Підрозділи салафітських бойовиків ХТШ увійшли до Хами. З місць йде суперечлива інформація.
З одного боку Хама очевидно втрачена, причому без будь-якого серйозного опору з боку сирійської армії.
На військовому аеродромі Хами бойовики захопили чотири бойові літаки, які армія Асада не спромоглася ані перегнати в безпечне місце, ані підірвати.
З іншого боку, до Хами підійшли підрозділи 25-ї дивізії спецпідрозділу "Сил тигра" під керівництвом легендарного командира Башара Асада та вічного суперника його брата Махера Асада, бригадного генерала Сухейля аль-Хасана. Що це, хитрий план та пастка для бойовиків? Скоріш за все, "туман війни".
Армія Башара Асада намагається виграти час
Російська авіація розбила міст між Хамою та Хомсом, а цього в жодному разі не можна робити, якщо є мета утримати Хаму.
Найімовірніше, армія Асада просто плутає плани бойовиків, виграючи час для організації оборони Хомса до підходу підрозділів іракської міліції шиїтів. Таким чином, перший справжній опір сили Асада виявлять у Хомсі. Відступати далі нікуди, позаду Дамаск.
Крім того, Хомс - це і поворот до узбережжя, на Тартус і Латакію, де розміщено базу ВМФ рф у Тартусі та військовий аеродром у Хмеймімі біля Латакії.
Але це все відома інформація.
Війна в Сирії: що далі?
А далі мій прогноз.
У Хомсі розгорнуться основні бої, але без прямого втручання у війну Ірану Асад не встоїть. Але ХТШ не піде на Дамаск, навіть, якщо захопить Хомс. У Дамаск за планом має увійти "Сирійська вільна армія" та "опозиційний демократичний уряд".
Інший варіант не влаштує ні Ізраїль, ні США, які навіть підуть на збереження влади Асада в Дамаску та провінції Гута за умови його розриву з Іраном (малоймовірно, але можливо).
У будь-якому разі Ізраїль не допустить захід ХТШ до Дамаску (навіщо йому Хамас номер два на півночі).
Не пустять ХТШ і на узбережжя, оскільки це дестабілізує Східне Середземномор'я та загрожуватиме повтором ситуації з хуситами в Ємені.
Крім того, захоплення ХТШ морських портів робить його транснаціональною структурою та виводить його комунікації з-під контролю Туреччини.
Швидше за все, станеться про те, про що я вже писав.
Туреччина офіційно зайде на північ, в Ідліб, Алеппо та сирійський Курдистан.
Ізраїль та США посадять у Дамаску "демократичний сунітський уряд" (родина Асадів - алавіти, тобто, хоч і з застереженнями, але шиїти), який одразу ж стане "антиіранським" і заблокує логістику Хезболли у південному Лівані.
А ХТШ видавлять у серединну, пустельну Сирію, де ця організація створить свій ісламський емірат.
Що буде із присутністю рф у Сирії?
Це питання стане частиною Великої угоди між США та росією, саме з цією метою Москва і входила до Сирії у 2015 році - щоб отримати сирійську фішку в рамках Великої угоди.
Демократам ця угода була нецікавою - вони виступали за угоду з Іраном, а не росією.
Саме тому Обама завершив своє президентство укладанням угоди з Тегераном, яку Трамп анулював одразу після свого першого обрання на пост президента.
Демократам Іран потрібен як "лякало" для монархій Затоки і насамперед для утримання контролю над Саудівською Аравією.
А республіканцям потрібен сильний Ізраїль зі столицею в Єрусалимі, який утримуватиме монархії Затоки у сфері свого впливу за допомогою "м'якої сили" (авраамічні угоди та аравійський семітський геополітичний кластер).
Підходи, як бачимо, різняться.
Тому за демократів могла бути угода з Іраном, а за республіканців - угода з рф.
Тобто функціонал росії у Сирії буде визначено вже найближчим часом.
За деякими розкладами, Ізраїль навіть зацікавлений у тому, щоб рф зберегла присутність у Латакії і Тартусі, але відмовилася від активної наземної допомоги Асаду.
Загалом не просто так росія не підписала угоду про стратегічне партнерство з Іраном, адже у такому варіанті рф рано чи пізно довелося б допомагати Ірану в його протистоянні з Ізраїлем, а це не входить у сферу геополітичних інтересів Москви.
Крім того, різкий крен рф у бік Тегерана може зашкодити співробітництву росії із Саудівською Аравією та ОАЕ.
І кілька слів щодо відносин Туреччини та ХТШ
Хайят Тахрір аш-Шам – це салафітська радикальна організація. Як і ваххабізм – це повернення до джерел мусульманської умми, громади.
До речі, такі ж радикальні течії щодо повернення до колишніх релігійних громад були і в протестантизмі.
Але ХТШ - це не "брати-мусульмани" (популярний у Туреччині рух), як дехто думає.
Порівнювати "братів-мусульман" із салафітами - це все одно що ототожнювати анабаптистів та пуритан.
Так, обидві течії виступають за повернення до "первинної віри".
Тільки у "братів-мусульман" це відноситься до соціальної системи зв'язків на мікрорівні, без торкання сучасних суспільно-політичних форм організації життя держави.
А у салафітів повернення до першоджерел – це, перш за все, встановлення архаїчної моделі організації суспільства із законами шаріату та квазівоєнною організацією суспільства.
Тобто, брати-мусульмани – це мусульманська світська держава, республіка, а салафія – це ісламський емірат, наприклад, як Талібан в Афганістані.
Олексій Кущ, економіст, фінансовий аналітик
