На жаль, коли ми говоримо про майбутні переговори, ми маємо памʼятати, що віртуальна і, як на мене, майже нереальна в середньостроковій перспективі Третя світова стає реальною частиною майбутніх домовленостей (або не домовленостей) щодо України. Два російські суховантажі, які мали вивозити обладнання з Сирії зламалися десь в Середземному морі, а один з них затонув. І тепер росіяни терміново шукають їм заміну.
Звичайно, нам приємно цим зловтішатися, але є ще один важливий аспект: цей дрібний, по своїй суті інцидент, є таким собі лакмусовим папірцем готовності росії до Третьої світової, якою нас лякають з усіх сторін. Але ні зараз, ні через 5 років після передишки, ні Путін, ні той, хто прийде йому на зміну не будуть готові воювати з НАТО.
Просто, щоб всі розуміли: росія готувалася до сьогоднішніх бойових дій 14 років (з 2008, після війни в Грузії). Тому коли хтось каже, що перепочинок в 4-5 років поверне росіі могутність - це міф. За нинішнього фінансового стану рф, відсутності технологій та провалів в літако-та суднобудівництві, росія не може стати країною, яка буде драйвером Третьої світової. Єдине, що може робити росія - це гадити. Зрештою, це те, що вона досі відносно успішно робила.
Проте, і тут не все так просто. Якщо зараз колективному заходу вдасться зламати хребет Ірану (а він виявився значно слабшим ніж це здавалося до 2022 року) у росії залишиться лише один воєнний союзник - КНДР. Китай і далі гратиме у свою гру, де війна і воєнні дії будуть залишатися останніми козирями, які краще не використовувати. Та й КНДР завжди грала в гру: дайте більше грошей.
Є ще один важливий аспект, який не враховується зараз: поки наша війна для росіян - це все ще не екзистенційна війна, попри всі старання пропаганди. Ця війна, перш за все, про гроші. Третя світова буде війною без грошей і за ідею. А для цього потрібно сильно змінити армію, яка звикла заробляти на війні.
Якщо коротко ми маємо розуміти кілька важливих моментів:
- Ніякої Третьої світової в тому вигляді, як це було в 1914 чи 1939 найближчим часом не буде. Нас, звичайно, чекає низка локальних воєн. Але вони існували й до цього і будуть провадитися і після цього.
- Всі ті, хто зараз "топить" за швидку третю світову, діляться, в цілому на чотири категорії: ідіоти, ті, хто увірував, бо про це багато говорять, ті, хто ловлять інформаційну хвилю і в ній чи то самі себе лякають, чи то хайпують і ті, хто хоче з цього отримати політичний зиск. На жаль, ми знаходимося в епіцентрі всієї цієї історії та, на жаль, коли ми говоримо про майбутні переговори, ми маємо памʼятати, що віртуальна і, як на мене, майже нереальна в середньостроковій перспективі Третя світова стає реальною частиною майбутніх домовленостей (або не домовленостей) щодо України.
- Наша головна проблема в тому, що зараз у Путіна (ширше в російських еліт та великої частини росіян виникла патологічна зацикленість в Україні, як головному компенсаторі їхнього воєнного приниження. Останні 400 років єдиним предметом для гордості росіянина була армія. Так от, нинішня війна показує всю слабкість цієї самої армії. І росіянам потрібна хоч якась гіперкомпенсація. І тут ми виходимо за межі суто воєнних дій та маємо справу з пропагандою.
- Саме тому, окрім військового аспекту, який є домінантним, нам зараз вкрай важливо звернути увагу на інформаційну частину війни, при чому, як всередині країни, так і на території ворога. На жаль, американці (Захід) принципово самоусунулися від інформаційної боротьби на території рф. Їхня ставка на хороших росіян остаточно провалилася всередині цього року. Річ у тому, що в цей час відбулися дві важливі події: з однієї сторони росіяни прискорили "самовикриття" своїх "консерв", які почали просувати головний наратив, який, де-факто дублював американський "Путін буде ще дуже довго і щось змінювати можна буде тільки після смерті Путіна". Тут драйвером процесу виступила, між іншим, Латиніна. А для всіх українських любителей Швеця, нагадаю, що він є одним з головних її гостей. З іншої сторони, в цей же період хороші росіяни остаточно впевнилися, що на горбі ЗСУ вони не увійдуть в Кремль. А тому почали міняти свою риторику в сторону все того ж "змінити щось можна тільки після Путіна".
- Так от, повертаючись до інформаційної війни, варто звернути увагу на один важливий аспект:. сучасні війни не виграються без інформаційної складової. І перш за все, на території ворога.
Вадим Денисенко, політолог, директор Українського інституту майбутнього
