Вчора на Бучанському саміті Зеленський озвучив те, що Москва транслює через американську сторону: Україна має вийти з Донбасу за два місяці, інакше Росія його «захопить», і тоді умови будуть іншими. Давайте розберемося, що це насправді.
По-перше, сама конструкція ультиматуму себе викриває. Зеленський поставив правильне запитання: якщо ціль Росії – тільки Донбас, навіщо вона говорить про «інші умови» після його захоплення? Це класичне «ковбасне нарізання» – salami slicing, як кажуть на Заході. Спочатку Крим, потім Донбас, потім – далі. Кожна нова «остання вимога» стає лише трампліном для наступної.
По-друге, дуже показовий час і адресат цього сигналу. Росія тисне не на Україну – вона тисне на Вашингтон. У листопаді 2026-го американці голосуватимуть на проміжних виборах, де республіканцям Трампа загрожує втрата більшості в Палаті представників. Адміністрація вже зараз під тиском: рейтинги падають, тарифна політика дратує виборців, а обіцяна «швидка угода» по Україні досі не матеріалізувалась. Москва чудово розуміє цю вразливість і намагається видавити з Вашингтона максимум поступок саме в цьому вікні.
По-третє, на фронті ситуація зовсім не така, як малює Кремль. Так, Росія готувала весняно-літню наступальну кампанію і стягувала резерви. Але що ми бачимо на практиці? Аналітики ISW прямо заявляють: контратаки ЗСУ на Гуляйпільському та Олександрівському напрямках уже зриватимуть ці плани. Росія змушена перекидати сили, затикаючи дірки, замість того щоб розгортати стратегічний наступ. Зеленський сьогодні назвав цифру: 89 тисяч загиблих і важкопоранених росіян лише з початку цього року. При цьому з запланованого набору 409 тисяч мобілізували менше чверті. «Захопити Донбас за два місяці» за таких умов – це не план, а фантазія для американських вух.
Що це означає для України? Ультиматум – це не переговорна позиція. Це спроба створити ілюзію неминучості для того, щоб Вашингтон почав тиснути на Київ. Логіка проста: якщо Росія каже, що захопить – значить краще віддати добровільно і «зберегти обличчя». Ця логіка хибна, але вона може спрацювати в тому випадку, якщо американська сторона дійсно шукає швидкий вихід перед виборами.
Ключове, що варто тримати в голові: жодна з вимог Москви – від Абу-Дабі до сьогоднішнього ультиматуму – ніколи не супроводжувалася гарантіями безпеки для України. Жодного разу. І це найкращий маркер того, що йдеться не про мир, а про капітуляцію в розстрочку. Справжні наміри Росії – не Донбас. Донбас – це лише чергова «остання вимога» перед наступною.
Ігор Петренко, доктор політичних наук, експерт аналітичного центру “Об’єднана Україна”
