24 лютого виповнилось три роки від початку повномасштабного вторгнення росії в Україну. Шалені трансформації за цей час відбулися в державі, в суспільстві, в душі кожного українця. Змінилися музичні жанри і наші музичні вподобання. Про музику, яка стала своєрідними ліками для нас, яка допомагає переживати складні моменти, яка надихає, а ще доносить правду про війну в Україні і усьому світу. Про все це дивіться детально у інтерв’ю з фронтменом “Антитіла” Тарасом Тополею на “Ми-Україна”.

Чи існує культурний фронт?

- У час війни культура має навіть найбільше значення, ніж у мирний час. Про це якось сказав президент Володимир Зеленський під час вручення національної премії Тараса Шевченка. І спочатку повномасштабного вторгнення в Україні з'явилося таке поняття, як культурний фронт. Пізніше в соцмережах почали писати про те, що ні, фронт в Україні один. Він там, на передовій, де хлопці та дівчата, наші мужні захисники і захисниці щодня стоять, не пускають ворога і боронять кожен метр української землі. То як би ти позначив роль і місце культури, і музики, зокрема, зараз?

“Я би дав визначення, що це дійсно не фронт, це культурна дипломатія. Фронт, він дійсно один. “Антитіла” були і на тому фронті, і в полях культурної дипломатії наразі працюємо. І, ну, мабуть, основне, що відрізняє, коли “Антитіла” виїжджають з такою дипломатичною культурною місією за кордон, як це буде буквально через декілька днів, ми матимемо великий виступ на раллі, на мітингу на Трафальгарській площі. Це є частина дипломатії. І за винятком якихось екстраординарних подій, мене як діяча не можуть вбити там. А на фронті ти можеш загинути. Там кров, там біль, там небезпека. Тому дійсно трошки дико це звучить як культурний фронт. І я розумію, чому ті, хто безпосередньо в окопах, там, в землі ризикують своїм життям, вони не сприймають такого визначення. І я в цьому з ними згоден”, - відповів фронтмен гурту.

Зміна сенсів у піснях

-Ми знаємо, що за ці роки війни патріотичні пісні, старі, зокрема, вони набули нового значення і отримали нове життя. Славнозвісна “Ой у лузі червона калина”, яка була написана в 1914 році, заново зазвучала у виконанні Андрія Хлебнюка на Софійській площі у 1922. І з'явилася ваша пісня, зокрема, про реалії цієї війни. “Фортеця Бахмут” досі, досі мурашки по тілу, коли ти слухаєш цю пісню. От на твою думку, яким чином сенси змінилися за ці три роки повномасштабного вторгнення?

“Ми перебуваємо у військовій реальності, і в залежності від контексту будь-яка пісня може сприйматися по-різному. В залежності від того, в які обстановці ти її слухаєш, власне від того, що відбувається в твоєму житті. Тому не лише написана маса нових пісень, які допомагають народу проходити ці драматичні важкі часи, але і багато пісень, яких було вже написано, народ переосмислив і почув для себе заново. Це логічно”, - зазначив Тополя.

Пісня "Фортеця Бахмут"

- Що змінилося в твоїй творчості?

“Якщо говорити про пісню “Фортеця Бахмут”, це одна з таких, які ми випустили після виходу з фронту, то ця композиція б ніколи не виникла, якби антитіла не мали цей бойовий досвід, не працювали там, не відчували це і не сублімували в собі за той період певні емоції, певні розуміння, певні переживання, які потім вихлеснулися в тому числі в цю композицію і в інші композиції. Тобто для мене ця композиція має велике значення і для гурту “Антитіла”, і я був переконаний і залишаюсь, що вона виконала важливу функцію. Ця пісня - це монолог, якщо прослухаєте ще раз цю композицію, це монолог, в принципі, до самого себе і до побратимів. І він так і сприймається людьми. Чесний, максимально щирий у кожному слові", - розповів співак.

Найголовніша тема - це любов

- А чи стало складніше писати? Чи буває таке, що не те, що часу не вистачає, а й натхнення? Не треба себе змушувати?

“Буває. Іноді ніяк, коли не пишеться. А іноді внутрішні, довгі, якщо говорити про лірику, внутрішні, довгі монологи, бесіда з самим собою і прихід до того, що саме про це необхідно, потрібно заспівати. Зрештою “Антитіла” завжди казали, що найголовніша тема - це любов. І любов в наших піснях проявлена в різній формі. Тому якщо Бог, творець, доля дала нам змогу мати цей певний такий невеликий талант, мати бажання його реалізовувати, мати команду і врешті-решт залишитися живими в ціх буремні часи, значить, ми мусимо творити. Тому що ця музика допомагає великій кількості людей проходити, мабуть, найважчі періоди свого життя. І ми отримуємо величезну кількість відгуків від наших слухачів, від тих, хто впустив музику гурту “Антитіла” в своє життя, що ця музика дійсно допомагає. Десь вона не дає опустити руки, десь вона допомагає виплакатися в соплі просто і видихнути, і піти далі. Десь вона допомагає відчути якісь емоції, в тому числі, любові, кохання. Тобто, це такий інструмент, який робить людям легше. І, значить, нам ще є, що робити. Значить, нам ще є, над чим працювати”, - зазначив фронтмен.

Чи змінилось ставлення до українських артистів в Європі

- Ти вже сказав про концерт у Британії на Трафальгарській площі. І мітинг гурт “Антитіла” буде там виступати. Можеш розказати детальніше, яку програму підготували? Про що будете співати?

“Це буде велика програма. Окрім виступу, я матиму спіч. Я буду звертатися. Там будуть присутні не лише українці Британії. Там будуть і політики, дипломати, ті люди, від яких залежить прийняття певних важливих рішень. Тобто це буде і моя звернення, і це буде виступ. Звісно, підібрали пісні потужні по своїй енергетиці і важливі по змісту. До речі, ще одна функція артиста, а цю функцію “Антитіла” ніколи не відкидали. Це була одна з фундаментальних причин, чому ми почали співати, чому ми почали створювати пісні і відеокліпи. Це соціальна складова. І оця соціальна функція під час війни трансформується в певний інструмент інформаційного впливу. Через інтерв'ю, через пісні люди, які мають певний ресурс публічності, “Антитіла” його мають, тому що за кордоном, ми мусимо просувати український наратив. Ми мусимо просувати українську повістку через особисті історії, через комунікацію на чуттєвому рівні. І ми використовуємо цей інструмент і будемо його використовувати в подальшому, в тому числі на “Трафальгарі”, в тому числі у нас там численні зустрічі, формальні, неформальні, з різними аудиторіями. Ми маємо цей досвід і ми розуміємо, що це є напрямок, в якому потрібно працювати, бо ми можемо”, - відповів Тополя.

-Тарасе, а за твоїми власними спостереженнями, чи змінилося відношення до українських виконавців, до української музики там за кордоном?

“Я скажу так, що це неможливо відривати від загального контексту відношення Європи до війни в Україні. І саме це відношення змінюється. Навіть взяти останню Мюнхенську конференцію, цей “Холодний душ” і все, що відбувається далі, це прямо, я спостерігаю, тектонічний сув певний, запізнілий, але зрештою він є. Так само і відношення до українців і до тимчасових переселенців в країнах Європи, і до українських артистів, як до частини українського народу. Воно змінюється, трансформується, в залежності від тієї повістки, яка є актуальною у світі. Можу констатувати, що, скажімо, така всьогосяжна підтримка народів Європи, яка була на початку широкомасштабного вторгнення, вона, звісно, вже є не такою потужною”, - підкреслив Тополя.

-В чому це відчувається?

“У уставленні, у відношенні, у пріоритетах. І наше завдання - пріоритезувати саме українське питання будь-якими способами, в тому числі робити так, щоб в інформаційному полі Україна в Європі не зникала, в Америці не зникала. Треба ще зважати на те, що всередині європейських країн є своя політична повістка, є велика кількість маніпуляцій.Російських маніпуляцій. Це все так само впливає на думки пересічного громадянина якоїсь будь-якої країни Європи. І з цим потрібно працювати”, - відповів фронтмен.

Проєкт "Культура і війна"

- І можна працювати, зокрема, не лише музикою, а і фільмами, що ви також, зокрема, робите. Україна розказує світу про війну. Проєкт “Культура та війна”. Документальний фільм про перший рік повномасштабної війни в Україні. І цей фільм, зокрема, про “Антитіла” на війні і про культурних діячів на війні. Ви його презентували далеко за океаном. Розкажіть про цей проєкт, про співпрацю. І для значення цього проєкту для групи і для тебе особисто?

“Цей проєкт започаткований Асоціацією “Дивись українське”. Андрій Різолі і його команда “Кадім Тарасов” почали документувати особисті історії українських артистів і діячів мистецтва, які спочатку широкомасштабного вторгнення або залишили інструмент і свою творчу діяльність і пішли добровольцями на фронт, або розпочали волонтерити. І от, власне, коли нас вивели з передової, до нас прийшов Кадім Тарасов і запропонував, щоб ми просто сіли і на камеру розповіли йому власну історію. Як для нас розпочалося широкомасштабне вторгнення, коли для нас розпочалася війна, що ми робили, і щоб ми, певним чином, грунтовно прорефлексували на камеру все те, що ми відчуваємо, все те, що з нами сталося. Ми спочатку відмовилися, але зрештою він переконав про те, що це має бути зафільмовано, тому що це цікава, унікальна історія, яка може бути важливою в цій міжнародній комунікації”, - розповів 

-Тарасе, це дійсно так, а чому відмовились?

“Тому що ми чомусь вважали, що, по-перше, якось не дуже правильно розповідати якісь деталі власної бойової роботи, якихось досягнень, чи таке інше. Це, мабуть, була якась така певна скромність, яка словала перепоною. Але, зрештою, нас переконали, тому що європеєць середньостатистичний, і в тому числі навіть не середньостатистичний, а й дипломат, чи бізнесмен, політик, він все одно є людина, і для нього важливі особисті історії. Особисті історії, вони торкаються серця, вони працюють трошки на іншому рівні, ніж формальна подача якихось фактів. І от ми сіли, зафільмували ці особисті історії наші, вони зібрали їх в прекрасний документальний фільм, і це був перший фільм в рамках проекту “Culture vs. War”. Далі було ще багато-багато таких історій, там близько двох десятків вже, мабуть, є документальних історій українських митців під час широкомасштабного вторгнення, що вони робили, як вони діяли. І, власне, потім з цим документальним фільмом у нас розпочався закордонний проєкт “Культура проти війни”. Ми приїжджали в країни Європи, ми приїжджали в Сполучені Штати, робили івенти, в яких показували цей документальний фільм, проводили благодійні аукціони, наживо, годинами, без перебільшення, іноді по дві години спілкувалися з аудиторією. Аудиторія була велика, це були сотні, іноді 500, іноді 700 людей, які приходили, щоб задавати запитання англійською мовою і отримувати на них щирі відповіді від носіїв української культури і тих, хто безпосередньо взяв участь в протистоянні з росією. В рамках цього проєкту ми здійснили десятки таких заходів. Це спричинило, ну, звісно, все відносно, але от в нашому розумінні досить потужний такий інформаційний імпакт і дозволило закумулювати сотні тисяч доларів на потреби головного управління розвідки”, - поділився Тополя.

- Якби ви зараз знімали подібний фільм, можливо б цей, то чи змінили б ви щось?

“Ну, я не знімав цей фільм, цей фільм знімала творча команда Асоціації “Дивись українське”, а навряд чи б щось змінив, я б розповів би те ж саме. Насправді ті заклики і ті ідеї, які є в цьому документальному фільмі, вони і зараз актуальні. Це заклики підтримувати Україну, це заклики надавати допомогу швидше, більше. І ті застереження, які ми озвучували в цьому фільмі, особливо, ще раз повторюсь, після цієї Мюнхенської конференції, вони стають ще більше актуальними. Коли ти говориш буквально, що Україна виступає щитом для всієї Європи, що наші сини і доньки, ми утримуємо зараз російську інновалу, і завдяки тому, що ми стоїмо, Україна стоїть ваш, взагалі світопорядок ще стоїть. Це не просто конвенційна війна, це світоглядна війна, і вам потрібно вистрибнути з цієї бульбашки, яка, по суті, вже лопнула. І оця атмосфера, мікроклімат оцього здорового, ситого, заможного, розважливого європейського життя, він просто випаровується разом з наступом російських військ в Україні. І ти кричиш про це, ти передаєш це через власну історію, але розумієш, що, в принципі, тебе не чують. Так от, я б сказав те саме, і зараз на Трафальгарській площі буду озвучувати те ж саме, звертаючись до європейських політиків, що я озвучував в цьому документальному фільмі, і в численних десятках інших інтерв'ю і звернень, в тому числі під час спілкування з американськими сенаторами, з американським естеблішментом, яке в нас було.

Час прокидатися. Час прокидатися і розуміти, що ви наступні. Ви наступні, і будь-який варіант закінчення цієї війни, якщо вони закінчаться якимось перемир'ям, і зупинки бойових дій, це буде лише момент для перегрупування і майбутньої підготовки наступу. Очевидно, що на країни Балтії вони будуть першими”, - наголосив фронтмен гурту.

- Тарасе, якось ти говорив, що піснями ворога не зупиниш. Так. Але ж пісні не впливають на ворога фізично, але українська пісня, вона витворила російську із радіостанцій, із чартів телеканалів. Українські співаки українською піснею, вони збирають мільйонні донати і конвертують їх у зброю, яку потім отримують наші захисники на фронті.

“Треба розуміти контекст, в якому я це казав. Я це казав, коментуючи рішення гурту “Антитіла” піти добровольцями на фронт. Нагадаю, що тоді відбувалось. Колони, величезні колони, бронетехніки, окупаційних військ сунули на Київ, на наше рідне місто, в якому я народився і виріс. Колони сунули через Чонгар на Південь. На марші було широкомасштабне вторгнення, і тоді “Антитіла” прийняли для нас єдине правильне рішення залишити інструменти і піти буквально, взявши зброю до рук, захищати свої домівки. І це є найдієвіший інструмент по тому, як зупинити навалу. Ворога треба знищувати. Але, звісно, музика і культурний вплив, він є дуже важливим, незалежно від контексту, йде війна чи не йде війна, так само, як і мова важлива. Тобто, мова і культура – це стратегічний фундамент будь-якої нації. Тому дійсно важливо продукувати сучасний український контент. Контент, який був цікавий для молоді, в першу чергу. Який б ставав вірусним, яким би хотілося ділитися, в якому були правильні меседжі, і відчувався цей український дух. “Антитіла” займаються від самого початку створення, з 2008 року, навіть тоді, коли це не було мейнстрімом, і продовжуватимуть це робити, допоки будуть сили. Створювати цей українськомовний контент. З правильними словами, з правильними посилами в наших піснях. Навіть якщо це танцювальні композиції, розважальні, все одно всюди ми намагаємося інкорпорувати зміст, а бажано багатошаровий зміст, який би міг сприйматися різними аудиторії, в залежності від рівня освіченості і інтелекту”, - відповів Тополя.

Я не засуджую тих хто слухає російську музику - фронтмен “Антитіла”

- До речі, дуже засмутили рейтинги Apple Music і Spotify. Вони оприлюднили дані за 2024 рік, і статистика 20% найпопулярніших пісень серед українців - російські. І найгірше, що цей показник зріс у порівнянні з 2023 роком. Тоді цей показник становив 15%. А на вашу думку, чому так відбувається? Чому українці продовжують слухати російське? Ви маєте якісь пояснення?

“Мабуть, все залежить від мови. Якщо дитина народжується і росте в російськомовному середовищі, вона не винна в цьому. Я можу висловити своє судження, що скоріш за все цю статистику роблять прослуховування молодих людей, підлітків, людей до 25 років. І в цьому віці ще важко усвідомлено робити якийсь певний вибір. А особливо, коли ти народився і виріс в російськомовній родині, а особливо, коли тобі алгоритми приносять російськомовний контент, а для того, щоб вони приносили російськомовний контент, в це інвестуються величезні кошти. Ми ж розуміємо, що воно все не виникає раптом. Це певна системна політика росії по просуванню свого “русского міра” через різні джерела контенту. І от коли ти російськомовний, коли тобі алгоритм пропонує російську пісню, ти нативно це слухаєш. А особливо, коли вона звучить в якійсь стилістиці, яка є в тренді, яка є модною. 

Особливо, коли вона резонує з твоїм світосприйняттям, якась нагла, нарвана, така, яка відповідає твоєму емоційному стану сьогодні. Звісно, ти це будеш слухати, можливо, один раз, можливо, два, або, можливо, п'ять. Я ніколи не засуджував і ніколи не буду засуджувати тих, хто слухає російську музику. Єдине, що я можу сказати, це звернутися до себе в зеркало і сказати, що ти мало працюєш. Треба працювати більше і давати альтернативу. І робити так, щоб твій контент, твоя музика були не менш цікавими для цієї молоді. Але, загалом, цей процес наповнення українським контентом і витіснення російськомовного – це не швидкий процес. Це довгосистемна робота, яка потребує великих вкладень і постійності”, - розповів Тополя.

Чи зникне російська музика з простору?

- Насправді, у нас з'явилося дуже багато музичних гуртів, класних виконавців якісної музики. Українська, іноземна музика, не російська. І, як на мене, цього вистачає для того, щоб відчувати енергію цього життя. Для того, щоб бути в цьому світі, в музичному, людина, яка потребує музики, для того, щоб і ми з вами на початку розмови говорили, для того, щоб і виплакатися, і настрій підняти, і натхнення, щоб з'явилося. Але все одно, на вашу думку, чи взагалі можливе таке, що російська музика назавжди, культура, зокрема, назавжди покине наш інформаційний простір?

“Теоретично це можливо, якщо вона зникне існувати. Не скажу, що це проблема, але це є фактор, який не можна не враховувати. Російська, українська, білоруська, сербська, кирилічна мова. Ми так чи інакше, наприклад, я розумію білоруську мову, я розумію російську мову. І для багатьох молодих людей так чи інакше, та навіть мої діти розуміють російську мову, тому що вона є в оточенні, і нею послуговуються інші діти. Відповідно, якщо ти розумієш цей код, мова - це ж код, ти так чи інакше будеш розуміти той контент, ту інформацію, яка подається на цьому коді. Тому для того, щоб зникла російська з нашого простору взагалі, або якщо уявити, то українці мають просто для початку перестати її розуміти. А українці її розуміють і послуговуються нею в силу певних історичних причин. Тому знову ж таки, повертаюсь, що ми можемо робити - це насичувати український інформаційний простір якісним сучасним українським контентом”, - підкреслив фронтмен.

- А держава що може робити?

“Держава може багато чого робити, але не треба покладати відповідальність лише на державу. Бо у нас такі іноді гойдалки від того, що громадянське суспільство має робити, а в іншу сторону, що держава нічого не робить і в цьому вина лише держава. Ні, десь посередині відповідальність за це лежить і між громадянським суспільством, і державою”, - відповів фронтмен.

Тополя: Ми зібрали понад 50 мільйонів на допомогу Силам оборони

- Чи ти рахував, скільки загалом з початку повномасштабного вторгнення зібрали антитіла на своїх концертах коштів підтримку Збройних сил України?

“Загалом через благодійний фонд це десятки мільйонів. Я можу зараз точно не назвати цифру, але це більше п'ятидесяти мільйонів”, - розповів співак.

- До речі, у “Антитіл” був волонтерський збір, в рамках якого ви продавали квитки на Ваш концерт у Ялті. Гроші збирали тоді на потреби сил спеціальних операцій головного управління розвідки. Тоді концерт планували на серпень 2025. Чи ця тема ще актуальна?

“Звісно. Квитки продаються. До речі, можете зайти на сайт, придбати квитки на цей концерт. Кошти з цих квитків вже з великої частини, 6 мільйонів гривень, передано і закуплено обладнання для підрозділів ГУР і надалі на майбутнє кошти з них будуть йти на потреби спеціальних підрозділів Головного управління розвідки. До речі, зараз вже майже готовий катер, черговий катер, 12 мільйонів його вартість. Антитіла повністю оплатили виробництво цього катеру і він буде переданий на потреби ГУР. На ньому будуть працювати на південному напрямку”, - зазначив Тополя.

- Скільки квитків продали на цей концерт у Ялті?

“Тисячі квитків. І продаж триває. Концерт обов'язково відбудеться. І всі продані квитки дійсні. Дата відкрита”, - підкреслив фронтмен.

Співпраця з іноземними виконавцями

- Про співпрацю з іноземними виконавцями далі запитаю. У 22-му році Антитіла спільно з британським музикантом Едом Шираном випустили ремікс на його пісню “To Step”. І ти написав український текст до композиції, перебуваючи під обстрілами на фронті. Також разом з Боно, фронтменом ірландського гурту U2, виступили на станції метро Хрещатик у Києві і виконали пісню Stand By Ukraine. А як багато таких пропозицій про співпрацю було?

“Ну це від Боно не поступало пропозиції про співпрацю. Я особисто такі речі не ініціюю і не ініціював ніколи. Єдине, що буквально нещодавно ми переписувалися з Боно, наскільки я зрозумів, він хоче написати пісню. І він просив мене допомогти знайти певні слова для приспіву українською мовою, які б могли бути переведені на англійську і означали б саме той зміст, який він хотів передати. Ну це поки що більше за це я розказати не можу. А від Ед Ширана, навіть його команди поступила пропозиція якраз тоді, коли антитіла з нашим 130 батальйоном працювали на півночі Київщини. Ірпінь, Буча. І так ми погодились, звісно, взяти участь в цій пісні, написати український куплет, український приспів. І я писав лірику до цієї композиції, тому що композиція вже була готова. Я писав лірику, виконуючи в команді як елемент медичної евакуації, як людина, яка надавала першу медичну допомогу. Писав ці слова.

- З ким би зараз хотів заспівати?

“Я б хотів дуже, і я вже неодноразово про це казав інтерв'ю, що і Ед Ширан, і Боно пообіцяли особисто, що коли завершиться війна, і коли в Києві безпековий компонент буде дозволяти проводити великі масові заходи, вони приїдуть з великими концертами до України. От я цього чекаю, і, звісно, з задоволенням би вийшов і заспівав би разом з ними і “Stand By Ukraine”, і “To Step”. До речі, і “Mother So Disappeared” - це пісня, яку ми співали вже в Лондоні з Боно. Може, хто не знає, у нас був великий концерт в Лондоні, так само благодійний, до нас прийшло більше тисячі людей. І Боно, і The Edge - це гітарист і фронтмен гурту U2, прилетіли в Лондон і взяли участь в нашому концерті. Є на Ютубі це відео, де ми співаємо”, - зазначив співак.

Про ставлення до втікачів

-Якщо говорити про українських економіців, зі років, які костювалися величезною популярністю в Україні, збирали багатотисячні концерти, які виїхали за кордон. От, зі прикладу, взяти і Потапа. Він недавно змінив свій імідж, назву, живе за кордоном, зараз в Іспанії працює, виступає, займається благодійністю. Олег Винник, який виїхав до Німеччини, але про нього досить тривалий період часу взагалі нічого не було чути. Іван Дорн заявив, що не планує повертатися до України через мобілізацію, але продовжує займатися музичною діяльністю і позиціонує себе як український співак. Сергій Бабкин з Німеччини, але той співає переважно російськомовні пісні. На твою думку, чи мають вони моральне право виступати там, за кордоном, як представники української культури?

"Я не буду про це говорити. Давайте поговоримо про Сергія Василюка, от "Тінь сонця", який пішов разом з нами в 130-й батальйон. Ми з ним буквально воювали. Людина прийшла, фронт. У нас в батальйоні загинуло на тих позиціях, на жаль, величезна кількість людей. У нас навіть пам'ятний камінь стоїть. Це на околицях Харківщини. І ця людина, яка ніколи не зрадила, без своїх переконанняв, він як співав українські пісні, як з ними пішов на фронт, так і продовжує це робити. Давайте проговоримо про гурт "Номер 482". Соліст гуду так само воював з нами. Перша рота, здається. Давайте говорити про тих артистів, які не виїхали. Мені абсолютно фіолетово, як складуться їхні долі, що вони там будуть робити, ті, хто виїхав. Мені важливо говорити про тих, хто залишився, для того, щоб нас дивились по телевізору і намагалися брати приклади. І наслідувати", - наголосив Тополя.

Політичні амбіції

-А про політичні амбіції поговоримо? Такі думки виникають?

"Можливість завжди є. Важливе, що буде бажання, команда і розуміння, що я здатен. І внутрішнє відчуття, що так потрібно. Становно зараз, я не збираюся в політику. Більше того, я не розумію потреби певних виборів в найближчий час. Що нам дадуть вибори? Посилять наше ВВП? Чи, можливо, вибори збільшать кількість міжнародної допомоги? Кількість коштів, які надаватимуть Україні для того, щоб вистити? Кількість наданої зброї? Чи, можливо, вибори збільшать кількість військових українських на фронті? Я не збачаю потреби, проведені під час війни, виборчих перегонів, процесу, який на три місяці максимально роз'єднує людей. Процесу передвиборчої агітації, яка маніпулює головами людей і найменші тишини робить розполовину. Але, звісно, вибори потрібні. В мирний час. Коли стабілізуються. Це фундамент демократії, а не демократична теорія. І я також не можу собі пояснити, яким чином можна провести вибори, якщо мої побратими, наш 130-й батальйон, перебуваючи наразі на виконанні бойових завдань, не отримає змоги проголосувати. Або яким чином ми можемо забезпечити голосування тих сотень, тисяч військових, які виконують бойове завдання. Хіба що я не знаю ці вибори розтягувати на місяць і чекати ротації. Виходять з ротації і голосують", - підкреслив співак.

Про службу в 130 батальйоні ТРО

"Перший батальйон, який вирушив захищати Україну від збройної агресії, залишивши своє місце утворення. Ми були старшим батальйоном територіальної оборони, який був відправлений на посилення збройних сил, сил оборони на харківський напрямок з Київщини, з Києва, де ми створені. Якщо нагадаю, сама ідея створення батальйонів територіальної оборони полягала в тому, що вони мають захищати свою територію, на якій вони були створені. А оскільки наш батальйон був боєздатним і залишається боєздатним, оскільки в нашому батальйоні був кістяк людей, які мали бойовий досвід, що починаючи з 2014 року, оскільки була величезна мотивація, нас перших відправили посилювати силу оборони на Харківщині. І далі наш 130-й батальйон став першим батальйоном, який отримав бойовий прапор", - поділився Тополя.

- Ти працював парамедиком? Служив парамедиком?

"Я, Сергій Вусик, Дмитро Жолудь. Ми проходили курси, але, згадую, що війна для нас почалася з 2014 року, ми тоді пішли добровольцями, не військовими, а волонтерами. І ми займались волонтерською діяльністю, збирали необхідне і привозили на самі крайні точки фронту до наших знайомих, до наших рідних, до родичів. Ну, загалом, це почалося з цього, а потім, як сарафанне радіо рознесло, що антитіла допомагають, можуть збирати, і у нас бували такі поїздки на фронт в 2014-2015 році, коли у нас було 15 точок. І ми два дні розвозили особисто, я, Сергій Вусик, бусиком, все те, на що ми назбирали кошти, все те, що ми закупили, це були засоби захисту, це були якісь пакетові речі, це були, звісно, медицина і засоби практичної медицини. І от, власне, в той момент ми познайомилися з тим, що таке бойова аптечка, військова аптечка, якою вона має бути у солдата, які там девайси всередині, як вони працюють, і прийшли курси статичної медицини. Тоді, от, я можу помилятися, може 2015 рік, тоді наше почалося знайомство з цією сферою. А потім, коли ми прийшли в батальйон, і зауважу, що наше завдання було не лише, ну, скажімо, як завдання, ми діяли не лише в напрямку, там, надання першої медичної допомоги, до речі, перші поранені і вбиті у нас були вже на третій чи четвертий день війни. І тоді функція наша була не лише надати допомогу, а й висунутися, і консультувати смерть, бо поранений був в острілому голову. Так от, не лише тактична медицина, а ми допомагали забезпечувати батальйон медикаментами, засобами захисту.

Ми працювали, розробляли маршрути медичної евакуації. Ми займалися РХБЗ, забезпечили на той момент увесь батальйон засобами радіохімічного захисту, костюмами, протигазами. Тобто багато функцій було, які ми взяли на себе, але, скажу так, основна мета – це було зробити так, щоб якомога більше вбратимів повернулися з виконання бойового до завдання живими. Тобто це порятунок життя, надання першої допомоги і виконання тих функцій, які пов'язані на те, щоб людина залишилася живою, навіть якщо і поранена. Це була наша діяльність", - зазначив фронтмен.

Повернення на фронт

- Тебе з хлопцями відрядили для того, щоб займатися культурною дипломатією, і ти сказав, що якщо Головнокомандувач ЗСУ Станіслав Сирський скаже повернутися, то ти повернешся. Такої розмови, я так розумію, ще не було.

"Я з ним особисто не знайомий, але це сильно задирати ніс і казати, що мені має дати головнокомандувач Сирський. Хто я, а хто та людина, яка буквально відіхує і залежить виживання наразі всієї країни, яка протистоїть навалі Російської Федерації і військ безпосередньо на фронті. Я ще раз кажу, якщо віддадуть наказ, і антитіла повернуться, тому що ми досі перебуваємо у розпорядженні ГУР. Ми працюємо по тим завданням, які вони нам ставлять. Вирішують, що антитілам потрібно повернутися до 130-го батальйону, виконувати ту роботу, яку ми робили в перші півроки війни, без проблем", - розповів фронтмен гурту "Антитіла".

-Бажання повернутися є?

"Якщо треба, повернемось", - відповів Тополя