Щодо потенційної зустрічі бункерного та Трампа… З огляду на всі події – це більшою мірою тривожний сигнал як для України, так і для всього демократичного світу. Вона може стати кульмінацією тієї ревізіоністської стратегії, яку Трамп послідовно просуває: ослаблення традиційних союзів США, підміна цінностей прагматизмом і переорієнтація зовнішньої політики на транзакційні "угоди великих".

По-перше, факт самої зустрічі вже надає російському диктатору статус "перемовника", рівного США. Це те, чого Путін давно прагне – повернення до формату "Ялта 2.0", де великі держави ділять між собою сфери впливу. Хоча історичний контекст інший і центрів впливу чи то полюсів набагато більше, ніж це було під кінець Другої світової війни.

По-друге, Трамп систематично просуває ідею "швидкого миру" в Україні, який фактично передбачає визнання окупації частини територій. Заяви про необхідність "поступок з обох сторін", мовчанка щодо воєнних злочинів РФ та спроба делегітимізувати українське керівництво – все це створює фон для можливої "великої угоди".

По-третє, якщо зустріч відбудеться, вона може бути інструментом торгу: Путіну пропонують частину контролю над Україною в обмін на відмову від глибшої інтеграції з Китаєм, зниження рівня ядерного шантажу чи повернення до контролю над озброєннями. При цьому, як на мене, ідея відірвати РФ від Китаю є утопією.

Тож для України тут купа потенційних ризиків. Головний з яких – ризик "мирного плану" коштом України.

Існує велика ймовірність, що Україну спробують змусити до припинення вогню на нинішній лінії фронту без гарантій чи належної підтримки або до "територіальних компромісів", які легалізують часткову окупацію в тому чи іншому вигляді. Бодай спроба така може бути. Такий сценарій означає, що Києву потрібно ще активніше будувати коаліцію всередині Європи, із Канадою, Японією, Великою Британією, країнами Балтії, Скандинавією. Україна має пропонувати нову архітектуру безпеки, де вона – не жертва, а активний гравець.

Українська дипломатія та медіа мають готувати суспільну думку у США і Європі до того, що Трамп-Путін можуть домовитися про "мир", який не принесе справедливості й безпеки. Необхідно показати, що такий "мир" – не завершення війни, а пауза перед новою агресією.
Таким чином потенційна зустріч Трампа з Путіним наразі несе більше ризиків для України. Вона може означати початок процесу "заморожування війни" на умовах, вигідних Москві. Водночас це – не вирок. Це виклик, до якого потрібно бути готовими стратегічно, дипломатично й інформаційно. Україна має не лише оборонятися, а й навʼязувати свою рамку: не допустити підміни справедливого миру – капітуляційним "миром для зручності".

Ігор Петренко, доктор політичних наук, експерт аналітичного центру “Об’єднана Україна”