Звіт Єврокомісії. Емоційний маятник - від перемоги до зрадоньки

Звіт Єврокомісії. Емоційний маятник - від перемоги до зрадоньки

В нашому медійному просторі наразі дуже багато різної інформації та оцінок щодо звіту Єврейської Комісії відносно прогресу України в межах пакету розширення 2025 (далі просто — Звіт Єврокомісії), але думки ці часто, нажаль, досить полюсні. Урядовці в один голос твердять, що це найкращий звіт від ЄК з моменту подачі Україною заявки на вступ до ЄС, а критики, здебільшого, звертають увагу на те, що не все так добре з верховенством права, судами, боротьбою з корупцією та «політизованістю прокурора».

Як в цьому чесно розібратися? Як не «заблукати в лісі» між правдою, маніпуляціями та просто «білим шумом»? Зараз спробуємо це зробити, максимально лаконічно та доступно.

Одразу зазначу, що не бачу сенсу перераховувати усі досягнення та недоліки з відповідним цитуванням, це уже давно зроблено. Як на мене, найголовніше усвідомити, що це взагалі за звіт і як він нас реально наближує до нашої стратегічної цілі — отримання повноцінного членства в ЄС.

Так, почнемо з бази. В повідомленні на сайті Кабміну зазначається наступне:

4 листопада, Європейська Комісія опублікувала Звіт в межах Пакета розширення Європейського Союзу 2025 року, який містить оцінки прогресу, досягнутого ВСІМА країнами-кандидатами та потенційними кандидатами на вступ до ЄС. Зокрема, представлений Звіт по Україні з оцінками реформ по всіх переговорних розділах та загальним станом підготовки країни для приєднання до ЄС. (https://www.kmu.gov.ua/news/yevrokomisiia-predstavyla-zvit-shchodo-prohresu-ukrainy-v-mezhakh-paketa-rozshyrennia-2025-naikrashcha-otsinka-za-try-roky)

«Цьогорічний звіт підтвердив, що Україна має значущий прогрес на шляху до членства в Європейському Союзі. Ми отримали найкращу оцінку від 2023 року, і вона відображає результати системних реформ, реалізованих попри всі виклики війни, – прокоментував Віце-прем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Тарас Качка. – Ми також вдячні європейським колегам за надані рекомендації, які ми готові імплементувати якісно та у тісній співпраці з усіма залученими сторонами та Євросоюзом».

Далі розписується наш прогрес у кожному із кластерів... Це, звичайно, цікаво і дуже раджу з цією інформацією ознайомитись, але ціль у нашому аналітичному розборі питання дещо інша, стратегічна. А, до речі, все це можна переглянути в оригіналі, на сайті ЄК. (https://ec.europa.eu/commission/presscorner/detail/da/ip_25_2584; https://eu-ua.kmu.gov.ua/wp-content/uploads/EU-enlargement-.pdf)

І уже навіть на цьому етапі нашого аналізу, потрібно звернути особливу увагу на контекст слів Віце-прем’єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Тараса Качки, про те що це перш за все:

- не поточна оцінка ЄК шляху України до ЄС, а тільки відображення євроінтеграційної ДИНАМІКИ, так-звана, оцінка прогресу;

- що це тільки РЕКОМЕНДАЦІЇ і, як кажуть самі європейці, вони «не висічені в камені». Країни ЄС є дуже різноманітні і процес взаємної інтеграції навіть серед чинних членів ЄС знаходиться на різних етапах;

-  і що ми готові імплементувати ці рекомендації тільки У ТІСНІЙ СПІВПРАЦІ із залученням усіх стейкхолдерів і з урахуванням усіх безпекових ризиків.

Що, як на мене, означають ці максимально коректні та дипломатично-вивірені тези нашого віце-прем’єра?

1. Те що сторони мають проявляти взаємну зацікавленість в інтеграції України до Європейського Союзу і при цьому враховувати, що, на відміну від інших держав-кандидатів, в Україні іде війна. І що клішований підхід в оцінці нашого прогресу може бути не зовсім коректним;

2. Сторони мають остаточно усвідомити, що євроінтеграція — це не процес заради процесу, а що це взаємне забезпечення суб’єктності на глобальному рівні. І усі мають бути готові до внутрішніх змін та трансформацій — і Україна, і ЄС. Ця дорога з двостороннім рухом!

3. Підхід ЄК в оцінці інтеграції рекомендацій, має здійснюватись, перш за все, через безпекову призму. Оскільки, наразі, саме Україна має найбільше досвіду в роботі, як з прямими, так і з гібридними загрозами РФ. І наші інституції, нехай і не найефективніші в світі, але показують стійкість під максимальним навантаженням. Особливо це стосується сфери безпеки та оборони, в які входять не тільки ЗСУ, але і правоохоронний блок у складі прокуратури, СБУ та Державного бюро розслідувань. А от до так-званої «антикорупційної групи», в складі НАБУ, САП та ВАКС — є великі запитання по ефективності, та і кримінальні провадження по виявленню в складі НАБУ російської агентури, якось також не дуже надихають. 

4. При всій позитивності оцінки нашої динаміки з боку ЄК, чи означає це те, що хтось готовий гарантувати нам членство в найближчому майбутньому (так-званий «Горизонт 2030») - відповідь, ні, не готові. Оскільки європейська інтеграція — це не тільки синхронізація законодавства, скринінг, звіти, а, в першу чергу, наявність ПОЛІТИЧНОЇ ВОЛІ та КОНСЕНСУСУ в самому ЄС. І чомусь грантоорієнтовані активісти, які часто банально відпрацьовують ТЗ, відповіді на це питання умисно не дають.., маніпулятивно переводячи суспільний дискус з самої євроінтеграції, на недоліки, які вони побачили у черговому звіті ЄК. А потім самі ж їх і викривлено інтерпретували. На жаль.

Отже, як проміжний висновок хочу зафіксувати те, що дійсно Єврокомісія максимально позитивно оцінила наш поступ до ЄС, але, разом з тим, мене не покидає відчуття, що в самому ЄС ще недостатньо внутрішнього розуміння яким буде ЄС завтра і чи готові вони до розширення в принципі.

Разом з тим, ми чітко усвідомлюємо, що наша синхронізація з ЄС є взаємовигідною. Оскільки, у України є сильний сектор безпеки та оборони у якого європейцям є чого повчитися, а у ЄС великий ринок товарів та послуг, інтеграція в який, при вигідній конфігурації, могла б принести Україні багато користі.

Не даремно в Звіті Єврокомісія високо оцінює "надзвичайну стійкість та відданість європейському шляху" України, які зберігаються в умовах війни. Прихильність до європейського майбутнього підтверджується фактичним прогресом: відкриттям переговорів про вступ 25 червня 2024 року та фіналізацією двосторонніх скринінгових зустрічей у вересні 2025 року.

Водночас, зі свого боку, також усвідомлюю, що іноді занадто позитивні оцінки вищезазначеного Звіту ЄК з боку наших урядовців, зокрема і віце-прем’єра, є також дещо перебільшеними. І говорять в Уряді про «безпрецедентний успіх» вони в тому числі і через те, що це їх зона відповідальності перед президентом та народом. Якщо ж вони її провалять, то і свої урядові посади також втратять.

Ось і виходять, що «коса найшла на камінь» - грантоорієнтовані активісти «виковирюють» зі Звіту ЄК хоч якийсь суттєвий негатив, щоб політично таранити владу, а в Уряді усе ігнорують, навіть доречну критику, прикриваючись офіційною позицією Звіту Єврокомісії та політичним авансом від Урсули фон дер Ляєн, яка зазначила, що:

«Ми, як ніколи, віддані справі втілення розширення ЄС у реальність. Тому що більший Союз означає сильнішу та впливовішу Європу на світовій арені. Але це є і залишатиметься процесом, що базується на заслугах. Наш пакет містить конкретні рекомендації всім нашим партнерам. І всім їм ми кажемо: вступ до ЄС – це унікальна пропозиція. Обіцянка миру, процвітання та солідарності. За допомогою правильних реформ та сильної політичної волі ви всі можете скористатися цією можливістю».  

Так чому ж все-таки в медійному просторі виникли ці «вкиди» з посиланням на агентство Reuters, вітчизняні ЗМІ, які його весело поширили та зробили явно завчасні та некоректні висновки, та навіть деяких народних депутатів, накштал Ярослава Железняка, що «все пропало — гіпс знімають, клієнт їде!»? Я звичайно можу помилятися, але мені видається, що таким чином «каста недоторканих борців» намагається прикрившись громадським активізмом та «європейськими цінностями» отримати саме політичні бали, щоб потім конвертувати їх на виборах і прийти до влади. Оскільки те, що вини говорять часто не тотожне з публічною позицією Єврокомісії — і по «політизованості прокурора», питання не в претензіях до Кравченка, а до удосконалення конкурсного відбору, і по необхідності «перезавантаження Державного бюро розслідувань» - в Звіті Єврокомісії і взагалі про це ЖОДНОГО слова та ін. Словом, намагання видавати бажане за дійсне і втягнути суспільство в бажаний та зручний для себе дискус.

Але підривати основи нашої національної безпеки доносячи відверто фейкові новини та маніпулюючи фактами про суть Звіту Єврокомісії, формуючи в суспільстві розкол та агресію, на чутливій темі під час війни — це уже занадто і дуже безвідповідально.

Діалог та пошук балансу — це те чого зараз дуже не вистачає, як владі так і представникам громадському сектору.

Якщо так буде продовжуватись і надалі, Україна просто може, за цими внутрішніми «срачами», втратити власну суб’єктність.

Оскільки грантоорієнтовані активісти будуть наполягати на тотальних наглядових радах та конкурсних комісіях з переважним голосом не українців, істеблішмент буде пручатися з останніх сил, а урядовці будуть просто маневрувати «і вашим, і нашим», аби тільки зберегти свої посади... Замкнене коло.

МОЇ ПРОПОЗИЦІЇ дуже прості:

  • продовжувати ті зовнішньополітичні процеси, в тому числі шлях до ЄС, які відповідають нашій зовнішньополітичній стратегії;
  • не боятись з нашими партнерами говорити відверто, а не тільки брати усе «під козирок», від цього усі тільки виграють;    
  • не боятись мислити ширше, аніж категорії ЄС та НАТО. Зараз часи «малих союзів» і якщо це ігнорувати, опинимось знову в ролі наздоганяючих і вимушених «грати по чужим правилам»;
  • урядовцям, не боятися не зручних питань, а грантовим активістам проявляти не показову, а справжню патріотичність і більше пропонувати, а не тільки критикувати і розділяти на «свій — чужий»;

 

P.S. І не забувайте, коли хтось лобіює так-звану «антикорупційну інфраструктуру», у складі НАБУ, САП та ВАКС, що це була ТИМЧАСОВА пропозиція наших західних партнерів, допоки будуть іти реформи основного правозахисного блоку!

У жодній цивілізованій країні з так-званого «колективного Заходу», жодного аналогу подібної «інфраструктури» не існує, їх нав’язували тільки в так-званих «бананових республіках»! Оскільки кожна країна цінує свій суверенітет та суб’єктність. Адже, коли державні інституції формуються та іноді навіть частково фінансуються не громадянами країни — це означає, що країна перетворюється на чиюсь колонію, в даному випадку, під соусом «демократичних цінностей».

Більше того, якщо лобіювати заміну «тимчасовим сегментом» основного, мотивуючи його неефективністю, це так чи інакше, шлях у прірву. Адже, повівшись на маніпуляції, можна зруйнувати те що погано, але працює, навіть під великим навантаженням і замінити на те, що штучно створювалось тільки задля контролю над важливим, але локальним сегментом ТОП-корупції.

Але знову ж таки, якщо це вибір народу, то що ж, так і буде... Тримайтесь міцніше.

Головне