З початку року Анкара знову нагадала шведам та фінам про те, що вони мають виконати свою частину минулорічної угоди: видати туркам людей, яких вони підозрюють у сепаратизмі та тероризмі. Швеція зіткнулася із закономірною проблемою: вони не можуть це зробити швидко та без політичних наслідків. Суди блокують екстрадицію, а по багатьом кейсам країни не можуть бездоказово видати тих, хто отримав у них притулок.

Спроба шведської влади вмовити на переговорах в Анкарі 12 січня закінчилася невдачею. А неприємний інцидент із повішенням курдськими активістами ляльки Ердогана у Стокгольмі ще більше загострив ситуацію та погіршив відносини між країнами.

Проте, Ердоган продовжує тиснути на цю тему, затягуючи сюди США. Як і минулого року, турецька влада користується розширенням НАТО, щоб вибити для себе поступки та бонуси від союзників, насамперед від Вашингтона. Туреччина вимагає від американців передати їм раніше обіцяну Байденом партію літаків F-16, як би в рамках політичних торгів щодо вступу Швеції та Фінляндії до Альянсу.

Декілька днів тому в Штатах натякнули, що готові продати Анкарі ці літаки, але за умови, що після цього Туреччина все-таки перестане блокувати розширення НАТО. У Ердогана, мабуть, ще думають: чи погоджуватися на таку пропозицію, чи давити далі, вимагаючи більшого, наприклад хоч якогось прогресу в курдському питанні або в екстрадиції підозрюваних.

Чим ближче підходить дата президентських виборів у Туреччині (14 травня), тим рішучішим стає Ердоган у своїх вимогах, оскільки йому потрібні якісь перемоги перед голосуванням. У Вашингтоні це чудово розуміють, і будуть використовувати передачу літаків F-16 як головну “цукерку” туркам перед виборами, при цьому затягуючи час вирішення більш складних і політично чутливих питань, пов’язаних з курдами, дисидентами та активістами, що живуть у Швеції.

Перетягування канату займе ще кілька місяців, як мінімум, до виборів президента в Туреччині (на яких, як сподівається Захід, може перемогти кандидат від опозиції), а як максимум — до літнього саміту НАТО у Вільнюсі, а в найгіршому випадку до осені. Принаймні такі дати називають європейські дипломати, але всі впевнені, що рано чи пізно питання буде вирішено, і Швеція та Фінляндія увійдуть до НАТО.

Таким чином, розширення Альянсу остаточно стає частиною ширшої політичної гри між Туреччиною та західними союзниками, і пов’язуватиметься з майбутнім турецької влади та курдським питанням у Сирії.

Ілія Куса, експерт з міжнародної політики Українського інституту майбутнього