що прикручувати деякі, якщо це є така опція, прикручувати операцію або просити їх стишити?

Ні, ну послухайте. Є керівник, нехай він керує і займається. Це, як мінімум, було б не етично з мого боку
влазити.
Я ж, ну не буду робити такі речі.

- А хочете?

Скажімо так, я не буду цього робити в будь якому разі. Так неможливо. Це двовладдя, тривладдя, це найстрашніше, що може бути. Завжди в армії був принцип будь-якій силовій структури. Єдина начальня.

І якщо ти його починаєш порушувати, ти мусиш усвідомити, що ти руйнуєш основу основ. Не можна цього робити. Просто не можна.

- А часто пишете своїм, не колишнім, бо колишніх не буває, але своїм, які залишилися там,
що ви круті? Або можна було так?

Похвалити? Ну, а вже. Для людей це важливо.

- А за порадами звертаються?

Так, звертаються буває.

В найближчі дні можливий обмін полоненими

- В моєму ноутбуку є прізвище людей, які не повернулися з полонів ще з 2014 року. Якщо
воно є в моєму, воно є і в вашому.

Є.

- Чи є вони в тих списках, в тих контактах, коли ви говорите про обмін зараз?

Зараз я сподіваюся, що буде обмін десь в найближчі дні. Всі його побачите. Більшість про 2014 рік в цьому не буде їх, на жаль. Але таке питання, як керівник КАШа підіймав кілька разів, в принципі, ми деяких людей змогли за цей час забрати. Важко йде, але уж як є.

Терактів може бути більше

- І ще про внутрішнє. Останні три дні, два, даруйте. Щонайменше три вибухи, теракти, які пов'язані безпосередньо з поліцейськими.

Як ви далі бачите роботу над помилками саме з нашого боку? Бо очевидно, що росія діє стандартними традиційними методами вербування, залякування, гроші, що завгодно.

На жаль, ми маємо бути готовими до того, що таких випадків, скажімо так, може бути набагато більше. Якщо російська федерація прийняла для себе рішення зараз активувати таку опцію, це все досить низького рівня і дешеві операції, повірте мені.

І, в принципі, при бажанні їх можна намагатись робити багато.

- Чи зможемо ми цьому протистояти?

Ну, по-перше, в кожному такому випадку виконавці вже були схоплені. Це теж буде зараз впливати на людей, які дивляться на це все. Тому що одна справа, коли, скажімо так, ти просто не знаєш, що з тобою буде далі, бо мало хто таке робив і там хтось гроші пропонує. Ну, можна спробувати.

А коли ти бачиш, що за кожен такий вчинок на наступний же день чи в той же день затримуються люди і їм довічно світить, почнуть замислюватися.

Про можливе блокування Telegram

- В теракті у Львові вже сказали, що через Телеграм діяли. І де хтось підхопив цю тему і каже про те, що, можливо, треба блокувати Телеграм? Що ви думаєте?

Я ще в 2024 році пропонував це зробити. Не те, щоб блокувати, а, скажімо так, трошки упорядочити і
зменшити швидкість. Щоб Телеграм був месенджером тим, чим він має бути.

Я не проти месенджерів, не проти навіть телеграм-каналів. Але, вибачте, реєструй свій телеграм-канал, показуй, хто за ним стоїть. Неси відповідальність за той контент, який ти на ньому виставляєш.

А якщо ти хочеш анонімний телеграм-канал, який за всіма ознаками є класичним ЗМІ, і ще й ти ведеш
через нього диверсійно-підривну діяльність, через нього йде вербування. Це ж трохи інше питання вже.

- Україні можливо це впорядкувати?

Я думаю, що так. Це може багато кому не сподобатись. Тут інше ж питання.

- В майбутньому чекати на впорядкування телеграму?

Побачимо.

- А як Ви вважаєте, кому це не подобається? Що це за група людей?

Це величезна група людей. Подивіться, скільки в Україні телеграм-каналів. Чому вони втрачають гроші Чому далеко ходити? Ви ж представники ЗМІ. Я впевнений, що всіх є свої ресурси на телеграмі. Є?

- Є.

Буде вам подобатись, якщо вам їх заблокують?

- Мабуть, не дуже.

За ради безпеки. В принципі заблокують.

- За ради безпеки буде подобатись.

Буде подобатись?

- Так.

Так і зафіксовуємо.

- Життя дорожче.

Я сподіваюся, що з вашого боку, якщо будуть подібні кроки, буде тільки підтримка. Дивіться, якщо телеграм несе загрозу безпеку, крім того інформаційну. Як мінімум на час
війни, я вважаю, що це треба було.

Питання мобілізації

- А в мене ще одне питання, з вашого дозволу. Я хотів повернутися до попереднього треку розмови. Ви говорили про одне з головних своїх завдань масштабування об'єднання.

Я задумався над цим. Мені здається, що ця задача напряму залежить від комунікації з суспільством. І, звичайно, з суспільством найгостріші питання, дозвольте, закінчити. Закінчення війни, мир, повернення світла і тепла, і що завгодно.

Але там залишається ще… Вони на кінчику язика в багатьох людей. Питання щодо мобілізації, ротації, термінів служби. Тут якість комунікації зміниться?

Дивіться, дуже цікаве питання. І глибинне питання. І я не думаю, що на нього існує проста відповідь – так чи ні в такому контексті.

Але я по-інакшому оце дивлюся. Питання не тільки в комунікації. Воно існує. Брак комунікації – це така класична проблема для нашої держави. Навіть не брак комунікації, а не своєчасність комунікації. Я б так це сказав.

Бо в нас зазвичай нема проблеми, в принципі нема проблеми, щось пояснити, сказати. Але цього вчасно не зробили. Накрутили конспірології. Накрутили з усіх боків всі сторони, які мають в цьому певний власний інтерес.

Ще плюс у нас ворог тут допомагає будь-яку проблему, як то кажуть, медійно підняти. Ну і все. І потім будь-яка комунікація виглядає як виправдання, а це ж не працює в нашому суспільстві.

Але, знову ж таки, проблеми не тільки в браку комунікації. Треба не тільки розмовляти, треба щось вирішувати і змінювати. Розумієте?

- Звісно.

Якщо, от ви кажете, проблема мобілізації. Ну, від того, що я вам сто разів пояснював, що знаєте, щось треба змінювати, ми над цим працюємо, а воно не змінюється, вам це допоможе? Ні, не допоможе.

Тобто, вирішення проблеми – правильне пояснення тих дій, які були для того, щоб цю проблему вирішити. Дії інколи можуть виглядати досить таки незрозумілими. І отут потрібна комунікація.

Просто замінити дію на комунікацію, я категоричний противник цього.

-  Вже є план дій?

Щодо чого?

- Щодо оцих питань, мобілізації, ротації, термінів служби.

Мені прикро вас засмучувати, але допоки йде війна, питання мобілізації ніхто в світі вирішити ніде не зміг і не зможе. І Україна в цьому випадку винятком не стане.

- Питання не в тому, що людей мобілізують.Питання в тому, щоб, напевно, пояснювати ці рішення. Тому що один випадок, я не знаю, на десятки тисяч з бусифікацією розганяється.

Ви праві. І це потрібно пояснювати людям. Питання в тому, щоб заплатити штраф для когось. Для когось він смішний просто. І не з'являтися в ТЦК щось завгодно. Це набагато простіше. І в такому випадку це ж виглядає... Ми ж вам повертаємось до того, що я почав.

Ваше питання досить таки глибоке. Розумієте? Нема тут відповіді, так чи ні. Ну давайте я вам незручне питання у відповідь поставлю.

А людина, яка живе в громадянин України, яка живе в країні Україна, яка 12 років у війні, чотири в полномасштабній, в якій відбувається те, що відбувається, і яка, скажімо,
в силу своїх власних переконань, вважає, що воювати має хтось інший.Вона правильно поступає, чи ні?

- Дивіться, це проблема патріотичного виховання.

Так, я ж сказав, у вас глибока проблема. Питання ваше, глибинне. Воно багатогранне.

Про рівність та справедливість

- Кирило Олексійович, ви сказали за комунікацією. Ви пішли з ГУР, але я переконана, чому обізнаність і комунікація у вас залишилися.

 Це ж не неформальне. Я можу зробити запит, отримую відповідь.

- Плюс кожного дня приходять звіти. Те, що відбувається у росії. 23 лютого Путін заявив про
те, що будуть нарощувати виробництво ВПК, будуть ставити технології, модернізацію.

Це стосуватиметься і триади ядерної, якою ви володієте інформацією щодо їхніх економічних і військових споможностей хоча б на цей рік?

Це повернення до багатьох моїх інтерв'ю, яким десь рік, може навіть більше. Вони тоді почали розробляти цей план. Він потім був прийнятий. Переозброєння російської армії в період до 35-го року.

Я як зараз пам'ятаю, цей план коштує біля 1,2 трлн дол. І там все це, в принципі, є розписано. Подивіться, скажімо так, мої колишні інтерв'ю, ви знайдете там всі відповіді. Чи бреше він? В вас це цікавить? Ні, не бреше. Вони почали цю програму, будуть її реалізовувати.

- А фінансування на видатки такі в них є?

Ці кошти є. А якщо закінчити війну, кошти взагалі вивільняються просто фантастично.

- Якщо дозволите, я спробую продовжити запитання Володимира. Ще один великий запит суспільства – це на справедливість або на встановлення справедливості.

Вчора була конференція справедливості. Ви були там?

- Ні, не була. Я готувалася до вчора.

Дарма ви не пішли. 

- Конференція - це, звісно, класно, але запит на справедливість – це і про рівність, і якщо ми продовжуємо тему мобілізації, те, про що і ви говорите, і неодноразово ви акцентували. Рівність і в правах, і в областях.

Давайте, цікаво вже. А чи готові ви до такої розмови про рівність?

- Я, напевно, так. Але питання у тому, чи готова влада і чи готове суспільство говорити про рівність підходів і відсутність вибірковості. І, певно, що вам доводиться з цим працювати щоденно, безпосередньо і на цій посаді, і на попередніх.

І тут не справа лише пояснити рішення, а й справа пояснити тим, хто впливає або приймає рішення, що має бути інакше. Чи вам це вдається? І чи ви ставите собі таке, хочете світогляд, не хочете, фундаментальне завдання для того, щоб змінювати і укріплювати країну так, як ви її бачите і так, як бачите її в демократичних цінностях?

Дивіться, я тоді повернусь до питання, здається, вашого про підходи, скажімо так, до заступників. Я вам сказав, що те, що в моєму світогляді, що ти серйозний керівник, ти працюєш тим, що є. І це, в принципі, дає рівні права всім.

Насправді, якщо ви трошки глибше на це подивитесь. Не має значення, яка в тебе біографія, що ти робив, що ти не робив. Ти або ефективно виконуєш свої обов'язки, або ти не потрібен. Я дивлюсь на це саме так.

- А з ким ви не будете працювати ніколи?

З людьми, які, скажімо так, вже зовсім переступили моральну таку черту. Це абсолютно аморальні речі.

- Корупціонери?

Корупцію – це просто біч нашої держави. З цим треба боротися. І, до речі, запит на справедливість і корупцію – це два основних запити в нашій державі. В суспільстві. Я всіляко співпрацюю з нашими громадськими антикорупційними рухами, антикорупційними органами і так далі.

Я не закриваюся від них. І, в принципі, ми маємо чудові стосунки з ними.

- Які три слова найчастіше вживає Буданов протягом робочого дня?

Три слова? Хто, де і коли. От і все. Все, зрештою, зводиться до простого алгоритму. Хто, або що, де і до якого часу, тобто коли.

Питання "Що робити після війни?" вводить мене в ступор

- Що перше Буданов зробить після закінчення війни?

Не знаю, чесно. Це питання мене в ступор вводить повний. А ви що зробите?

- Я почну нарешті вести топ-10 новин дня.

Бачите, вам мабуть ви більш чітко можете сказати, чим ви будете займатися. Я не знаю, чесно. Абсолютно відверта відповідь. Мало питань, може мене в ступор поставити. Ви знайшли так.

- А з дружиною зараз часто спілкуєтесь? 

А вже ж. Вночі зазвичай вдома все добре.

- Що вона вам радить перед перемовинами, можливо, перед походом сюди в Офіс
президента?

Вона мені радить, щоб ми досягли успіху. Що вона може мені ще радити? Як і будь-який громадянин, мабуть, України.

- Вона досвідчений психолог?

Є таке.

- Вона давала кілька порад на перемовини?

Ну, а вже ж. Але це вже особисто.

- Наскільки важливо, щоб була людина, яка в тебе абсолютно вірить?

Максимально важливо. Майте на увазі, як то кажуть, друга половина. Так дивіться. Щаслива дружина, щасливий чоловік, щаслива родина. Це ж взаємозв'язок. Такий собі трикутник. Якщо десь є збій, ну, не буде нічого гарного.

- Було б добре, щоб ця філософія Буданова ширилася.

Так це не моя філософія. Це дуже стара філософія, скажімо так.

- Ви обирали собі кабінет?

А вже ж.

- По феншую?

По відчуттях.

- Тобто це не колишнього кабінету?

Ні.

- У вас було таке побажання? Ви хотіли новий?

Давайте так. Я обрав якийсь інший.

- А ви часто, як військові це називають, чуйка, орієнтуєтеся саме на чуйку? Чи логіка?

Логіка і відчуття. Чим більше в тебе досвіду, тим краще в тебе чуйка працює.

- Побажання дасте українцям, які пережили складну зиму?

Побажання? Нема мене побажань. У мене є величезна вдячність нам всім, українському нашому народу, за те, що він терпляче це все прожив. Можна вже казати прожив. В принципі, скоро весна.

Ну і що? Успіхів всім нам.

- Усіх успіхів вам. Ми дуже хочемо, щоб у вас вийшло.

А я нам всім бажаю успіхів. Бо від кожного на своєму місці залежить успіх держави.