Багато українців сьогодні відчувають глибоку незадоволеність життям, що часто проявляється у поганому сні, відсутності радості та загальному виснаженні. Як пояснює психотерапевтка, хоча повномасштабна війна, безперечно, посилює ці почуття, їхнє коріння нерідко сягає ще довоєнних особистих проблем та суспільних негараздів.

Про це розповіла лікарка, науковиця, психотерапевтка та анімалотерапевтка Євгенія Ігрунова в інтерв'ю для ведучої телеканалу "Ми-Україна" Олени Чабак.

Євгенія відповіла, що насамперед варто запитати себе: "Чому я з собою це роблю?". Вона підкреслила, що відповідь буде індивідуальною для кожного – хтось може відчувати провину (наприклад, через перебування не на фронті або від'їзд з країни, що актуально для українців як в Україні, так і за кордоном), хтось інший – злість, безсилля чи агресію. Важливо усвідомити цю особисту причину. Питання "Чому я доводжу себе до такого стану?" є ключовим, і, за словами фахівчині, війна не є першопричиною цього стану.

Вона пояснила, що війна радше допомогла зрозуміти, що було "не так" у житті українців і до повномасштабного вторгнення: низький рівень емоційного інтелекту, недостатня турбота один про одного, суспільна роз'єднаність, неусвідомлення власного історичного коріння та наслідки російських репресій, мовного впливу тощо. Таким чином, теперішній емоційний стан – це не виключно наслідок війни; війна лише викрила те, як люди не любили й не дбали про себе раніше, йшли за несправжніми цілями та займалися не тим, чим хотіли.

Війна, подібно до лакмусового папірця, проявила застарілі рани та проблеми – як суспільні, так і особистісні. Тому, визнавши знижену якість життя за певними параметрами, наступним кроком має стати запитання: "А чого я насправді хочу? І як мені це виправити?". Відповіді на ці питання також будуть унікальними для кожної людини.

Психотерапевтка визнала, що цей процес самоаналізу є важким, і існує спокуса звинувачувати лише зовнішні чинники, наприклад, російську агресію.

"Частково ми погано спимо через них. Але друга частина цього поганого сну – це те, що ми не в контакті з собою," – зазначила вона, наголошуючи, що саме цей внутрішній розлад і проявила війна.

На її думку, зараз людина постає перед вибором: або й надалі ігнорувати внутрішні проблеми, звинувачуючи зовнішні обставини, або чесно визнати необхідність змін у власному житті.

Як писав "Ми-Україна" раніше, стрес є природною реакцією організму і запускає механізми адаптації, проте в умовах війни він часто посилюється почуттям безпомічності. Щоб зменшити напругу, важливо сконцентруватися на тому, що можна контролювати.