У Німеччині на виборах сенсація "наполовину". АдН (Альтернатива для Німеччини) посідає друге місце з 20%+ голосів, що є рекордом для такого типу партій у післявоєнній Німеччині.
Можна сказати, намордник для націоналістичних настроїв у рамках повоєнної денацифікації поступово спадає. Поки що перемагає повоєнна традиція у вигляді ХДС/ХСС, тобто блок, який у коаліції з СДПН, що впала на третю позицію, складе коаліцію із залученням "зелених".
Мерц - канцлер
Коли я говорив про ймовірність "перемоги" АдН, я мав на увазі, що ця подія у вигляді "чорного лебедя" вже можлива. Німеччина отримує нового канцлера Мерца, і він цілком може незабаром заявити в стилі російського імператора Олександра I: "Тепер все буде як за моєї бабці", маючи на увазі Меркель, хай вибачать мене за таке різке порівняння.
Основна проблема Німеччини - це не економічна криза, а відсутність сильного геополітичного позиціонування. Але весь "цимес" полягає в тому, що шансів на успішний розвиток цього самого геополітичного позиціювання у Німеччини немає жодних. Так, Мерц критикує США, але чи є країни німецької осі? Франція - історично її немає. Британія - тим більше.
Німеччина - осьова країна Європи. Це континентальна геополітична сила.
Вона може бути у підпорядкуванні морських імперій, але не їхнім драйвером.
Це антинауково й антиісторично. Тому намагаючись знайти успіх в економічній тактиці, Німеччина весь час наштовхуватиметься на невирішене стратегічне питання у вигляді геополітичного позиціонування.
Політика Мерца в загальних рисах зрозуміла. Німеччина втрачає ринки збуту і доступ до джерел енергії. У першому випадку - програш Китаю, у другому - власна помилка щодо ядерної енергетики. Фактор рф тут не основний, хоча багато хто думає інакше.
Але Мерц не наважився навіть трохи послабити "Зелений курс" у частині реанімування ядерки. Таке враження, що це якесь зовнішнє рішення - забрати у Берліна ядерну енергетику. Як нас колись змусили заглушити працюючий реактор Чорнобильської АЕС. Але це так, лише одна з версій.
Ідея Мерца запустити газову генерацію на базі американського СПГ виглядає дуже авантюрно. Ринки збуту за межами ЄС Німеччина й надалі втрачатиме, концентруючись на ринках Франції та Центральної Європи. Але остання дедалі більше ставатиме проконсервативною і протрампістською, особливо Польща та Угорщина. Плюс Австрія. Дефіцит бюджету, найімовірніше, збережеться.
Єдина робоча ідея Мерца - зняти "боргове гальмо" і збільшити держборг на 10% ВВП, залучивши близько 400 млрд євро нових боргів і спрямовуючи їх на розвиток ВПК і критичної інфраструктури. Але це не врятує німецьку промисловість, а лише загальмує процес деіндустріалізації. Крім того, в Німеччині з'явилася дуже зубаста опозиція. І оживають лінії національного розколу між колишніми ФРН і НДР, оскільки за АдН голосують переважно на консервативному сході. Це загрожує внутрішнім розколом і ймовірністю перемоги АдН через одну політичну ітерацію, але на більш високому рівні політичної та економічної кризи.
Загалом, Мерц - це брат-близнюк Шольца, просто готовий витрачати більше грошей на спробу зупинити економічну стагнацію. Але в нього буде і менше запасу міцності "імені Меркель". На жаль, німецької стратегії взаємодії у нас як не було, так і немає. Німців у нас традиційно сприймають як дойну корову, яка нам винна з історичних причин. Але подібного комплексу щодо інших країн у Німеччині вже майже немає. На тлі успіху АдН про нього вже менше говорять і в ХДС/ХСС.
Німеччина може і рада була б зіграти ключову роль у відродженні геополітичної суб'єктності Європи, але як написав би Гаусхофер (батько, а не син), немає для цього "життєвого простору" у вигляді ринків збуту і доступу до ресурсів.
Олексій Кущ, економіст, фінансовий аналітик
