Що відбуваться довкола переговорів щодо завершення війни, Європа нарешті відмовилась від російського газу та скільки ще витримає російська військова машина.

Про це і не тільки розповів політолог Вадим Денисенко в інтерв'ю ведучій телеканалу "Ми-Україна" Олені Цинтилі.

Що відбувається довкола перемовин?

-Я хотіла починати зі зради миру. Мені здається, що саме таке формулювання з того, що пропонував Трамп, воно було би актуальне, а потім, а потім сталося взагалі дуже багато різних речей. Одразу три географічні локації приймають комунікаційні контакти. Я не буду називати це словом перемовини, але комунікаційні контакти в рамках перемовного процесу. Навіть Кремль визнає, що щось таке перемовного відбувається. На моїй пам'яті це вперше. Виправляєте, якщо якщо я помиляюся і раптом підзабула. Але як би ви визначили ті критерії, за якими ми маємо зрозуміти, "а Кремль готовий бодай перемовлятися чи навіть домовлятися?" Що це мають бути за критерії: Вербальні, сигнальні, військові, дипломатичні, будь-які? Не знаю.

Почати, напевно, треба з того, що вперше за чотири роки війни, напевно, все ж таки через те, що третьою стороною в переговорах є Сполучені Штати Америки, російська федерація керівником своєї делегації на цих переговорах призначила не фунта, не клоуна Медінського, а призначила справді людину дуже поважну, людину, яка входить в топ-20 з найближчого оточення Володимира Путіна. Це керівник ГУГШ рф, Міноборона рфКастюков. Впринципі, дуже досвідчений розвідник, людина, яка пройшла всі щаблі фактично в розвідувальній ієрархії рф. Насправді людина, яка має регулярні щонайменше раз на тиждень контакти із Володимиром Путіним і людина, яка має можливість, наскільки я все це розумію, доносити свою точку зору до  Путіна. Тобто з цієї точки зору це, напевне головний позитивний момент, те що Путін змушений був почати грати в гру, нав'язану США про те, що це мають бути переговори між людьми, які можуть хоч на щось впливати, а не просто якісь клоуни типа Медінського. Це на цьому, напевне, всі позитивні новини, на жаль, і закінчуються.

Якщо говорити про стратегію росіян, на сьогоднішній день вона залишається незмінною - тягнути час і не посваритися з Трампом. Тобто нічого нового порівняно з 2025 роком ми тут не бачимо. На столі лежать все ті ж самі карти, які лежали і в 2025 році і вони зводяться по суті до двох пунктів. Перший пункт - території. Другий пункт - зняття санкцій з Російської Федерації. Без вирішення цих двох питань я не вірю в те, що найближчим часом можливо будь-який можливий будь-який прогрес в переговорному процесі. Чому так? Тому що без цього Путін остаточно програє все і він на цей програш йти не може.

З однієї сторони, а з іншої сторони, Сполучені Штати Америки не мають тої чарівної палички, про яку так багато говориться, в тому числі і в наших аналітиків, які б дозволили йому натиснути на Володимира Путіна так, щоб той в короткопроміжковому періоді заявив про те, що він готовий іти на переговори.

Тому, на жаль, поки що говорити про те, що у нас є якісь прориви, це точно не доводиться. На жаль, в принципі, ми зараз будемо свідками того, що найближчий там, напевно, з місяць от буде історія оця от затягування часу і переговори, розмови, але все це буде в межах затягування часу.

Якою є роль Європи у переговорах?

-Як вам виглядає теза декого з ваших колег, що для Путіна це насправді пониження його статусності цих перемовин або якихось інших. Мовляв, хотіли вони ділити світ Вашингтон і Москва, мовляв, мали би сидіти за столом перемовин. А тут виявляється, що перемовлятися буде не зовсім Вашингтон і не зовсім Москва, але точно Київ і, можливо, Європа. Чи це є реально пониження і роль Європи, як ви її тут бачите? Бо з огляду на те, що ми чуємо з європейських столиць, навіть не стільки з Брюселя, дозвольте, а скільки з європейських столиць, то воно не виглядає на те, що Європа таки готова сідати і гучно гепати. даруйте кулаком по столі.

В Європі немає можливості гучно гепати по столу. Тобто тут ж теж треба виходити із тих реалій, які є насправді. Тобто 26 країн, серед яких тільки Франція може сказати, що у них є армія. Тобто Франція і Фінляндія дві країни, які можуть сказати, що вони мають співмірні армії до своїх задач і цілей, які можуть ставити перед собою такі країни. Тому коли в тебе немає армії, в принципі, ти не маєш можливості хоче гупити кулаком, тим більше такому агресивному сусіду із ядерною зброєю, як Російська Федерація. А відносно ролі Європи, роль Європи величезна. Насправді європейці залишаються нашим ключовим союзником Подобається це комусь чи не подобається, але ми будемо частиною безпекового периметру Європейського Союзу. Ми були ним, ми залишаємося ним. Власне кажучи, європейці - це наш головний фінансовий тил. Без європейців ми б цю війну продовжувати не змогли. Це теж треба дуже достатньо чітко для себе розуміти, коли ми починаємо критикувати Європу, та й вижити в посвний період у нас немає жодної можливості без європейських грошей. Зараз і в посвоєнний період ми я говорю просто, щоб ми розуміли, що це не питання там дня чи тижня. Це насправді питання років нашої фінансової залежності від донатів, від Європейського Союзу. Тому чи пониження це? Ні, безумовно, не пониження. Чи Путін має можливість сідати напряму за стіл переговорів Сполученими Штатами Америки? Теоретично має, але американці протягом всього 2025 року показали, що вони не хочуть розділяти всіх обрани не розділили, хочуть, не хочуть це правильно формулювання, напевне, вони не розділили питання України і двосторонніх стосунків із Російською Федерацією.

І паралельно з тим, тут треба теж розуміти, що коли Путін робить певні пропозиції, а ці пропозиції робилися, по суті, з лютого 2025 року Сполученим Штатам Америки, я маю на увазі економічні пропозиції, фінансові пропозиції по участі американців в тих чи інших проектах на території Російської Федерації. Він поводить себе, як собака на сіні. Тобто він розуміє, що в нього є в руках величезний козор під назвою Північно-морський шлях і запаси, перш за все, вуглеводнів та рідкоземів на території російської Арктики. В Путіна немає технологій для того, щоб освоювати будь-що із вище названого. У них немає можливості будувати криголами, у них немає можливості е-е видобувати арктичний арктичну нафту і газ в силу геологічних умов і складнощів цього діла.

І в них є дуже обмежені можливості по видобутку рідкозимів і тим більше їхньої переробки. І тут для Путіна є всього-навсього триваріанти розвитку подій. Перше - нічого не робити і сидіти як собака на сіні, що він успішно робить один рік. Спробувати домовлятися з Китаєм з усіма політичними наслідками для цього. І третє - це спробувати якось диверсифіковуватись між Китаєм і Сполученими Штатами Америки. Але це не потрібно ні Китаю, ні США, тому що обидві країни говорять про те, що або все, або нічого. І от зараз Путін теж загнав себе в певну патову ситуацію, яка ще поки що до кінця незрозуміла в світі, але тим не менше вона уже проглядається.

-В цьому контексті варто згадати і повідомлення від нашої розвідки, які посилаючись на активності даруйте Кирила  Дмитрієва кажуть, що саме про рідкоземи і видобуток цінних металів ідеться в тій новій пропозиції, як це сформульовано. Цікаво Китаю та Заходу. З Китаєм плюс-мінус все зрозуміло. Питання в тому, кого мають на увазі під Заходом.

Сполучені Штати Америки, але я думаю, що не тільки, можливо, ще деякі країни Європи. Але з Китаєм тут теж не все зрозуміло. Чому? Тому що Китай дуже ревносно ставиться до цього. І в Китаї це головний на сьогоднішній момент торговий козер в торговій війні і Сполученими Штатами Америки. В 2025 рік, це рік, коли Трамп підняв ставки в переговорах із Китаєм і Китай сказав: "Добре, ми приймаємо твої виклики, але ми піднімаємо ми на ее рідкоземи і товари вироблені із наших рідкоземів". І Трамп був змушений відступити на крок назад. Після цього Сполучені Штати Америки почали міняти свою стратегію взагалі в усьому світі. І їхня ключова на сьогоднішній момент задача - це до переговорів із Китаєм, по суті, ну, які почнуться в квітні місяці, але вони триватимуть, очевидно, достатньо довго, знайти спосіб урівноважити оцей шантаж відземи чимось іншим. І цим іншим являється ціна на нафту і нафтова логістика в усьому світі.

Звідси, власне кажучи, Венесуела, звідси пошуки рішень по Ірану, звідси там багато-багато чого іншого. З цієї точки зору  Китаю точно не потрібно якесь спільне американо-російсько-китайське підприємство десь там в російській Арктиці, яке буде видобувати умовний літій чи берілій чи будь-чого іншого.

Їм потрібно, щоб це або лежало в землі, або воно було китайським. І точно так само потрібно американц. Воно потрібно, щоб воно було або лежало в землі, або було американським. І тут, і ще раз повторююсь, ми бачимо ситуацію, коли Путін сам себе загнав в пастку. Ну, а між іншим, я не знаю, я не бачив цієї заяви української розвідки, але я про цю схему говорю приблизно місяців сім. Тобто, напевно, все ж таки вона, ее, лежить більш-менш на поверхні.

Про роль Білорусі у переговорах та яким є вплив Тихановської?

-Що ще лежить на поверхні? Я до того, що давайте проаналізуємо роль Білорусі, а бо доволі цікавий пазл складається. Кілька тижнів тому ми здивуванням виявили, я іронізую, звісно, що з білоруських багатоповерхівок наводять дрони на території України. Тепер виявилося, що не просто наводять якась автоматична система, а це спеціальні навчені люди на території Білорусі, звідти керують, запускають ці дрони по нашим містах і селах. Паралельно ведуться якісь розмови між Мінськом і Вашингтоном. Згадаємо добрива білоруські, які раптом перестали бути підсанкційними випущених політичних в'язнів, які Лукашенко випускає. Зміна риторики Лукашенка, що він і вашим, і нашим і трошечки ще на огірочки там, знаєте, за 2 м закине.

Аж тут Володимир Зеленський зустрічається з Світланою Тихановською, з якою не зустрічався взагалі весь цей період. І от взагалі українська влада офіційно була доволі така обережна з Тихановською, її командою попри її активності, попри її підтримку європейськими інституціями і країнами. Більше того, Світлана Тіхановська ніколи не була під час з 22-го року в Україні, ну, мовляв, вони запрошували. А тепер, мало того, що це була персональна зустріч, так ще і Тихановська отримала це запрошення. Що змінилося? Що спонукало зустрітися Володимира Зеленського з Тіхановською? І як розігрувати оцей білоруський пасіянс? Що ми з того можемо мати? А чи можемо?

Ну, дивіться, відносно Тихановської, з моєї точки зору, там все відносно просто. Думаю, що ця зустріч відбулася на прохання керівництва Литви, де був з візитом Володимир Зеленський. Тихановською опікуються керівництво Литви. І я думаю, що це була частина, власне кажучи, більш широких домовленостей Україна-Литва. Тобто тут я не бачу тут якихось інших відповідей на питання, навіщо Україні Тихановська, яка насправді має дуже обмежений вплив як такий на території Білорусі.

-Є, дозвольте, тут ремарка. Якщо згадувати просто про Світлану Тихановську, то вона довший час не могла визначитися ані чий Крим, ані хто Путін. Звісно, з якогось там підходу до снаряду вона вже таки визначилася, бо зрозуміла, що далі тягнути кота за вуса немає куди. Але тим не менше чіткої і зрозумілої позиції саме цієї учасниці опозиційного руху з Білорусі, його не було. Чи можемо ми розраховувати на неї безпосередньо і на її команду, як своїх, як помічників у нашій справі, у нашій боротьбі за незалежність? А чи це буде навпаки, що ви  згадайте, як там було у білорусів? Ми в Білорусі розраховували, що ви, українці, нам допоможете скинути владу?

Якщо дуже коротко, на жаль, впливи Тихановської дуже обмежені. Вона людина, яка має мінімальні взагалі можливості для будь-якого політичного майбутнього на території Білорусі. Я, чесно кажучи, вважаю, що її будь-яка інкорпорація в будь-яку майбутню білоруську владу в майбутньому, це буде на грані чуда. Якщо говорити про безпосередньо Білорусь, ну, ми повинні розуміти, що, е, на жаль, е-е як Литва і Польща, які найбільше опікуються питаннями білоруської опозиції, так і в Україні, ми до кінця не розуміємо систему взагалі координат самих білорусів.

Справа в тому, що там є на сьогоднішній момент де-факто чотири ідентичності. Тобто перша ідентичність - це радянська, на яку найбільше опирається Лукашенко. І це, між іншим, його один з найбільших проблем, тому що кількість цих людей різко зменшується в силу старіння, в силу того, що вони просто помирають. Другий момент, це ідентичність безпосередньо білоруська, їхвідносно небагато (приблизно там до 20% населення). І вони так чи інакше все одно визначені, тобто вони все одно будуть проти росії і будуть за Україну. Є ідентичність російська. Ну, це найбільш хороша для нас історія і ворожий для Лукашенка, між іншим.  І нарешті найбільша частина - це приблизно до 50% населення - це так звані невизначені. І от власне куди хитаються ці невизначені, туди й рухається взагалі вся білоруська політична система. 2020-го року, коли були масові виступи, це, власне кажучи, були виступи, перш за все людей із які об'єдналися із білоруською ідентичністю, цією от невизначеною ідентичністю, яка розмитою ідентичністю, будемо правильно говорити.

В минулому році, коли Лукашенко вигравав вибори, він зумів на свою сторону перетягнути велику частину оцих невизначених. Як далі будуть розвиватись події, сказати тяжко, але коли і Польща, і Литва грають, перш за все з людьми із білоруською ідентичністю, вони завідомо програють історію Лукашенку, тому що вони не беруть до уваги найбільш ее важливий сегмент білоруського суспільства, це ці так звані невизначення. А відносно того, яку гру грають Сполучені Штати Америки, Сполучені Штати Америки, наскільки я це розумію, вони апробовують ситуацію, коли вони бачать, що є країна, яка достатньо чітко пробує орієнтуватися на Китай, а Білорусь, крім орієнтації на Росію, має дуже чітку орієнтацію на Китай. Вони пробують хоча б однією ногою зайти туди для того, щоб не дати можливості Китаю створити міцні союзи.

Тобто в даному випадку ціль  Сполучених Штатах Америки, в Білорусі, в ряді інших країн спробувати створити ситуації, при яких лідери цих, Центральна Азія, між іншим,лідери цих країн не зможуть чітко сказати: "Ми на стороні Китаю, ми є частиною ее китайського світу і ми готові там грати в ігри по ее закупівлі зброєю, по там обміну якимись там іншими речами, пов'язаними із силовиками". І от для цього їм потрібна Білорусь, як країна, яка в центрі Європи не буде одним із залізобетонних фарпостів Китаю. От таким чином вони пробують розмивати китайську, скажемо так, залежність в цілих в різних регіонах в тому числі. І от зараз от просто ми з цим зіткнулися, тому що це наш безпосередній сусід.

росія виводить війська із Сирії: що коїться?

-Інформація з Сирії. Російська Федерація виводить свої війська. Солдати покидають базу в аеропорту Камишли. Також вертольоти, винищуючи військову техніку, вантажать на вантажні літаки. А що відбувається? Що зламалось?

Нічого не зламалось. На жаль, вони залишаються на базі Хамімі. І це один із одна із баз, з якої їх змушують зараз вийти. Це, звичайно, проблема для Російської Федерації, але при цьому вони все одно залишаються в Тартусі і залишаються на довгій базі. Тобто, на жаль, в принципі, нове сирійське керівництво, після певних роздумів пішло на певні, скажемо так, поступки росіянам і росіян залишили з їхніми базами на території Сирії. Тому, на жаль, поки що я бачив ці наші радісні заголовки в наших ЗМІ, але це всього-навсього один аеродром, який втратила Російська Федерація. При цьому вона зберегла порт і зберегла базу.

Американська "Рада миру". Навіщо це Трампу?

-У нас так насичений був період. У нас був Давоз, у нас був трек Гренландії, який залишається актуальним і донині, і Рада миру, яка виглядає як зрада миру. Після того, як зголосилися вступити туди Білорусь за гроші, Росія за гроші, які заморожені на території Сполучених Штатів заморожені російські активи, Угорщина, а Канаду спершу запросили, а потім відкликав Дональд Трамп своє запрошення. Стало зрозуміло, що це що це бізнес-проєкт або якась мережева секта. Як ви це розцінюєте? Історія, коли пропонують альтернативу Організації Об'єднаних Націй з величезними внесками. М. Але нібито всі мають право голосу, але вирішує хтось один і прізвище його Трамп. Це ж це ж мертвонароджена ідея насправді. Навіщо вона потрібна?

В принципі, вона потрібна Трампу і Бішенікому. Можливо його оточення, тому що це займе частину його уваги і відверто від чогось іншого. Але це тимчасове явище, до якого треба ставитись виключно до тимчасового явища. І паралельно з тим треба зрозуміти, що наступні три роки президентом Сполучених Штатів Америки буде Дональд Трамп і від нього буде багато чого залежати. Перше, чи може вона стати альтернативою ООН? Ні, не зможе. Тобто я в цьому впевнений. Що вона точно зробить, це вона ще більше доконає світову організацію торгівлі. Тому що Сполучені Штати Америки цілеспрямовано добивають СОД, як структура, яка не вигідна їм, а на думку США, вигідна Китаю. І тут є двопартійна, насправді, підтримка, як республіканців, так і демократів. Тому якщо ми говоримо про Раду миру, ми повинні чітко пам'ятати - це тимчасове явище, яке є на певному етапі улюбленою іграшкою Дональда Трампа. І до нього треба ставитись саме так. Якщо нам вигідно для якихось причин вступити в цю раду миру, нічого страшного не буде, якщо ми вступимо в цю раду миру.

Якщо нам це не вигідно, ми завжди можемо потягнути час. Що зробив Володимир Путін? Володимир Путін насправді ж в культурній формі сказав, що я не вступлю в Раду миру, але при цьому зробив так, щоб не посваритися із Дональдом Трампом. От у нас точно така ж є задача. Тобто, якщо ми розуміємо, що ми хочемо, що нам це допоможе в переговорному процесі, значить, зможемо зайти в Раду миру, то більше грошей це не просить. Якщо ми розуміємо, що це ніяк нам не допомагає, можна продовжувати пітляти і  не вступати в цю Раду миру. До неї просто треба дуже утилітарно і дуже прагматично поставитися.

Ситуація довкола Гренландії

-Як ми маємо королювати свої плани, своє життя, своє майбутнє і свої переобговорні треки у зв'язку з феноменом Гренландії. Я інакше вже це не можу назвати, тому що все те, що розгортається навколо Гренландії з усіх боків, воно вже мало скидається на щось зрозуміле, етичне, в правовому полі або в чомусь іншому. Не просто заяви Дональда Трампа і не просто зміна його планів через те, що його раптом не підтримали аплодисментами європейські партнери і сказали, що ні, такого не буде, а й навіть в контексті того, що Володимир Зеленський заявив на Давосі, що раптом що, то ми готові допомогти захищати Грландію, бо ми маємо ким, маємо чим і знаємо як. Як нам тут збирати цей пазл?

На щастя, Грландія це питання, яке уже вирішили. Ну, як мінімум, на певний етап питання заморожено. І це великий успіх для нас, тому що якби продовжувалась тема Гренландії, Україна, на жаль, відійшла б на другий план. В силу того, що прийнято рішення про створення додаткових баз на території Гренландії, я думаю, що відповідна угода буде максимально швидко підписана і як мінімум на певний період часу Трамп перестане багато говорити про Гонландію і буде все ж таки більше приділяти увагу Україні. Тому на це треба дивитись саме отак. Ми всі чітко розуміємо, що ми маємо справу із ситуацією, яка, в принципі, перестала бути продовженням чогось попереднього. Вона перегортає сторінку попередню, сторінку цінностей, перш за все. І ми переходимо до дипломатії там початку XX століття чи кінця X століття.

Прихід після Трампа когось нового може зробити відкат на пару років назад, може на 5-ть років, може на 10 років, але не надовше, тому що далі ми все одно будемо скочуватись в оцю от історію business as usual. І до цього просто треба ставитись як до оцього перехідного періоду, коли нам потрібно максимально підготуватися до наступних викликів, які будуть через які уже є і які будуть 100% з'являтися найближчим часом.

Європа нарешті відмовилась від російського газу: як це вдарить по Росії?

-Чи ви оптимістичні з приводу нинішнього рішення Європейського Союзу? Ройтерс про це написала буквально там кілька годин тому, про те, що Європейський Союз нарешті фіналізував і вже дав зелене світло для підписання документу, який забороняє купівлю російського газу до кінця цього року. Максимум до вересня, а ну в крайньому випадку до 1 листопада 27-го в сховищах російського газу скрапленого бути не повинно. Звісно, за дужками залишається Угорщина і Словаччина. Вони не підписували і будуть позиватися до суду. Але питання у тому, чи не буде ще і цього разу відката або додаткових країн не учасників цього меморандуму або цього документу, чи вони не з'являтимуться. І як швидко Росія зможе таки відчути результати і наслідки цього цього цього цього рішення.

Вони відчують його уже і в 26-му, і 27му роках. Відкату не буде, все буде прийнято, рішення буде прийнято і рішення буде втілюватися в життя. Тому з цієї точки зору, на жаль, просто газ не відіграє настільки великої ролі в російських бюджетах, як нафта. Тобто, коли ми говоримо про газ, це важливо, але це не настільки вагомо, як це може здатись на перший погляд. Але те, що це буде і ще один удар по Газпрому, який знаходиться фактично на грані банкрутства, це абсолютний факт.

Скільки ще витримає російська військова машина?

-Ми говоримо традиційно про санкції, які діють, але не діють. Ви не оптимістичні. Ви реалістично промиваєте, як протираєте всім рожеві окуляри. Давайте про військово-промислові потужності. Ми бачимо різні дані з зі спроможностей продукувати чи ракети,чи дрони. А вам виглядає? Наскільки їх ще вистачить? Я широко поставлю запитання. Цивільне населення винесемо за дужки, бо точно вони не підуть пекетувати і не підуть мітингувати. Фактор страху і голодного шлунку він діє. А поки їх будуть годувати, то будуть сидіти і мовчати. І навіть коли перестануть, то теж будуть мовчати. Військова машина, вона скільки ще витримає?

Вона витримає достатньо довго. Тобто питання в перерозподілах, питання в тому, наскільки багато із цивільного бюджету Путін готовий віддавати на перерозподіл на ВПК. На 2026 рік у них проблем не буде. Тобто це треба чітко розуміти, що станом на зараз, навіть якщо нафта буде по 39 дол, як вона була там тиждень тому, весь рік, у них проблем не буде. У них достатньо запасів в Центрабанку, золотовалютних запасів для того, щоб пройти цей рік без якихось суттєвих проблем. Якщо поточна кон'юнктура цін на нафту плюс неправильні управлінські рішення будуть продовжуватися, я з великою долеймовірності вважаю, що кризові явища, які зараз є в кількох галузях російської економіки, будуть розповсюджуватись на абсолютну більшість галузей російської економіки.

Але знову ж таки, я повторюсь, тут має збігтися дві обставини. Перше - це ціна на нафту низька і друга - це продовження неправильних управлінських рішень. То, починаючи від міцного рубля і закінчуючи певними там речами, як управляються ті чи іншій галузі економіки. Тоді в середині 2027 року розпочнеться набагато серйозніша, набагато важливіша криза в усій російській економіці. Але, на жаль, от коли там хтось там починає говорити про те, що там в Росії все валиться і так далі, в Росії просто почалась рецесія, вони просто зупинився розвиток, але це не значить, що у них почалася економічна криза, яка призведе до зупинки всієї економіки Російської Федерації.