Вже майже тиждень у світі й Україні активно обговорюється тема зливу секретних матеріалів у США. Масла у вогонь підливають "сенсаційні" заголовки американських ЗМІ, які славляться своєю любов'ю до секретних матеріалів. У США вже й схопили підозрюваного, але кожна з зацікавлених сторін продовжує й далі використовувати "секрети" собі на користь. Тож, що це було та який подальший ефект на США та її союзників, зокрема й Україну, матиме?

Передусім варто розуміти, що сам злив варто розглядати у двох вимірах.

По-перше, сам факт потрапляння секретних матеріалів у публічний доступ. По-друге, використання цих матеріалів зацікавленими сторонами у своїх інтересах, зокрема ІПСО розгорнуте росією.

Чому відбувся злив

Щодо самого факту зливу, а точніше того чому це взагалі відбулося. Тут було багато версій, всі їх перераховувати не бачу сенсу. Думаю, що спецоперацію з боку розвідок інших країн, зокрема рф, можна виключити. За наявною інформацією підозрюваним у зливі є член розвідувального крила Національної повітряної гвардії штату Масачусетс Джек Дуглас Тейшейра. В контексті спецоперації інших розвідок цей молодий чоловік міг виступати хіба що у якості "корисного ідіота", якого спонукали до певних дій не розкриваючи справжніх задумів. Проте з наявної інформації я більше схиляюсь до думки, що він є "справжнім патріотом" та борцем проти deep state, який вважає, що "громадяни мають право знати", а нинішня американська влада та й в цілому організація державного механізму є "не такою як треба". Думаю, що під час слухань в суді ми зможемо переконатись, що він тяжіє до трампістів й дуже не любить істеблішмент.

Щодо використання цих матеріалів зацікавленими сторонами. Передусім тут треба розуміти, що рф використала матеріали для просування корисних для себе наративів, типу: "Україна не готова до контрнаступу", "війна не закінчиться", "США не довіряють союзникам та стежать за ними", "українського президента прослуховують" тощо. Зокрема вони навіть сфальшували злиті матеріали щодо втрат.

Факт зливу матеріалів стане елементом внутрішньополітичної боротьби в США напередодні виборів. Хоча треба відзначити дуже правильну реакцію Байдена, який дочекався внутрішнього розслідування і лише потім почав коментувати ситуацію. Своєю чергою республіканці поки не взяли цю тему собі на основне озброєння, оскільки захищати Джека Дугласа Тейшейра їм не з руки, бо якщо його провину доведуть, то він буде вважатись державним зрадником, а політична відповідальність за злив все ж таки лежить на Мінобороні, а не на Байдені. Але впевнений, що ця тема нікуди не подінеться з внутрішньоамериканського порядку денного.

Як це вплине на Україну?

Опосередковано, лише як потенційно небезпечний кейс, який гіпотетично може вплинути на відносини між союзниками, які будуть відчувати брак довіри один до одного. Жодного впливу на контрнаступ злиті документи не можуть мати, оскільки в опублікованих матеріалів немає нічого секретного в цій частині. Про потреби України та її готовність є дуже багато інформації навіть у відкритих джерелах, а оперативна ситуація на фронті дуже швидко змінюється.

У цілому варто відзначити правильну реакцію української сторони на злив, зокрема відсутність оцінок та коментарів з боку президента та інших топчиновників. Ця тема точно не для сенсацій та образ. До речі, як на мене, реакція американських журналістів є не дуже правильною. Робити сенсації на цих матеріалах, автентичність яких вкрай складно перевірити, є не дуже професійним. Але вочевидь клілбейт бере гору.

Ключовим же питанням у цій всій історії - як зробити, щоб максимально мінімізувати ризик повторення такої ситуації? Впевнений, що США проведуть роботу над помилками й алгоритм роботи з секретними матеріалами буде кардинально переглянуто. Насправді ця потреба назріла давно, не забуваймо, що до Трампа, Пенса та Байдена теж є питання щодо роботи з секретними документами.

Ігор Петренко, доктор політичних наук, експерт аналітичного центру “Об’єднана Україна”