Кажуть, Україна отримала жовту картку від законодавців у США. Дивно. Жовту карту у футболі дають за те, коли ти порушив правила і отримав покарання. І виглядає так, що голосування в Конгресі пов’язане з якимись діями України. Наприклад, з корупцією. З наявністю якої ніхто не буде сперечатися, звісно. І навіть із її зростанням протягом війни.

Але…

Навіть якщо б рівень корупцію в Україні був на рівні Фінляндії (а її там дуже важко знайти і треба дуже сильно старатися) це нічого б не змінило в поведінці трампістів. Які б все одно вибрали Україну як інструмент для шантажу Байдена.

Чому? Два моменти. Вони знають, що підтримка України є важливою для офіційного Вашингтону. І вони ізоляціоністи. А значить все, що відбувається поза межами США для них другорядне, і вони готові це використовувати. Це для нас голосування за підтримку України є основною подією в житті. А для Трампа — це щось проміжне і другорядне. Та й для США це все ж таки не питання номер 1. Бо всі країни світу сконцентровані на собі.

Таким чином, щоб ми не робили, це нічого б не змінило. Цього разу. Бо ми стали заручниками виборчого процесу у США. І заяви безлічі американським політиків про підтримку України на цих вихідних підтверджують незмінність ставлення до України.

Чи означає це, що все пропало?

Точно ні. Ми зараз всередині процесу. І будь-які висновки можна буде робити в кінці. От якби Конгрес провалив голосування за допомогу Україні, то рівень хвилювання мав би бути сильним. А так поки маємо лише технічну зупинку. При цьому, до неї були готові, як в Україні, так і в Вашингтоні.

В Україні зараз є запас фінансової міцності, і гроші від США не є критично необхідними для бюджету цього року. А в США використали креативну бухгалтерію, переоцінили вже надану підтримку (кілька місяців тому) і змогли збільшити власний ліміт.

Плюс, по фінансовій підтримці у нас є програма МВФ. А саме під цю програму країни G7 офіційно гарантували Фонду свою фінансову підтримку протягом 4 років. В тому числі і США. Це і є основною цінністю програми з МВФ цього разу. Насправді. І тому буде великою дурницею її витратити чи провалити.

Окремо питання, волання певних людей, що "це все тому, що ми не використали ленд-ліз". Із цим ленд-лізом взагалі дивна історія. І навколо нього створено певний карго-культ. Певно, пов’язаний із згадками про Другу Світову. Проте Ленд-ліз завжди був планом Б. Який мав би ввімкнутися, якщо б план А перестав працювати. А план А — це безкоштовна підтримка від Вашингтону. Яка працювала весь час до останнього моменту. І збільшити підтримку за рахунок Ленд-лізу було неможливо. Ми могли отримувати певну кількість зброї або безкоштовно, або по Ленд-лізу, в кредит. І звісно обирали безкоштовно. Навіщо був потрібен план Б? Ну хоча б тому, що рік тому в США були проміжні вибори, на яких очікування від трампістів були вищими, і той безлад, який вони влаштовують зараз, міг початися набагато раніше. А так і план А і план Б був розрахований на певний час і цей час вийшов. Тому і застосування Ленд-лізу зараз просто неможливо.

Чи приємно, що ми стали заручниками політичного процесу у США? Звісно ні. Але це факт

Те, що робить нас сильними у протистоянні з росією (підтримка союзників) породжує і нашу слабкість, бо ми залежні від підтримки союзників. Але ця слабкість є лише одним із недоліків нашої сили. І в питанні підтримки нам треба просто пройти весь шлях голосувань, який буде супроводжуватись безліччю політичних заяв, частина з яких нам буде не подобатись.

Чи є для нас ризик Трампа? Звісно, є. Але це ризик не тільки для нас, але і для всього демократичного світу. В тому числі, для самих США.

Що чекає на нас найближчого часу на цьому напрямку? Дуже багато шуму і неприємних заяв, таких як колаж Маска на Зеленського, який є огидним проявом тих самих виборів і є продовженням дій Маска, коли він, наприклад, у ковбойській шляпі патрулює кордон і ловить нелегальних мігрантів. Це внутрішня кухня штатів і там під час виборів завжди погано тхнуло, але зараз ми просто чуємо ці запахи.

Але поки що і підтримка суспільств і підтримка урядів всіх країн G7 залишається стабільною і проукраїнською. Да, немає емоцій перших місяців війни. Але їх неможливо тримати на високому рівні так довго. Але вже є інституціолізована підтримка. Яка базується в тому числі на національних інтересах цих країн. А тому рано посипати голову попелом і нити, що нас кидають. Ніхто нас ще не кинув. І до потенційної перемоги Трампа такі ризики не проглядаються.

І пам’ятаємо: Трамп вибрав тему України для шантажу Байдена лише тому, що він знає, яка це важлива тема для Білого Дому. Для інтересів США.

Сергій Фурса, інвестиційний банкір