Одним із перших є поновлення вже багаторічної дискусії про санкції проти Сирії та необхідність їх зняття.

Гуманітарна ситуація в Сирії і до цієї катастрофи була жахливою: не вистачає палива, світло дають по 3-4 години на день, частково зруйнована інфраструктура, девальвація валюти, зліт злочинності, половина населення переселенці та біженці, безробіття та бідність понад 70%.

Особливо вразливими є близько 4 млн. сирійських переселенців, з яких 2,4 млн. — ПОВНІСТЮ залежні від зовнішньої гуманітарної допомоги, яка постачається через ОДИН-ЄДИНИЙ прикордонний перехід із Туреччини. При цьому багато хто з них живе на північному заході Сирії, на непідконтрольних уряду територіях в Ідлібі, які якраз постраждали внаслідок землетрусу.

Зараз цей маршрут частково паралізований: дороги розбиті, рятувальників не вистачає, а аеропорт у Газіантепі пошкоджено та закрито. Доставляти гуманітарку безпосередньо через офіційний Дамаск не можна через позицію країн Заходу та санкції.

Санкційна політика проти Дамаска

Після землетрусу низка релігійних, правозахисних та гуманітарних організацій закликала ЄС та США послабити санкції проти Сирії. Щоб дати можливість доставити туди допомогу та рятувальників. Зокрема, 7 лютого було опубліковано відповідну заяву від Ради близькосхідних церков, куди входять представники католицької, православної та коптської церков регіону, а також Сирійської арабської спільноти Червоного півмісяця.

У Вашингтоні та Брюсселі не хочуть послаблювати санкції, утім опинились у традиційній моральній дилемі.

З одного боку, полегшення санкцій відповідає міжнародним гуманітарним принципам та нормам. Крім того, допомога дозволить усунути негативні наслідки гуманітарної катастрофи, яка може торкнутися самої Європи та регіону.

З іншого боку, політично зняття частини санкцій Заходу не вигідно: це буде прецедент, який сприймається як поступка, слабкість та поразка в Сирії. Для рф та Ірану, які давно намагаються підірвати санкційний режим ЄС та США щодо Сирії. Це була б політична перемога. Відповідно, на Заході не хочуть давати їм такої нагоди, навіть якщо це означає, що частина постраждалих сирійців не отримають допомоги.

Політичні баталії

Дебати про санкції навряд чи чимось закінчаться. Проте стануть ще одним компонентом політичних баталій зовнішніх гравців, які використовують гуманітарний чинник у своїх інтересах. Для Дамаска, Москви та Тегерана це шанс вкотре нагадати про те, як Захід душить сирійський народ неадекватними санкціями. Які критикуються навіть у самій Європі. Для Брюсселя та Вашингтона це ще одна можливість чинити тиск на Асада з метою вибити з нього поступки щодо політичного врегулювання.

Поки що допомогу Сирії надали, окрім рф та Ірану, в основному не-західні держави та регіональні країни. А президент Єгипту Абдель-Фаттах ас-Сісі вперше за 9 років зателефонував Башару Асаду.

Ілія Куса, експерт з міжнародної політики Українського інституту майбутнього