Наш інформаційний простір облетіла чергова стаття The Washington Post, у якій йдеться про те, що Україні за минулий рік вдалося мобілізувати лише 200 тис. військовослужбовців з запланованих 500 тисяч. Ну і звичний для американських ЗМІ висновок, про неминучу поразку України і т. д.
Мені про всі ці звичні для американських ЗМІ публікації сподобалася думка американського блогера та колишнього військового Ендрю Таннера, яка була опублікована нещодавно:
"Чіплятися за такі факти, як кількість територій, втрачених Україною, не додаючи водночас контексту про рекордні втрати росіян, зациклюватися на вербуванні та мобілізації, тоді як бракує озброєння, — такий газлайтинг є характерною рисою медіакампанії тиску, яку підтримують інсайдери та яка триває у США. Мета — переконати якомога більше американців забути про Україну і турбуватися про Китай. У цьому беруть участь як демократи, так і республіканці", - зазначив він.
Як про Україну пишуть американські медіа
Особисто я фіксую даний тренд американських ЗМІ десь з осені 2022 року, після заяв М. Міллі про те, що "після успіхів Україна має перейти до переговорів".
Також варто нагадати, що редактор The Washington Post Боб Вудворд у своїй книзі "Війна" розповів, що американська розвідка на початку осені 2022 року у звітах оцінювала у 50% ймовірності того, що Росія застосує тактичну ядерну зброю в Україні на тлі невдач на полі бою.
А нещодавно у своєму інтерв'ю держсекретар Ентоні Блінкен відповів на запитання, наскільки Штати "були близькі до прямого конфлікту" з РФ на тлі її широкомасштабного вторгнення в Україну 2022 року.
"Подивіться, були різні моменти, коли у нас виникали реальні занепокоєння щодо дій, які може вжити Росія, включаючи навіть потенційне використання ядерної зброї. Це дуже зосередило розум. Але я вважаю, що ми змогли впоратися з цим таким чином, щоб уникнути прямого конфлікту з Росією", - зазначив Блінкен.
Коротко кажучи, останнім часом було дуже багато "витоків" від адміністрації Байдена, що вони, мовляв, дуже сильно боялися ядерного удару з боку росіян і "втягнення у війну", а тому почали суттєво обмежувати військову допомогу для України.
І "дивним чином" це все поєдналося з початком в американських ЗМІ медіакампаній, яку Таннер вдало обізвав "газлайтингом". Сенс цієї кампанії полягав у просуванні думок про неможливість перемоги для України, необхідність переговорів, поступок, вмовлянь російського диктатора.
Масштабна інформаційна кампанія
А от сенс цієї масштабної інформаційної кампанії, загалом, зрозумілий. Блінкен сам зізнався, що вони не хотіли втягнення у війну з росіянами. Найпростіше - це просто якось "приморозити" цю війну, чого вони й домагалися своїми медійними зусиллями.
При цьому, для демократів було важливо, аби саме Україна була ініціатором переговорів та поступок. А вони тут були б взагалі десь осторонь. Як у випадку перших та других "Мінських домовленостей". Аби не брати на себе відповідальність за гарантування будь-чого. Все це ховалося за беззмістовними заяви про "підтримку скільки потрібно" та те, що "Україна сама буде вирішувати, коли почати переговори".
Як Україна могла щось тут вирішувати, одержуючи більшість ресурсів для війни від США? Як показала практика, американські склади можуть виявитися будь-якої миті "порожніми" для українців. От вам і "Україна вирішуватиме"...
Ну і тепер запитання для "західних партнерів" : чи не думали вони, що майже трирічна кампанія з просування наративів про "безглуздість опору" та "безперспективність війни" вплинути на мобілізацію в Україні?
Петро Олещук, політолог, експерт аналітичного центру “Об’єднана Україна”
