На жаль, гра США не про швидке закінчення війни, а перш за все про американські вибори в листопаді. Попри все, в Трампа не достатньо козирів, щоб примусити Путіна до швидкого миру. Хоча зміна вектору його дій, безумовно, вигідна нам
- Трамп дуже демонстративно дав наказ затримати два судна напряму повʼязаних саме з Росією. Іншими словами, він підняв градус, розуміючи, що Путін ніяк не відповість. І Путін промовчав.
- Схоже, хтось в Білому домі зумів пояснити Трампу кілька речей. По-перше, Путін водить його за ніс. По-друге, продовження такої політики призведе виключно до падіння рейтингів. І нарешті, Трамп прийняв рішення, що потрібно почати реально тиснути на Путіна. І тут він має ситуацію він-він. Путін злякається - Трамп автор миру в Європі. Путін не піде на поступки - Трамп робить все можливе проти російського автократа.
- Але ми маємо з Трампом і все, що зараз відбувається, багато в чому повʼязане з куражем від Венесуели.
- Як би там не було, на цьому етапі, по відношенню до Росії, Трамп перейшов від пряника до батога. Але це також говорить, що швидкий мир майже неможливий. Путін зараз сховається і почне чекати. В таких випадках він завжди ховається і чекає. Попри те, що частина еліт хотіла б прискорити мирний процес.
- Чи є в Трампа козирі, які дозволять швидко примусити Путіна? Практично немає. Тому, найбільш вірогідний сценарій: після певного тиску, Трамп запропонує Путіну за кілька місяців (тижнів?) повернутися до мирного плану. Яка буде відповідь Путіна, залежатиме від рівня тиску з однієї сторони і від рівня пропозицій з іншої. Але територіальні претензії та зняття санкцій ніхто не відмінить.
І на останок: Трамп демонстративно не чіпає китайські судна. Він зараз буде тиснути на Росію, Індію і, можливо, Бразилію. З Китаєм все набагато складніше. Логіка Білого дому полягає в тому, щоб почати переговори по суті з Пекіном тоді, коли проти рідкісноземельного козиря в руках Сі, Трамп мав нафтовий та логістичний козир. До квітня (імовірна зустріч лідерів Китаю та США, ми, можливо, побачимо ще кілька сюрпризів.
Вадим Денисенко, політолог
