Ситуація на енергоринках знову ускладнюється.
Через загострення на Близькому Сході Європа, а разом з нею і Україна, ризикує зіткнутися з надвисокими цінами, перебоями постачання скрапленого газу і проблемами із заповненням газових сховищ.
Це означає, що наступна зима може бути значно нервовішою для всього регіону.
На тлі ескалації навколо Ірану ціни на газ у Європі різко пішли вгору.
Якщо на початку року котирування на головному європейському хабі TTF трималися на рівні близько €30–33 за МВт·год, то на початку березня вони піднімалися вдвічі: €60 за МВт·год і вище.
Для України це ще один сигнал: готуватися потрібно вже зараз.
У періоди дефіциту газ на ринку дорожчає дуже швидко.
Є кілька джерел, де Україна потенційно може взяти додатковий ресурс.
Перший варіант - імпорт газу з Європи. Це найшвидший інструмент, але і найдорожчий. Крім того, у разі дефіциту країни ЄС передусім забезпечуватимуть власні потреби, що робить імпорт менш передбачуваним.
Додатковий тиск створює і ситуація із власними запасами європейців: вони входять у сезон закачування газу з рівнем заповненності сховищ приблизно на 60%.
Це не тільки значно нижче, ніж торік - 68%, а й взагалі один із найнижчих показників за останні п’ять років.
Невизначеність і слабка ринкова кон’юнктура посилюють конкуренцію за ресурс і підвищують ризик нових цінових стрибків.
Другий варіант - нарощувати власний видобуток.
При споживанні 19–20 млрд кубометрів у 2025 році видобуток природного газу в Україні впав до 16,9 млрд кубометрів, проти понад 19 млрд кубометрів роком раніше.
А от імпорт блакитного палива навпаки зріс майже в 9 разів - з 724 млн кубометрів до рекордних 6,5 млрд.
Тобто країна майже покриває власні потреби, але у пікові періоди все одно змушена імпортувати газ.
Водночас запуск нових свердловин — це тривалий процес, який потребує значних інвестицій, часу і певної стабільності і передбачуваності.
Через російську агресію на жодну з цих складових не можна покладатися: росіяни продовжують атакувати газову інфраструктуру і, схоже, будуть це робити, поки війна триватиме.
Нарешті, третій варіант - запуск родовищ, які вже готові працювати.
Найшвидший спосіб отримати додатковий ресурс — відновити роботу тих підприємств, які вже мають інфраструктуру і можуть видобувати газ.
Частина таких ліцензій сьогодні заблокована, хоча родовища могли б давати додаткові обсяги вже зараз.
Наприклад, британська компанія Enwell Energy раніше заявляла, що за наявності стабільних умов з боку регулятора могла б забезпечити додаткові обсяги газу, конденсату і нафти для українського ринку.
Схожі дискусії точаться і навколо інших активів.
У ситуації, коли енергетичні ризики для Європи лише зростають, затягування таких рішень виглядає дедалі менш зрозумілим.
Після зміни частини управлінської команди у владі з’являється можливість переглянути рішення, які блокують видобуток, і нарешті запустити ресурси, що могли б працювати на економіку країни вже сьогодні.
Принаймні, заяви Міністерства економіки про намір розібратися з проблемою ліцензій додають обережного оптимізму.
У підсумку варіанти на столі добре відомі: імпорт, збільшення власного видобутку і запуск родовищ, які вже готові працювати.
Питання лише в тому, як швидко будуть прийматися рішення.
Адже до початку нового сезону закачування газу залишається зовсім небагато часу.
Можна сподіватися на стабілізацію ситуації на світових ринках, але енергетична політика будується не на надіях, а на підготовці до найгірших сценаріїв.
Олексій Кущ, економіст, фінансовий аналітик