Нарешті можна привітати всіх українців і друзів України з політичним рішенням щодо можливості постачання Україні F-16. Ще треба буде ухвалити цілу низку організаційних, логістичних, фінансових і процедурних питань. Але зелене світло по F-16 включили.

І от питання до одного поважного пана з Білого дому: чи варто було так тягнути? Я розумію з раціональної точки зору цю стратегію – перемагати росію повільно, так щоб вони поступово звикали до поразки і не використали ядерну зброю. Але гинуть наші люди. І ворог продовжує руйнувати нашу країну. Врешті решт, затягування війни не працює і на користь Білого дому. 

Я вже неодноразово казав і писав про те, що росіяни можуть свідомо затягувати війну проти України до президентських виборів в США. Безумовно, вони не зможуть вести повномасштабну інтенсивну війну по всій лінії фронту. Але вести війну обмеженої інтенсивності з активними діями на окремих ділянках фронту, і з точковими обстрілами України з повітря ракетами і безпилотниками вони зможуть ще тривалий час.

І безкінечна війна в Україні без нашої перемоги навряд буде виграшним сценарієм для адміністрації Байдена. Тому військова допомога нам має бути більш масштабною, інтенсивною і якісною.

"Цікаво, якою буде наступна "коаліція" на підтримку України?"

І як все повторюється. Як було з танками, зараз з F-16. Спочатку в Білому домі кажуть категоричне "Ні!". Потім деякі наші європейські партнери кажуть давайте спробуємо, хоча б почнемо навчання. Після цього пауза, нема не "так" ні "ні", але чіткої згоди так і не має. Після інтенсивного тиску з нашого боку, все ж таки згода з’являється.

Але як і з танками, може бути повторення цієї обережної "стратегії" – постачання невеличкими партіями, поступово, з обмеженою комплектацією. І це не зовсім правильно з точки зору досягнення необхідного результату. Це я кажу в порядку конструктивної критики нашого головного міжнародного партнера. Врешті решт, йдеться і про його політичні інтереси.

І ще одна цікава обставина. Нашого військового наступу ще не має. А от дипломатичний наступ президента Зеленського відбувся. І він вже дав бажаний і конкретний результат. Вкотре спрацювала наступальна українська дипломатія. Так треба діяти і далі, зокрема в питанні перспективи нашого членства в НАТО.

Була "танкова коаліція", зараз формується "коаліція винищувачів". Цікаво, якою буде наступна "коаліція" на підтримку України?

Володимир Фесенко, політолог