Як Україні інтегрувати себе в світову економіку, не ставши лише сировинним придатком

Як Україні інтегрувати себе в світову економіку, не ставши лише сировинним придатком

Блокування морських портів України, як і функціонування упродовж року "зернового коридору", продемонстрували нам, що там, де виникає інтерес транснаціонального капіталу – там з'являються зони безпеки.

Транснаціоналам дали можливість вивезти законтрактоване ними ще до війни зерно, навіть не зважаючи на бойові дії.

Хороша ілюстрація того факту, якби наша економіка була інтегрована у світову систему трохи більше, ніж сировинний придаток, і українськими активами володіли великі міжнародні компанії, повномасштабної війни могло б і не бути.

Пофантазуймо. Тайвань експортує кукурудзу, а Україна – світовий лідер з виробництва чіпів і напівпровідників. Цілком імовірно, що Китай сьогодні штурмував би тайванські скелясті береги, а росія – просто грала м'язами на нашому кордоні.

І на тлі ризику вторгнення в Києві приземлилася б глава палати представників США, а не відбувалася б евакуація американського посольства.

Мирний план для України – це зокрема й стратегія нашої інтеграції у світові ланцюжки додаткової вартості на вищому рівні, ніж кукурудза й руда.

Потрібно зробити себе важливим елементом для світової економіки, а не територією, яку можна легко ампутувати зі світової системи зі збереженням одного лише коридору для експорту сировини.

Зона вільної торгівлі в Одесі

Олігархічний і кланово-корупційний консенсус не зробив Україну безпечною країною. росія атакувала активи відомого олігарха в Маріуполі, зрівнявши їх із землею. З іншого боку, росіяни не чіпають активів індійської ТНК в Україні. Показово, чи не так.

Розблокування одеських портів зараз можливе, у разі передавання під інвестиційне управління турецьких компаній портової інфраструктури й торгових маршрутів одеських портів.

Безпека концепції в тіні ятагана. Створення на базі одеських портів зони вільної торгівлі порто-франко в форматі промислового полігону й "вільного складу" (торгового терміналу).

За аналогією з барселонським промисловим полігоном і зоною вільної торгівлі.

ВЕЗ могла бути передана в управління консорціуму турецьких інвесторів. Для залучення інвесторів до ВЕЗ необхідно використати пільговий фіскальний режим.

Саме створення зони порто-франко в Одесі могло б ініціювати ООН й Організація чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС). Структуру останньої організації було оформлено у 1999 році згідно з підписаною у Стамбулі Босфорською заявою.

Фінансовим інструментом зони порто-франко може стати як спеціалізований Чорноморський банк торгівлі та розвитку, так і структури крутіші – ЄБРР і/або Світовий банк.

Основний гарант безпеки "зернової угоди"

Ну а основним гарантом безпеки нової ВЕЗ має стати Туреччина, якщо, звісно, Україна зможе її в цьому економічно зацікавити. Передумови для цього є – Туреччина вже зараз активно торгує з Україною, і для активації її інтересу до Одеси потрібно лише створити для неї податкові преференції щодо постачання турецьких товарів в українські порти й вихідний для турків імпорт наших товарів.

Враховуючи, що Туреччина повністю контролює Босфор, росія навряд чи блокуватиме зону порто-франко в Одесі, "освячену" в ООН і прикриту "турецьким ятаганом" у вигляді ВМФ Туреччини.

Для реалізації цього проєкту залишилося зробити зовсім небагато – прибрати з Одеси клубок інтересів кланових, корупційних і контрабандистських структур. А зробити подібне, мабуть, буде значно важче, ніж звільнити від російської окупації острів Зміїний...

У серпні, на зустрічі з путіним, президент Туреччини Ердоган, найімовірніше, оголосить про намір в односторонньому порядку продовжити дію "зернового коридору". До того часу рух суден припинять.

Після зустрічі двох президентів росії залишиться або не помітити домінування турецького флоту в західній частині Чорного моря, або атакувати "зерновий коридор". Пам'ятаючи, як росія відреагувала на знищення свого штурмовика в Сирії турецькими винищувачами, вибір росіян очевидний.

Тобто можна прогнозувати одностороннє продовження "зернової угоди" у межах угоди Туреччини, України й ООН. Строк: серпень – вересень.

Але, якщо ми хочемо сформувати тривалу зону безпеки у північно-західному Причорномор'ї, створення зони порто-франко під захистом Туреччини в Одесі може стати таким механізмом.

Олексій Кущ, економіст, фінансовий аналітик

Головне