Ізраїль посилив операцію на півдні Сирії щодо формування зони оперативного контролю (буферу) біля Голанських висот та Генісаретського озера та в основному бере під свій контроль населені пункти провінції Дераа.
У цей же час на півночі Туреччина посилила тиск на курдів та їхню Сирійську демократичну армію, яку підтримували США.

Полігон з врегулювання конфліктів

Вже зараз можна прогнозувати, що нова влада в Дамаску спробує розпочати переговори з Ізраїлем і як плату за визнання своєї легітимності - запропонують Тель-Авіву визнати ізраїльський контроль над Голанами.
Сирію варто зараз розглядати як величезний полігон деконструкції системи міжнародного права та "стенд для тестування" нової моделі швидкого глобального врегулювання довготривалих конфліктів. І ці конфлікти можуть бути масштабовані на інші зони. 

Варто вкрай уважно відслідковувати процес укладання угоди про стратегічне партнерство між рф та Іраном, оскільки ця подія та майбутні переговори США та рф щодо заморожування війни в Україні є частиною Великої гри. Одне з ключових питань – чим завершиться ця Велика гра? Великою угодою, Великою війною чи Тактичною паузою?
Чисто інтуїтивно, я дав би такі рівні ймовірності: 55%, 5%, 40%.
Якщо аналітично резюмувати, можна сказати, що глобальний баланс сил коливатиметься між "угодою" та "заморозкою" з невеликою ймовірністю ескалації до рівня світової війни.

Розмінна монета

Щодо Близького Сходу, то там може відбутися приблизно наступний розмін:
Росія та Іран підписують угоду про стратегічне партнерство, при цьому Іран зобов'язується заморозити ядерну програму, а рф – дає Ірану обіцянки допомогти у створенні сил неядерного стримування.
Будь-який інший варіант не влаштує або Тегеран, або буде екзистенційно небезпечним для Ізраїлю.
Ризик передачі Ірану технологій на кшталт гіперзвуку може бути купований угодою між США та рф про нерозповсюдження технологій гіперзвукової зброї та ракет малої та середньої дальності (те, що потрібно Європі, Ізраїлю та Японії).
Тобто рф начебто обіцяє КНДР та Ірану технологічну допомогу, але в рамках узятих на себе нових зобов'язань щодо нерозповсюдження гіперзвуку та ракет мсд.

Таким чином США нівелюють частину ризиків для Ізраїлю, ЄС та Японії.
У такому форматі "велика війна" з Іраном стане на паузу, а Ізраїль концентрується на операціях проти хуситів у південному Ємені за допомогою США, Британії, Франції та Саудівської Аравії, паралельно "цементуючи" ситуацію в Газі, Палестині, південному Лівані (Хезболла) та південно-західній Сирії.

Новий формат безпеки для Ізраїлю: "зачищена" Газа, стабілізація в Палестині, витіснення Хезболли з південного Лівану та зона безпеки в Сирії з можливим визнанням ізраїльського статусу Голанських висот, а також "підкорення" "Ансарали", в чому також зацікавлений Єгипет.

Іран при цьому втрачає свою вісь опору і витісняється в південний Ірак, який відіграє для нього роль шиїтського сакрального центру. Саудівська Аравія "скорить" Ємен. 
Ядерна програма Ірану заморожується.
У перспективі для Ізраїлю виникає ризик сунітського арабо-турецького синтезу в рамках проєкту Османської імперії 2.0., але це вже зовсім інша історія. Ось це і є приблизна архітектоніка системи безпеки, яка зараз шикується ключовими геополітичними гравцями на Близькому Сході.

росія гратиме свою партію

Те, що Москва погодилася підписати угоду з Іраном після падіння режиму Асада в Сирії, говорить про те, що Великої війни Ізраїлю з Іраном, швидше за все, не буде.
Інакше ця угода виглядала б дуже нелогічно: підписатися на другу велику війну, не завершивши першу. А от якщо угоду про стратегічне партнерство між Москвою та Тегераном підписано не буде, то все йде до великого зіткнення Ізраїлю та Ірану.

За підсумками нинішньої глобальної дестабілізації всі цінні союзники великих геополітичних гравців отримають свої угоди про стратегічне партнерство.
рф - з КНДР (вже підписано) та Іраном (планується). Фінляндія та Швеція стали членами НАТО. Японія, Південна Корея і, можливо, Тайвань, стануть учасниками розширеного формату Індо-Тихоокеанської безпеки – AUKUS (як альтернатива –  відновлення старих двосторонніх угод із США).
Ізраїль підпише нову угоду щодо військово-технічної допомоги з Вашингтоном.
Своя угода з Америкою буде й у Філіппін.

Україні вкрай важливо отримати від союзників свою угоду про стратегічне партнерство (не плутати з угодами щодо гарантій безпеки).
Наприклад, конкретизація та розшивка гарантій ядерної безпеки, формально викладених у Будапештському меморандумі.
Достатньо, щоб це зробили хоча б США. Але з чітким алгоритмом реалізації та конкретним, а не абстрактним, механізмом активації.
Чому це так важливо для нас? Бо якщо така угода за результатами "заморозки" не буде підписана - це стане вельми тривожним геополітичним маркером.

Олексій Кущ, економіст, фінансовий аналітик