Ігорю Білозору - львівському композитору та виконавцю мало б виповнилося 70 років. Засновника та художнього керівника гурту "Ватра" 25 років тому вбили за українські пісні.
Редакція "Ми-Україна" вирішила зібрати факти про життя, творчий шлях та трагічну смерть відомого музиканта.
Біографія Ігоря Білозіра
Ігор Білозір народився 24 березня 1955 року в Радехові Львівської області. В дитинстві Ігор не просто цікавився музикою – ще у шкільні роки він пробував створювати власні композиції та зібрав свій ансамбль. Першу пісню написав у сьомому класі. Сцена була його справжнім покликанням, а у вільний час він часто виступав на весіллях.
У 14 років його перший професійний запис прозвучав у програмі "Мандрівний меридіан" на Львівському радіо. Згодом він перебрався до Львова, де продовжив свій творчий шлях.
Навчався у Львівському музично-педагогічному училищі та консерваторії, стажувався в США та Канаді. З 1979 року став художнім керівником і солістом ВІА "Ватра", яка стала символом української естради.
У 22 роки композитор закохався. Його обраницею стала Оксана Розумкевич із містечка Смига на Рівненщині. Для неї, як і для нього, музика була невід’ємною частиною життя, адже Оксана також співала. Білозір присвятив їй чимало пісень, деякі з яких виконував сам.
Оксана Розумкевич та Ігор Білозір
Якось вона запитала його, чому серед багатьох він обрав саме її, адже на той час Ігор уже мав популярність, виступав і збирав власну аудиторію. У відповідь він лише усміхнувся й сказав, що йому її було шкода, бо вона здавалася такою маленькою.
Разом із нею Ігор прожив 14 років, проте офіційно пара розлучилася 1 квітня 1991 року. Вже через три дні 36-річний Ігор познайомився зі своєю майбутньою дружиною Ольгою. Вони одружилися 12 червня 1993 року.
Творчість Білозіра
Гурт "Ватра"
Білозір створив понад 120 пісень, серед найпопулярніших - "Перший сніг", "Ніби вчора", "Джерело", "Світлиця", "Пшеничне перевесло" та "Мамина світлиця". Його стиль поєднував український народний мелос із західними рок-впливами ("Бітлз", "Пінк Флойд"), що стало відмінною рисою епохи.
Пісні писалися спонтанно: наприклад, "Від Бога" народилася під час перельоту до Канади, а "Весільний марш" - під час поїздки на заміський вікенд.
Творчість Білозора навіть стала відомомю у США, Канаді, Німеччині, Польщі серед української діаспори. 1996 рік приніс Ігорю звання народного артиста України.
Вбивство Ігоря Білозора
8 травня 2000 року в центрі Львова, у кав’ярні "Цісарська кава", між двома компаніями відвідувачів спалахнув конфлікт. Ігор Білозір разом із друзями виконував українські пісні, що викликало агресивну реакцію іншої групи відвідувачів – Дмитра Воронова та Юрія Калініна, відомих своїми шовіністичними поглядами.
Відомо, що Воронов прагнув спровокувати конфлікт. Його батько - Олександр Воронов, обіймав посаду заступника начальника Львівського міського управління внутрішніх справ.
Проходячи повз столик, де сидів Ігор Білозір, Воронов раптово вдарив його по голові. Від удару музикант упав зі стільця й ударився потилицею об стіну павільйону кафе. У нього пішла кров із носа. Після цього Воронов неодноразово намагався продовжити сутичку. Врешті-решт втрутилася міліція. На той момент при кав’ярні чергували співробітники Галицького РВВС Лин, Кожушко та Боднар. Лин, замість того щоб припинити конфлікт, запропонував Воронову "розібратися" з Білозором за межами кафе. На місце інциденту двічі прибував автопатруль.
Після чергового нападу Білозір підійшов до Воронова та сказав, що не тримає на нього зла, і навіть простягнув руку для примирення. Однак у відповідь почув тільки нецензурну лексику. Після вони вийшла за Білозором на вулицю й продовжили його бити. Їх знову розігнав автопатруль.
Коли Білозір разом із другом Гнатовським підійшов до будівлі обласної прокуратури, Воронов і Калінін знову на нього напали. Зловмисників затримали, але для Ігоря Білозора наслідки побиття виявилися фатальними. Все це відбувалося на очах десятків людей, усього за пів кілометра від його дому.
Лікарі боролися за його життя протягом двадцяти днів. 16 травня він переніс тридцятихвилинну клінічну смерть, а 28 травня, не витримавши наслідків отриманих травм, помер у лікарні. Йому було 45 років.
Ігоря Білозіра поховали на Личаківському цвинтарі у Львові.
Пам'ятник на могилі на могилі Ігоря Білозіра
Його творчість називають "недоспіваною піснею", що продовжує звучати в серцях українців, нагадуючи про важливість духовної свободи та національної гідності.
Навіть через 25 років після смерті його пісні залишаються популярними серед виконавців. Його творчість пам’ятають не лише у Львові – свого часу гурт "Ватра" гастролював від Ужгорода до Владивостока, і всюди знаходилися віддані слухачі.
Трагічна загибель Білозора глибоко вразила суспільство. Під час прощання з ним вулиці Львова заповнили тисячі людей, які прийшли віддати йому останню шану.
Прощання з Білозіром
Вирок вбивцям Ігоря Білозора
У 2001 році суд ухвалив вирок щодо вбивства Ігоря Білозора. Дмитра Воронова та Юрія Калініна визнали винними у його загибелі й засудили до 15 і 12 років позбавлення волі відповідно. Однак адвокати засуджених оскаржили це рішення, в січні 2002 року Верховний суд України визнав вирок необґрунтованим, відправивши справу на повторний розгляд до апеляційного суду.
7 серпня 2002 року Апеляційний суд Львівської області переглянув справу й визначив інші строки покарання: Воронова засудили до 10 років ув’язнення за вбивство, а Калініна, як його співучасника, – до восьми.
Як писав "Ми-Україна" раніше, в Одесі в Соборі Різдва Христового ПЦУ понад півтори сотні людей попрощалися з активістом Дем’яном Ганулом.
