Чи можуть внутрішні зміни в росії привести до зміни курсу щодо війни в Україні? Чи є вірогідність того, що в разі гіпотетичного трансферу влади в березні 2024 чи в разі фізичного кінця російського президента росія закінчить війну і виведе війська? Шанс є, але гарантії немає. Кореляцію між зміною лідера автократичного режиму та його агресивною політикою досліджено у кількох книгах, в тому числі "Democracies and Authoritarian Regimes" (автори Andrea Kendall-Taylor, Natasha Lindstaedt, та Erica Frantz).
Спадковість диктаторських режимів
Один з висновків полягає в тому, що якщо авторитарний лідер керував країною більше 20 років, то після його смерті у 80% випадків режим залишається тим самим. Після холодної війни не було випадків державних переворотів у країнах із таким тривалим терміном персоналістської диктатури. Можливо, Габон буде виключенням, проте там переворот лише відбувся, і від влади усунено не засновника династії, а його сина.
Приклад збереження режиму після зміни лідера – Мадуро у Венесуелі повністю продовжив політику Чавеса. У Північній Кореї країною керує вже третє покоління родини Кім. У березні цього року автори дослідження у статті "Putin’s Forever War" для Foreign Affairs показали статистику, згідно якої в разі початку агресивної війни диктатор втратив владу лише у 7% випадків, досліджувалися кейси останніх 70 років.
Якщо авторитарний лідер втрачає владу, то це відбувається протягом першого року війни. Після того війна стає частиною політичної архітектури диктаторського режиму, і закінчитися вона може лише в разі програшу агресора, але не за його доброю волею.
Звичайно, у 1953 після смерті Сталіна М.Хрущов дозволив зупинити війну в Кореї та почав "відлигу". Проте зараз на такий сценарій розраховувати не можна. Хоча, звичайно, будь-які зміни в Кремлі – це вікно можливостей для посилення дипломатичного тиску. Але базовий сценарій на сьогодні – побудова системи гарантій безпеки у ситуації існування біля кордону агресивного авторитарного режиму.
Ігор Попов, експерт Українського інституту майбутнього
