Мабуть, у вас є знайомі, які тимчасово виїхали з України за кордон, а зараз планують повернутися. Скоріш за все, вони питають вас: ну як там у Києві (Львові, Одесі, Дніпрі тощо)? Так само, як до війни, чи інакше?
Що відповісти їм? З одного боку, тилові міста майже не змінилися – принаймні, зовні. Немає масштабних руйнувань, працюють кафе, ходить транспорт, граються діти на майданчиках. З іншого – часті обстріли, постійні тривоги, комендантська година, посилені заходи безпеки, багато військових на вулицях. Мабуть, найвірнішою відповіддю буде така: люди з усіх сил намагаються жити, незважаючи ні на що.
Освіта під час війни ніколи не буде такою самою, як в мирний час
Те ж саме можна сказати й про школи, дитсадки та виші. Будемо реалістами: освіта під час війни ніколи не буде такою самою, як в мирний час. Але ми робимо все можливе, аби зробити навчальний процес ефективним та безпечним.
Наведу красномовні цифри. На початку повномасштабної війни менше 10% українських шкіл мали повноцінні укриття. Станом на початок поточного навчального року цей показник зріс до 50%. Зараз 70% українських шкіл, дитсадків, університетів забезпечені укриттями.
Як це вдається? Способи бувають різними. Є школи, які вже мають укриття та ремонтують їх за рахунок місцевої влади. Є зруйновані або пошкоджені школи, які під час відновлення отримують укриття, навіть якщо не мали їх до руйнації.
Підтримка від міжнародних партнерів та держав
Окрема історія – проєкти, що фінансуються міжнародними партнерами. Один з них реалізується на деокупованому півночі Київщини, де за підтримки UNICEF минулого року вже облаштовано 10 укриттів у школах та дитсадках. Цього року на Київщині планується обладнати ще близько 100 укриттів.
Є прецеденти будівництва об’єктів за рахунок інших держав. На вже згаданій Київщині в селі Загальці під Бородянкою нещодавно запрацював модульний дитячий садок, зведений за координації Угорської екуменічної служби допомоги в рамках урядової програми Hungary Helps (Угорщина допомагає). Угорський проєкт не передбачав бомбосховища, але його збудували силами місцевої влади.
Інший дитсадок будується в Овручі на Житомирщині за підтримки Естонії. Там схожа історія. Точно такий дитсадок вже працює в Естонії, але він не має укриття, тому для України проєкт довелося доробити.
Важливе завдання – об’єднати все це у єдину систему. Для цього в рамках державної програми "Безпечна освіта" ми створюємо загальнодержавну мапу укриттів. Йдеться про систему безпечних місць, побудовану за принципами територіальної доступності, раціонального використання коштів, яка – що дуже важливо – покриває всіх дітей.
Війна негативно впливає на психолого-емоційний стан учнів
Звичайно ж, рік повітряних тривог та онлайн-навчання не пройшов для української освіти безслідно. Нещодавно на нараді в Умані ми обговорювали проблему освітніх втрат. Під час наради було презентоване дослідження на цю тему.
Умови повномасштабної війни передусім негативно впливають на загальний психолого-емоційний стан учнів, а це спричиняє зниження мотивації дітей. Учителі вже зауважують, що погіршуються навчальні результати учнів з математики, української та іноземних мов, інформатики. Крім того, дослідження вказують на непропорційне зростання завдань для самостійної роботи учнів як спосібу компенсування школою втрати навчального часу.
Після перемоги нам доведеться надолужувати освітній розрив, накопичений за час війни. Оскільки кожна тривога – це стрес для дітей, навіть якщо вони знаходяться в найбезпечнішому укритті. Але ми робитимемо все можливе, аби цей розрив був якомога меншим, а наші діти завжди навчалися у безпеці.
Юлія Гришина, голова підкомітету з питань вищої освіти Комітету Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій
