Поки весь світ дивиться на палаючі нафтові термінали Тегерана та чорний дощ над десятимільйонним мегаполісом, у Кремлі тихенько рахують гроші. І є що рахувати.
Бюджет Росії на 2026 рік зверстаний з розрахунку $59 за барель марки Urals. У лютому Urals торгувався по $41–45 – тобто Кремль уже мав дірку в бюджеті розміром із невеликий авіаносець. За перші два місяці року нафтогазові доходи впали на 47% порівняно з минулим роком, а дефіцит наблизився до 3,2 трильйона рублів – майже вся річна «норма» дефіциту за два місяці. Центробанк РФ ще в лютому знизив прогноз ціни Urals до $45 – найнижчий рівень з часів пандемії.
І тут – нафтовий джекпот. Операція США та Ізраїлю проти Ірану, що почалася 28 лютого, фактично паралізувала Ормузьку протоку, через яку проходить 20% світової нафти. Brent злетів із $73 до $119 на піку (вперше з 2022 року), а Urals підскочив вище $70. Вчора, 10 березня, Brent торгувався в районі $81–93 після різкого падіння, спричиненого натяками Трампа на можливе швидке завершення операції та готовністю G7 відкрити стратегічні резерви. Ринок лихоманить.
Але Путін уже встиг скористатися моментом. На зустрічі в Кремлі він прямо звернувся до потенційних покупців, нагадуючи про «стабільність» російських енергетичних компаній. Мовляв, поки у Персидській затоці літають ракети і дрони, а страховка одного танкерного проходу коштує до $4 мільйонів, ми тут – надійні й передбачувані. Іронія, звісно, космічна: той самий Путін, який перекрив Європі газ взимку 2022-го, тепер рекламує себе як стабільного постачальника.
Найцікавіше – у деталях. Мінфін США видав 30-денний вейвер (до 4 квітня), який дозволяє Індії купувати російську нафту з танкерів, що застрягли в морі. Міністр фінансів Бессент назвав це «короткостроковою мірою, яка не принесе значних вигод Росії». Але ось факти: індійські НПЗ вже законтрактували близько 20 мільйонів барелів російської нафти. І якщо раніше Urals продавався Індії з дисконтом $13 до Brent, то зараз – уже з премією $4–5 до Brent. Тобто Росія не просто повернулась на індійський ринок, а ще й продає дорожче, ніж будь-коли.
Більше того, Бессент у інтервʼю Fox Business обмовився: «Ми можемо зняти санкції з додаткових обсягів російської нафти». Демократи в Конгресі – у люті. Конгресмен Ліккардо і сенатор Гальєго написали гнівного листа Бессенту, назвавши вейвер «актом матеріальної допомоги ворогу», який «винагороджує атаки на наших військових, а не стримує їх». Бо є нюанс: Washington Post повідомляє, що Росія паралельно передає Ірану розвіддані про місцеположення американських кораблів і баз. Тобто Москва одночасно і допомагає Тегерану бити по американцях, і заробляє на тому, що американці послабили санкції.
Трамп, щоправда, заявив, що навіть якщо Росія і передає розвіддані, «це особливо не допомагає». «Їх би теж розгромили, будь-кого б розгромили», – сказав він журналістам. Формально – можливо. Але для Москви це і не про Іран. Це про гроші та час.
Які тут сценарії? Аналітики говорять про три.
Мʼякий: Трамп оголошує про досягнення військових цілей, протока розблоковується, ціни повертаються в район $70–80. Росія отримує короткочасний сплеск доходів, але не системну зміну. Аналітики EIA прогнозують саме це: вище $95 протягом двох місяців, потім нижче $80 у третьому кварталі.
Середній: конфлікт тягнеться 3–4 тижні (що сам Трамп і прогнозує), Ормузька протока залишається заблокованою, удари по нафтовій інфраструктурі арабських країн тривають. Ціни утримуються на рівні $100–150. Росія отримує додаткові 1,5–2 трильйони рублів бюджетних доходів, які частково закривають дірку від санкцій. Як зазначають аналітики: якщо середня ціна Urals перевищить $60–62 за барель за рік, бюджет отримає мінімум 1–1,5 трильйона рублів додаткових надходжень.
Жорсткий: повна блокада Ормузької протоки, $200+ за барель, глобальна рецесія. Цей сценарій поки не реалізувався, але ринки його закладали в ніч з неділі на понеділок, коли Brent підскочив до $120, а Dow Jones впав на 1000 пунктів.
На жаль, кожен долар зростання ціни на нафту – це кров для російської військової машини. Нафтогазові доходи досі становлять близько 30% російського федерального бюджету. Ще місяць тому Москва стояла на порозі бюджетної кризи – і раптом отримала нафтовий бонус, про який навіть не мріяла. Це прямо конвертується у снаряди, ракети і мобілізаційні ресурси.
Путін не розвʼязував цю війну, але він робить все, щоб на ній заробити. Поки Трамп воює з Іраном, Москва продає нафту з премією, отримує послаблення санкцій «на 30 днів» (які, ймовірно, будуть продовжені), передає розвіддані Тегерану, щоб конфлікт тривав довше – і одночасно нарощує обстріли України, користуючись тим, що світові запаси ракет ППО тануть на очах.
Чи заробить Кремль на війні в Ірані? Вже заробляє. Питання лише – скільки і як довго. І чи вистачить у Заходу здорового глузду не дозволити, щоб війна проти одного авторитарного режиму стала фінансовим рятівним колом для іншого.
Ігор Петренко, доктор політичних наук, експерт аналітичного центру “Об’єднана Україна”
