У 1990 році Олександр Солженіцин, лауреат Нобелівської премії з літератури, написав есе "Як нам облаштувати росію?" Значна роль у ньому була відведена Україні та її "правильним" відносинам з так званою "великоросією". Сам автор – фігура вкрай неоднозначна та суперечлива – вважав, що його не почули та не зрозуміли. Однак нинішні події свідчать, що це есе уважно прочитала як мінімум одна людина, яку Солженіцин пізніше хвалив за "відродження сильної держави".

У свою чергу ця людина спочатку вручила Солженіцину орден, а потім, відкриваючи пам’ятник письменнику, назвала його "справжнім патріотом росії", який "протистояв всім проявам русофобії". Не складно здогадатися, що цією людиною був путін, якому дуже імпонували відверто імперіалістичні погляди Солженіцина.

Що робити з росією?

Питання, як облаштувати росію, не втратило своєї актуальності й у 2023 році. Тільки зараз мова йде не про бачення самих росіян (які нічого не вирішують) або так званої російської "еліти" (погляди якої суперечать здоровому глузду та основоположним принципам міжнародних відносин), а про те, якою хочуть бачити росію цивілізовані країни. Перш за все, США – лідер демократичного світу, ключова країна НАТО та головний партнер України у протистоянні російській агресії.

Відразу зазначимо, що єдиної позиції щодо оптимального з огляду на американські інтереси майбутнього росії у США наразі не існує. Це пов’язано з тим, що американці, насправді, не дуже добре знають, що відбувається всередині цієї країни.

Так, вам не почулося – знання про росію у США великою мірою ґрунтуються на стереотипах, які або дісталися у спадок від срср, або з’явилися вже після 1991 року і свідомо підживлювалися безпосередньо з боку самих росіян. Звідси – перебільшення в оцінці військової потужності росії, розмови про "другу армію світу" та "три дні на взяття Києва". Після початку широкомасштабної війни у 2022 році американські дослідники та експерти, треба віддати їм належне, визнали прогалини у своїх знаннях та взялися активно їх заповнювати. Що призвело до появи кількох сценаріїв майбутнього росії, які, водночас, ґрунтуються на трьох ключових принципах російської політики адміністрації Байдена.

Принципи Байдена

Базові принципи адміністрації Байдена на "російському напрямку" достатньо прості та зрозумілі. По-перше, це допомога Україні у відбитті російської агресії та поверненні своїх територій. По-друге, це збереження єдності НАТО та посилення блоку – щоб у росії не було навіть й думки про можливість нападу на будь-яку країну-члена. По-третє, це недопущення прямого військового зіткнення з росією – як на рівні Альянсу, так і безпосередньо США. Зазначимо, що ці принципи впливають передусім на короткострокові сценарії, однак вони є важливими й для визначення більш довгострокових варіантів майбутнього росії.

Сценарії майбутнього росії 

Отже, про які сценарії йде мова? Перший та найменш реалістичний – це сценарій демократичного перетворення росії. Режим путіна розвалюється і на його місці постає нова демократична росія. Виглядає це достатньо фантастично, адже жодних реальних передумов для цього на сьогодні не існує. Але цей сценарій все одно розглядають, бо він може спрацювати. Приблизно через двадцять-тридцять років. Тому його згадують, але не сильно пропрацьовають.

Другий сценарій – це розпад росії, який супроводжується безладом, хаосом, посиленням фанатизму та релігійного фундаменталізму, війною всіх проти всіх та виникненням кількох нових "країн", кожна з яких може мати власну ядерну зрою. Паралельно з цим відбувається суттєве посилення Китаю, який напряму починає контролювати колишні території росії, перетворюючись на величезну євразійську імперію. Цей сценарій – максимально апокаліптичний та небажаний для США. Адже тоді суттєво зростає загроза використання ядерної зброї – причому як у локальних та глобальних конфліктах, так і безпосередньо для здійснення терористичних атак.

Крім того, світ (і США) отримують регіон з перманентною нестабільністю та реваншистськими настроями, що явно не сприятиме формуванню ефективної системи міжнародних відносин та розвитку світової економіки. Тож якби нам не хотілося реалізації саме цього сценарію – справедливого з історичної та морально-етичної точки зору – ми повинні розуміти, що він є найменш прийнятним для США. І останні будуть робити максимум для того, щоб він не був реалізований на практиці. Навіть якщо для цього прийдеться про щось домовлятися (публічно чи кулуарно) з росією.

"сценарій Політбюро"

Нарешті, третій сценарій – найбільш прийнятний для США та імовірний з огляду на обставини – "сценарій Політбюро". Нинішній російський диктатор втрачає владу (в силу природних або якихось інших обставин), що зосереджується в руках кількох осіб ("політбюро"), які представляють різні групи впливу. Єдиний лідер відсутній, ключові посади в державі діляться між цими групами, створюється нова система стримувань та противаг (щось на кшталт того, що було після смерті сталіна). Сил на зовнішню війну у нової влади не вистачає, більше того, вона зацікавлена у тому, щоб максимально швидко вийти з неї. Це дозволить Україні відновити свою територіальну цілісність, а США – бути впевненими у тому, що російська ядерна зброя буде під централізованим контролем, а Китай не зможе швидко поглинути росію. Більше того, з часом з новою російською владою можна буде встановити більш-менш нормальні взаємовідносини, наприклад, схожі на ті, які були між американським та радянським керівництвом у 1960-70-х рр.

Звичайно, завжди буде існувати загроза появи нового "путіна", який прийде до влади на хвилі реваншистських настроїв, або появи лідера, який знищить своїх "колег" по "політбюро" (як це зробив Хрущов), але це потребуватиме часу, який можна буде використати на підготовку до подібного сценарію (або його недопущення).

Таким, в цілому, є бачення Сполученими Штатами майбутнього росії. Підкреслимо – станом на сьогодні. Погляди і підходи можуть змінюватися, тож нашим головним завданням є постійне акцентування уваги на необхідності врахування інтересів України при реалізації тих чи інших варіантів. Поки шо нам це вдається, тож будемо сподіватися, що до нас будуть прислухатися й надалі. Врешті-решт, саме Україна буде прямо чи опосередковано визначати, яким буде майбутнє облаштування росії. Бо саме наша Перемога запустить цей процес.

Ігор Рейтерович, кандидат політичних наук, керівник політико-правових програм Українського Центру суспільного розвитку