Білий дім підтримує конфіскацію російських активів на користь України.

Це, звісно, чудово. Ми також підтримаємо. Проблема лише в тому, що ні Білий дім, ні Україна не мають відношення до цих активів.

У Центрального банку росії було заморожено резервів на $300 млрд. Але вони щось таке підозрювали, тому із цих $300 млрд вони розташували в ЄС $280 млрд, мінімізувавши американські активи у своїх резервах. І рішення про їхню конфіскацію буде ухвалювати ЄС, а ніяк не Білий дім.

Чи збільшує таке рішення Білого дому в принципі можливість, що заморожені активи будуть конфісковані? Теоретично так. Бо посилює голоси, які вимагають від ЄС саме такого рішення. Та й гроші, які все ж таки були у Штатах, нам не завадять. Копієчка до копієчки.

З іншого боку, цілком можливо, що в майбутньому заморожені російські активи стануть предметом шантажу з боку США. У разі перемоги Трампа, наприклад. Коли уряд США буде говорити, що Україна не потребує фінансової підтримки з боку Вашингтона, бо є ж ці активи, і нехай Європа платить, тим більше війна в Європі. Дуже в дусі Трампа.

Ба більше, він цілком може заявити, що і військова допомога з боку США має бути оплачена Європою, тому що в Європі ж є російські активи. Це майже повторення "мексиканці заплатять за стіну". ЄС має купити зброю, заплативши російськими грошима американським виробникам зброї. Кому таке у США не сподобається? Тому тут є не тільки можливості, але й ризики.

А що ЄС?

А ЄС поки нескінченно далекий від конфіскації активів. І обирає варіант використання лише прибутку від заморожених російських активів. У майбутньому з підтримки України на $50 млрд на частку на відсотки із заморожених активів припадає $15 млрд.

Чому ЄС так робить? Бо боїться. Боїться налякати інші країни Глобального Півдня. Які зберігають свої гроші зараз у ЄС. Від Китаю до Бразилії, від Мадагаскару до Саудівської Аравії. А статус фінансового центру світу дуже вигідний. І в ЄС дуже бояться його втратити. Про такі ризики постійно наголошує, наприклад, Європейський центральний банк.

І ми можемо скільки завгодно вважати, що ЄС помиляється, що вони надто боягузливі, що ризики справді відсутні або мінімальні. Проте те, що ми думаємо, не має значення. Бо важливо лише те, про що думають у Брюсселі, Парижі та Берліні. І вони поки що не схильні йти шляхом конфіскації активів.

Сергій Фурса, інвестиційний банкір