Чи може Україна претендувати на застосування програм МВФ зі списання боргу, зокрема ініціативи щодо бідних країн з високим рівнем заборгованості (HIPC initiative, Heavily indebted poor countries initiative)?

І коли закриється вікно можливостей для України щодо списання боргу?

І чи зможе наша влада скористатися можливістю увійти в історію за допомогою ухвалення "київського протоколу" щодо списання боргів економік, які постраждали від воєн?

Почну з другого питання.

Вікно можливостей для України закриється у 2024 році, оскільки на даний час МВФ прогнозує наше економічне зростання. А замок на це "вікно" повісять 2025-го, коли темп приросту ВВП в Україні за оцінками фонду перевищить 5%. Чому? Дуже проста відповідь: ще не було жодного випадку списання боргів для країни, ВВП якої зростає на рівні понад 5%. Що цілком логічно - списувати борги потрібно на фазі гострої кризи, а не тоді, коли розпочинається відновлення. Різні переговорні позиції.

 Чи має Україна право на таке списання?

Для мене це самоочевидний факт: війна, втрата територій, чверть населення у вигляді мігрантів, зруйновані активи. Геополітичний форс-мажор. І за цей форс-мажор мають платити не лише українці, а й світова система безпеки, яка не виконала своїх зобов'язань, зокрема щодо Будапештського меморандуму.

Платити повинні не лише ми як позичальники, а й кредитори. Це мають бути взаємні збитки. Але оскільки в нашій країні дуже багато ментальних мазохістів, які твердять про погашення боргу навіть на тлі зруйнованої країни, наведу аналітику МФВ.

Аналітичні дані взято з робіт Департаменту з питань стратегії, політики та аналізу МВФ:

"У другій половині 1990-х років стало зрозуміло, і це було, зокрема, визнано й офіційними кредиторами, що стан зовнішньої заборгованості низки країн з низькими доходами стає надзвичайно важким. У таких випадках навіть повномасштабне застосування традиційних механізмів переоформлення та скорочення заборгованості у поєднанні з подальшим наданням пільгового фінансування та проведенням обґрунтованої економічної політики не дозволяло досягти сталого рівня зовнішнього боргу у розумні терміни та без додаткової зовнішньої підтримки.

Затверджена у вересні 1996 року Ініціатива HIPC є всеосяжним, комплексним і координованим підходом, який був розроблений спільними зусиллями МВФ і Світового банку з метою вирішення зазначених вище проблем у сфері зовнішнього боргу в бідних країнах з високим рівнем заборгованості.

Після досягнення країною відповідності зазначеному набору критеріїв, Виконавча рада МВФ та Рада директорів Світового банку приймають офіційне рішення про право цієї країни на полегшення тягаря заборгованості, і міжнародне співтовариство бере на себе зобов'язання скоротити її борг до рівня, що вважається стійким. Цей етап у межах Ініціативи HIPC називається моментом прийняття рішення.

Після того, як країна досягла моменту прийняття рішення, вона може негайно почати отримувати проміжну допомогу у вигляді полегшення тягаря платежів з обслуговування боргу, за якими настає термін. Наступною стадією є момент завершення, в який очікується полегшення всього тягаря заборгованості.

У межах Паризького клубу процедури колективного переоформлення офіційного двостороннього боргу розроблялися з 1950-х років, коли Аргентина звернулася до своїх кредиторів на двосторонньому рівні. У період з 1956 по 2011 рік було укладено 426 угод з 89 різними країнами, а сума боргу, що пройшов через оформлення на базі угод Паризького клубу, склала 563 млрд доларів.

Постійний секретаріат Клубу організований при Казначействі Франції, а його головою є посадовець Казначейства високого рангу.

У 1980-ті роки поступово зростало розуміння того, що деякі бідні країни з високим рівнем заборгованості стикаються з проблемами платоспроможності, а також із проблемами ліквідності.

З часом Паризький клуб надавав дедалі більше пільгові умови переоформлення боргу країн з низькими доходами.

Ступінь скорочення заборгованості за комерційними вимогами поступово підвищувалася:

• торонтські умови (1988 рік - скорочення боргу на 33,33 відсотка);
• лондонські умови (1991 рік - скорочення боргу на 50 відсотків);
•  неапольські умови (1995 рік – скорочення боргу на 50–67 відсотків);
• ліонські умови (1996 рік - скорочення боргу на 80 відсотків);
• кельнські умови (1999 рік - скорочення на 90 і більше відсотків, коли це необхідно в межах Ініціативи HIPC).

У жовтні 2003 року кредитори Паризького клубу прийняли "Евіанський підхід" з метою більшої адаптації підходів до потреб дебіторів, що не охоплюються HIPC".

Відзначу від себе, що вдале рішення Паризького клубу кредиторів відкриє нам можливості зі списання боргу в межах Лондонського клубу кредиторів.

Чи може Україна претендувати на включення до програми списання боргу методологією HIPC?

Державний борг найближчим часом досягне 130-140 млрд. дол. або 100% ВВП. Для розрахунку нам потрібна чиста вартість (NPV).

З урахуванням того, що значна частина наших боргів коротко- та середньострокова, показник NPV не буде кардинально відрізнятися від номінального значення.

Показник експорту у нас буде на рівні 50 млрд. дол., а дохідна частина бюджету (без міжнародної фіндопомоги) - на рівні 40 млрд. дол.

Порогове значення NPV до експорту становитиме понад 200% (а треба 150%).

Порогове значення NPV до бюджетних доходів – на рівні 250%.

Тобто, ми повністю відповідаємо критерію списання боргу за процедурою HIPC. Її треба просто ініціювати.

Понад тим, я впевнений, що Україна може стати ініціатором ухвалення на Міжнародному рівні нового "Київського протоколу" щодо списання боргів країн, які постраждали від війни.

Це може бути глобальна ініціатива президента України на рівні таких структур, як ОЕСР, МВФ, СБ, Паризький клуб 19 країн, G20. Крім того, саме зараз Індія за дорученням Двадцятки та МВФ розробляє новий протокол щодо полегшення боргового тягаря бідних країн світу. Вкрай важливо, щоб заступник нашого міністра закордонних справ, яка вирушає до Делі, провела переговори на цю тему.

Київський протокол міг би включати такі параметри:

• списання 100% боргу України у межах Паризького клубу кредиторів;
• Списання 50% боргу - в межах Лондонського клубу кредиторів;
• зниження ставки обслуговування боргу за єврооблігаціями до EURIBOR та LIBOR (зараз 2,8% та 5%), але не вище поточної ставки обслуговування.

Сумарно, борговий тягар для України має бути знижений щонайменше до 50% ВВП, тобто до 70 млрд дол. у еквіваленті.

Чому питання списання боргу для України таке необхідне для нашого майбутнього?

Якщо цього не зробити, то величезний держборг у розмірі понад 100% ВВП відволікатиме основні бюджетні ресурси на його обслуговування.

Це гирі на наших ногах та зашморг на шиї.

Ми витрачатимемо із центрального бюджету лише на виплату відсотків у два рази більше, ніж на медицину чи освіту. Тобто великі борги = малі витрати на соціальний капітал та низькі витрати на стимулювання економіки, зокрема на критичну інфраструктуру.

Така країна не буде цікавою для інвесторів.

Тобто ми не матимемо двох найважливіших драйверів зростання: ні внутрішнього платоспроможного попиту, ні капітальних інвестицій.

А демографічного та інноваційного факторів зростання у нас уже немає. Низькі темпи зростання для нас = повільне вмирання країни. Тобто це питання виживання нації, а не просто розмова про гроші.

Ну а відповідь на третє питання - чи зможе наша влада стати ініціатором ухвалення "київського протоколу", ми отримаємо вже найближчим часом.

Олексій Кущ, економіст, фінансовий аналітик