Зеленський кличе Сі в Україну. А Сі не їде. І навіть не дзвонить. Чому?
По-перше, тому що Китай нам не друг. Китай у протистоянні із США цінує Росію як свого політичного союзника і цінний сировинний придаток. А тому не демонструватиме підтримку України. Росія каже, що в Україні воює з колективним Заходом. А Китай протистоїть йому в реальності. Принаймні, США. А саме США найбільше допомагають нам у протистоянні з Росією.
По-друге, тому що з Китаєм магія Зеленського не працює. Зеленський говорить не з політиками. Зеленський добре заходить суспільству. Він дуже популярний на Заході. Завдяки тому, що є відображенням героїчного образу українського народу. Є уособленням українства для середньостатистичного німця чи канадця. Але також тому, що він відповідає запиту на контрелітність, який зараз дуже поширений на Заході через зростання нерівності, економічної нерівності, яку фіксують останні десятиліття.
І саме через підтримку суспільства у політиків вже немає вибору. Бо політики роблять те, що хоче суспільство. А в Китаї у суспільства немає вибору. Що скаже товариш Сі, те й буде. Суспільство робить те, що хоче диктатор.
Китай і Індія нам не друзі
Тому навіть якщо б Сі приїхав, подзвонив, вийшов на зв’язок по зуму чи надіслав SMS — це нічого не змінило би. Та сама проблема з Індією, до речі. Де останні роки активно йде автократизація країни, і Моді перетворюється на авторитарного керівника, який закриває незалежну пресу, відправляє у в’язницю свого найближчого противника, а найбільшим олігархом стає його друг. Наближаючи країну до індійського варіанту фашизму, про що зараз б'є на сполох західна преса.
Тому Китай і Індія нам не друзі. Як держави. Бо наша війна з Росією — це війна за цінності. І ми не отримаємо підтримку від тих урядів, які сповідують зовсім інші цінності. Або не сповідують жодних.
Вони не можуть стати прямо на бік Росії. Бо їм потрібні ринки Європи і США. І вони знають, що цього їм не подарують західні уряди, бо такого не пробачать західні суспільства. Але вони намагатимуться співпрацювати з Росією, щоб максимізувати свій прибуток. Бо для диктаторів, як і для депутатів ОПЗЖ, всіх цих міцних господарників, ніколи не буває цінностей, є лише інтереси. Власні інтереси. Тому всі ці Шуфричі і Суркіси завжди так легко знаходили спільну мову між собою в українському парламенті. Бо ніякі ідеологічні «дурниці» їм не ставали на заваді.
Не слід переживати, що Сі не дзвонить
А візит чи підтримка України в інший спосіб цим інтересам заважає. Бо важче буде отримати вигоду від слабкої Росії. Важко буде отримувати сировину із знижками звідти. Не кажучи вже про те, що «інша» позиція дозволяє як Індії, так і Китаю, претендувати на роль лідерів іншого світу. Глобального Півдня. Світу ображених країн, де рівень життя нижчий, ніж на колективному Заході. Але де цей рівень життя і економічна міць значно зросли за останні 40−50 років, і вони хочуть зайняти більшу роль у світу.
Парадокс у тому, що рівень життя Глобального Півдня різко зріс завдяки глобалізації, яку впроваджували і забезпечували США. Що не заважає більшості на цьому Глобальному Півдні не любити США. А отже і не підтримувати тих, кого підтримує США. Тобто нас.
Тому не слід переживати, що Сі не дзвонить. Від того дзвінка користі б не було ніякої. Тільки час витрачати. Від візиту Орландо Блума набагато більше користі.
Сергій Фурса, інвестиційний банкір
