Практично все у нашому житті, зокрема, і проходження зимового періоду, залежить від воєнно-політичного сценарію, якій буде розгортатися. Таких сценаріїв три: за моїми особистими оцінками, два мають рівну вірогідність по 45%, і ще 10% залишається на третій.

Перший: нас примусять піти на якесь припинення або зменшення бойових дій на певний час. Другий: війна буде продовжуватися на поточному рівні інтенсивності. Ну, і третій: за півтора місяця, що залишаються до повної непролазності наших степів, ВСУ зможуть проломити ворожу оборону, перерізати логістичний коридор по суходолу, зайти у Крим, що викличе потужну політичну кризу у недоімперії, і їй стане не до України.

Зрозуміло, що перший і третій в цьому аналізі розглядати не має сенсу. Тому що вони призведуть до зупинення або принципового зменшення потужності ракетно-дронових атак по Україні. І відповідно, зимові проблеми не будуть виходити далеко за межі звичайної комунальної недолугості.

А от другий сценарій може мати вельми складні наслідки — і для кожного з нас, хто не емігрував, і для країни загалом.

Недоімперія сьогодні здатна продукувати приблизно 100 ракет різних типів на місяць — це і відносно сучасні "Кинджал", "Калібр", "Іскандер", і радянські модифіковані — сімейство "Х". Ця кількість, на жаль, має тенденцію до збільшення: росія налагодила постачання необхідних комплектуючих через Китай та пострадянські країни. Так, ці компоненти не надійні і не дуже підходять до воєнної продукції. Як наслідок, у 2022 році, наприклад, "Кинджали", якими били по нас, мали точність 10 метрів, а зараз відхилення може складати навіть 1 км. Але все одно ці ракети літають і вибухають.

З "Шахедами-Геранями" приблизно те ж саме: їх не стане менше. Так, ППО їх збиває, але не 100%.

Наша критична інфраструктура не стала більш захищеною і стійкою. Навпаки, приблизно 30% цієї інфраструктури пошкоджено, а ремонт пов’язаний зі складнощами. Бо це обладнання радянських часів, ніде в світе вже не виробляється.

Наші ТЕЦ, наприклад, Трипільська чи Приднестровська, величезні і стовбичать на відкритій місцевості, як єгипетські піраміди. Їх фактично неможливо захистити за допомогою ЗРК, бо їх нема в достатньої кількості. І я не володію інформацією щодо захисту найбільш вразливих елементів української енергетичної структури — трансформаторних підстанцій: їх не заглиблюють у землю і не ховають у бетонних укриттях.

Наш ворог вчиться

Ворог враховує попередні помилки, ми це бачимо під час розгортання українського наступу. Тому можна передбачити, що наступні атаки ворога на нашу критичну інфраструктуру будуть більш руйнівними, ніж минулої зими.

Проте гарантувати нічого не можна: ні повного блекауту і припинення всіх комунальних послуг, ні того, що нічого катастрофічного не відбудеться. У будь-якому випадку, автономні генератори та акумуляторні цілком можуть стати у нагоді. Точніше, обов’язково стануть.

Не лінуємося і утеплюємо оселі. Заздалегідь продумуємо свої дії, якщо електрика таки вимкнеться надовго, і доведеться або переїжджати до знайомих з автономною системою життєзабезпечення, або евакуюватися закордон. Створюємо розумний запас продуктів і товарів першої необхідності.

Ситуація більш-менш проясниться не раніше, ніж настануть морози, увімкнуть опалення і почнуться перші ракетно-дронові удари. Головне — попри все зберігати оптимістичний настрій: саме він допомагає все пережити, вистояти і перемогти.

Олександр Кочетков, військовий аналітик, експерт з ракетно-ядерного озброєння