23 листопада в Женеві зібралися українські дипломати, американські спецпосланці та європейські радники з нацбезпеки. Мета одна – переписати так званий "мирний план Трампа", який у своєму початковому вигляді більше нагадує меню російського ресторану, ніж справедливу угоду для України.
Неважко здогадатися, що Європа, Канада і Японія такий "компроміс" одразу назвали тим, чим він і є – капітуляцією, яка потребує "істотних доопрацювань".
Українська делегація на чолі з Єрмаком і Умєровом працює в кількох форматах: спочатку зустрічі з британцями, французами та німцями, потім – з американцями. І судячи з перших заяв, процес іде краще, ніж можна було очікувати.
Зеленський повідомив, що є розуміння: американські пропозиції можуть врахувати критично важливі для України елементи. А секретар РНБО Умєров після чотирьох годин переговорів заявив, що документ уже відображає більшість українських пріоритетів.
При цьому The Telegraph оприлюднив європейський альтернативний план – 24 пункти замість трампівських 28. Якщо американський план нагадує капітуляцію, то європейський виглядає як прийнятна мирна угода:
- Жодних обмежень на чисельність ЗСУ (зараз близько 850 тисяч) – на відміну від трампівського лімітузу в 600 тисяч;
- Україна може вступити до альянсу за консенсусом членів, і Київ не буде змушений до нейтрального статусу. Щобільше, Україна зможе сама запрошувати «дружні сили» на свою територію – читай, британців чи французів у форматі "коаліції охочих";
- спочатку припинення вогню по всій лінії фронту, а вже потім – переговори про території. А не як у Трампа: "віддай спочатку, поговоримо потім";
- гарантії, схожі на статтю 5 НАТО – тобто напад на Україну = напад на гарантів;
- заморожені російські активи йдуть на відбудову України, а не стають "призом" для американських посередників;
- повернення всіх українських дітей під міжнародним контролем, обмін полоненими "всі на всіх", вступ до ЄС, контроль над Запорізькою АЕС і Каховською дамбою.
Іронічно, але європейський план насправді більше схожий на те, що колись обіцяв сам Трамп: «сильну угоду», а не здачу позицій.
Поки дипломати працювали в Женеві, Трамп вирішив нагадати про себе постом у Truth Social. Написаним КАПСЛОКОМ. З докорами про «невдячність» України та закидами на адресу Європи, яка купує російську нафту.
Іронія в тому, що саме в момент, коли українська делегація веде складні переговори, намагаючись захистити національні інтереси, американський президент влаштовує публічну істерику. Це виглядає швидше як психологічний тиск, аніж конструктивна позиція лідера світової демократії.
Дедлайн – 27 листопада, День подяки в США. Але навіть Трамп визнав, що план "не є остаточним" і може змінюватися. Це вже позитивний сигнал.
Президент Зеленський від початку зайняв чітку позицію: Україна робитиме все, щоб війна закінчилася, але щоб не закінчилася Україна. І судячи з того, як команда працює в Женеві, цей принцип дотримується. Зеленський не просто відстоює національні інтереси – він вибудовує коаліцію підтримки з європейськими партнерами, які розуміють небезпеку капітулянтського сценарію.
Наступного тижня – саміт ЄС в Анголі, онлайн-зустріч "коаліції рішучих", а згодом – особиста розмова Зеленського з Трампом, де мають узгодити фінальний варіант.
Чи вдасться помʼякшити план Трампа? Судячи з того, що держсекретар США Марко Рубіо після переговорів заявив про готовність "внести деякі зміни", та з появи європейського альтернативного плану – шанси є.
Ігор Петренко, доктор політичних наук, експерт аналітичного центру “Об’єднана Україна”
