Інавгурація Дональда Трампа 20 січня 2025 року стала зручним приводом для російських державних ЗМІ ще раз просунути звичні пропагандистські меседжі про "занепад американської демократії", "розкол у США" та "нестабільність Заходу". Цього разу до традиційних тем додалися обговорення нового складу адміністрації Трампа, його стартових указів і заяв, а також гучні спекуляції щодо майбутніх відносин Вашингтона з Москвою. Уже з перших днів підготовки до інавгурації в російському інформаційному просторі сформували кілька ключових ліній.
Перша – це твердження про "кризу еліт" у США та неспроможність політичної системи об’єднатися довкола нового президента. Показ будь-яких протестів чи суперечок у Конгресі супроводжувався гучними заголовками на кшталт "Америка на межі розпаду", а відсутність єдності тлумачилася як доказ деградації демократії. Паралельно йшло порівняння із "монолітною" Росією, де нібито панує цілковите порозуміння між суспільством і владою.
Друга лінія стосувалася кадрових призначень у кабінеті Трампа. Проросійські телеканали й коментатори активно зосередилися на професійному рівні цих людей, підживлюючи думку, що серед них багато "суперечливих постатей". Усе це мало створити уявлення, що Трамп не здатен сформувати команду, яка б ефективно подолала внутрішні та зовнішні виклики. Додавалися і спекуляції про "можливі розбіжності" в Республіканській партії, начебто здатні паралізувати роботу нового уряду.
Третя лінія – потенційне зближення Трампа з росією. Кожен його крок, який натякає на ревізію попередньої зовнішньої політики чи перегляд ролі США у світі, подавався в кремлівських ЗМІ як шанс для Вашингтона "відійти від конфронтації" з Москвою. При цьому проголошені Трампом ініціативи зі збереження санкцій чи підтримки НАТО одразу називалися "зрадою" або результатом тиску "антиросійського істеблішменту". У такий спосіб аудиторію привчали до думки, що будь-яка співпраця США й росії піддається саботажу з боку вороже налаштованих сил у Вашингтоні.
Своєрідною "класикою" залишається й антиукраїнський наратив. Після інавгурації Трампа пропагандисти традиційно говорили про "другорядність" українського питання для нової адміністрації. Звучали прогнози, що США згорнуть підтримку Києва, а Україна залишиться віч-на-віч із російськими претензіями. Паралельно висміювалися зусилля НАТО зі зміцнення східного флангу. У російських коментарях це завжди стає "доказом" безперспективності Альянсу, який нібито "розвалюється" через небажання Трампа утримувати європейських союзників.
Окреме місце посідали перші укази Трампа та його внутрішньополітичні ініціативи – від економічних заходів до міграційних обмежень. РосЗМІ часто трактували ці кроки у двох площинах. З одного боку, говорили про нібито "ізоляціоністський курс США", який свідчить про згасання глобальної ролі Вашингтона й відкриває простір для росії. З другого – навколо економічних та соціальних реформ Трампа будувалися прогнози про посилення внутрішніх конфліктів у самих Сполучених Штатах, що начебто свідчать про "глибоку розколотість американської нації".
Кінцевим підсумком усього цього інформаційного потоку стало посилене відтворення знайомих російській аудиторії образів: "США перебувають у хаосі та кризі, їхній президент в оточенні слабких чи вороже налаштованих до росії людей, а в самій країні продовжуються масові протести та протистояння". На противагу цьому на внутрішньому ринку постійно транслювався меседж про "сильну та стабільну Росію" з монолітним суспільством і ефективним лідером.
Інавгурація Дональда Трампа 20 січня 2025 року та його перші кроки на посаді знову виявилися для Москви лише зручним інформаційним приводом. За допомогою перевірених наративів — від "неподоланних розколів" у США до "неминучої згоди" між Білим домом і Кремлем — російська пропаганда прагне й надалі утримувати контроль над внутрішніми настроями та впливати на міжнародну аудиторію, виставляючи Захід слабким і невпевненим, а росію – сильною та передбачуваною.
Богдан Попов, експерт АЦ "Обʼєднана Україна"
