Венс не сказав, в цілому, нічого нового. Все це вже відомо, просто формульовано цим разом більш жорстко. Головний меседж для Європи: ви маєте платити за свою безпеку самі. США закриває свою парасольку. І хто би сказав, що ці аргументи нелогічні?
Але, звісно, Європа ображена і обурена, що її навіть не допущено до переговорів щодо її власного безпекового майбутнього, бо вона за це не платила. Трамп очікує, що це спонукає країни ЄС активніше і швидше організувати оплату власної безпеки – підняти оборонні бюджети до 5% для початку, розморозити оборонні виробництва, змінити пріоритети внутрішньої політики – освітньої, соціальної, економічної.
Бо як не крути, але проблема мігрантів реально існує. Проблема "пацифістського" (точніше, звантаженої на США оборонної частини) розподілу бюджету існує. І коли Венс іронізує "що ж у вас за демократія, якщо її легко можна здолати за нещасні кількасот тисяч доларів, вкладені в простеньку інформаційну кампанію?" - він правий.
Це хороший напрямок для роздумів європейських політичних еліт. Адже справді, росія щодо кожних виборів в кожній країні з таким же успіхом може вкинути не так багато грошей – і отак просто поміняти зовнішній курс держав. Поки запобіжних механізмів жодна країна ЄС і союз в цілому не мають – тільки форс-мажорні заходи на кшталт сумнівно правомірних заборон, денонсацій результатів тощо.
Європейці так засиділись під американською безпековою парасолькою, що їх давно час було залякати. Ми, до речі, теж пробували – чи не з 2014 року. Невдало, хоча вже після 2022 оборонні бюджети все ж були дещо збільшені, Балтія мобілізувалась, тепер Скандинавія дещо збадьорилась. А от тепер європейські лідери після "живильного копняка" Венса мусять реально замислитись, що з ними і їхніми країнами буде без Америки, якщо не реструктуризувати всю безпекову парадигму і не почати працювати на власну безпеку та вкладатись в неї.
Толерантність і гуманізм щодо нещасних мігрантів та їхніх непрацюючих родин – це прекрасно. Але це веде до того, що завтра росія, Китай чи навіть ті ж США мінятимуть уряди, просто, якщо вкинуть трохи бабла в той же ТікТок.
А в цілому інформаційна провокація Венса вкладається в мою оцінку ситуації: що всі ці радикальні наступи, тоді відступи, зміна позицій і головних тем – все це пошук найбільш ефективного рішення. Щойно на якийсь метод піде необхідний відгук, під яким інструментом прогнуться – Америка цим негайно скористається, щоб саме це й закріпити, як готовий варіант рішення. росію, власне, США теж використовують всього лиш як інструмент прогинання, спосіб залякати, якщо вийде.
Україна в такому контексті – теж інструмент випробування. Команда Трампа робить такі заяви, які просто руйнують безпекову систему ЄС. Зокрема, визнання в будь-який спосіб, на постійно чи на тимчасовій основі, чи в форматі "особливого правового статусу" окупованих рф територій "російськими". Це ж буде повним руйнуванням всієї системи європейської безпеки, якщо на це погодяться. І команда Трампа це розуміє. Однак випробовувати ЄС на міцність і витривалість продовжує. Бо таки має намір зняти з себе бодай частину тягаря глобальної безпеки у вигляді європейської регіональної безпеки (це стратегічно погано для Америки, однак не так погано для ЄС, давно слід було).
Ну і для нас такий шоковий підхід теж непоганий зі стратегічної точки зору. Європейці починають розуміти, що єдина армія на континенті, яка от прямо зараз спроможна воювати і протистояти ядерному агресору – це ЗСУ. Отже, в неї треба вкладатись, бо на відживлення своїх армій (послідовно нищених протягом багатьох десятиліть абсурдно-пацифістської бюджетної політики) знадобиться років по 10 мінімум. 10 років без прикриття американської парасольки. А з голою дупою лишатись не хочеться. Тому підтримка ЗСУ лишається єдиним доступним і ефективним варіантом.
От прийдуть завтра в ЄС до влади праві чи ліві радикали – і беззуба Європа впаде до пухких долоньок сцаря. Бо чи хтось має сумнів, що після згортання американської безпекової парасольки росія негайно спробує вдарити по країнах Балтії? 200-300 км території до моря, менше 6 млн спільного населення, сумнівний 5 пункт Статуту НАТО... Надто очевидна спокуса. Позиція Польщі теж робить з неї привабливу ціль.
І ще раз підкреслюю: не треба розводити паніку. Треба шукати можливості виживання. Мислити стратегічно.
Хоча от прямо зараз все виглядає дійсно так, ніби Венс приїхав до Мюнхена тупо щоб Україна підписала ту угоду на 500 мільярдів копалин (чи 50% видобутку, чи на "інтеграцію економіки України з США і формування повоєнної економіки, передусім видобутку" – не принципово насправді). Просто щоб отримати папірець, який дозволить Трампу навіть до примушування Путіна на хоч якесь припинення вогню виступити перед виборцями як тріумфатор. "От бачте – я приніс Америці величезний виграш на наші вкладення в наші ж виробництва!".
Ну, що вдієш, Трампу зараз дійсно треба щось дуже швидке і тріумфальне. Бо з моменту інавгурації минуло лише три тижні – а підтримка як мінімум команди Трампа вже почала падати. Передусім, бо мінімум половина населення не сприймає жорсткі руйнівні наїзди того ж Маска з його DOGE-департаментом ефективності (на міністерство освіти, на дані Мінфіну...). За останніми дослідженнями, 51% американців "не схвалюють" діяльність мільярдера (40% все ще схвалюють, але Маск вже іде до них).
Логічно, що це все не може не відбиватись на підтримці самого Трампа (хоча соціології я ще не бачив – але не думаю, що на неї доведеться довго чекати – можливо, до першого місяця каденції вже буде якась соціологія щодо особисто Трампа як 47 президента). Маска він може відсторонити. Ініціативи DOGE відкотити до "заводських установок". Але якийсь його особистий тріумф дуже потрібен.
З іншого боку, от конкретно в питанні України – економіки, надр тощо – ЄС навряд прогнеться перед Трампом. Зрештою, це "зона історичних інтересів" Європи і пускати сюди "пастись" американські корпорації – підстав жодних. Тим більше якщо Європа за це не матиме навіть безпекових гарантій від США. Натомість може мати ті гарантії від ЗСУ. Тому найпевніше свій "блискавичний тріумф" Трампу доведеться шукати деінде. В тій же Ґазі, наприклад.
Але не спробувати команда Трампа не могла. Тому Мюнхен до самого завершення випробовуватиме Європу і Україну на "коефіцієнт спротиву тиску".
Олексій Голобуцький, заступник директора Агентства моделювання ситуацій, політтехнолог
