Я завжди була проти такого способу виявлення незгоди суспільства з кимось/чимось (маю на увазі конкретні слова чи дії) та відповідним способом реагування. Безвідносно до того, подобається мені хтось чи ні, розділяю я чи навпаки засуджую конкретні вислови.
Слабкість інституції
Вперше застосування такої практики у постмайданній Україні (після 2013-2014 років) ще можна було якось зрозуміти. Тоді Янукович та його свора втекли до росії, створивши передумови для анексії Криму та початку війни на Донбасі. Суспільство вимагало закону про люстрацію як певного набору критеріїв щодо політиків та чиновників. Але політики, замість того, щоб прийняти зважений поміркований закон, спочатку взагалі зволікали з його напрацюванням, а потім, коли уже з’явилися масові прецеденти кидання у сміттєві баки, похапцем прийняли надмірний та суперечливий закон. Далі почалася бодяга з його не/переглядом, зауваженнями Венеційської комісії та використанням теми політичними опонентами. Питання залишилось неврегульованим.
Повномасштабне вторгнення росії, природньо, зробило суспільство ще більш чутливим до різних тем. Війна - це зажди чорно-біла рамка, якщо ми кажемо про зовнішнього ворога. Але це не позбавляє від необхідності унормовувати ряд ситуацій і в тилу. Пов’язаних не лише з війною.
І коли зараз, на цьому етапі наших викликів, суспільство та держава реагують на ситуацію сміттєвими баками - це про слабкість інституції. А ми ж ніби-то рухаємось до ЄС та НАТО. ЗМІ - це інститут, який повинен мати критерії дискусій. Експертиза - це інститут громадської думки, це про рівень НГО загалом. Правоохоронні органи - інститут, який не може в одних випадках реагувати, а в інших ні.
Зарано ми повертаємось до політики довоєнного рівня, коли все виглядає як певний кетч - є надмірне висловлювання, є надмірна реакція, а потім загальний хайп. Тим більше, коли у нас, як виявилося, по країні є проблема, наприклад, з укриттями.
В довгу завжди складно працювати. Це я зараз про стан того, як у нас організовуються часто дискусії. Наскільки вони пов’язані з процесами у суспільстві. Бо від цього - залежить в подальшому і рівень прийняття рішень та їх реалізації.
Олеся Яхно, політичний експерт
