Про корупційний скандал в енергетиці та операцію під кодовою назвою «Мідас» ми дізналися в деталях скоріше не від самих антикорупційних органів (НАБУ, САП), а саме зі ЗМІ, з їх оціночних суб’єктивно-об’єктивних висновків тих подій.

І якщо брати суто політтехнологічно, то все спрацювало на найвищому рівні — резонанс зашкалював, люди обурені виявленими фактами корупційних зловживань в енергетичній царині, а результати отримані уже «тут і зараз». Фігуранти або затримані, або втекли з країни, а «плівковий серіал» продовжує тримати в напрузі всю владну вертикаль. Адже, до кінця так і не зрозуміло, хто ще є на тих плівках...

Частина фігурантів скандалу більш-менш ідентифіковані. І хоча фігурують на записах без фамілій, тільки з якимись дивними прізвиськами (карлсон, шугамен, алібаба, рижая та ін.), але враховуючи суміжні фактори та контексти розмов можна приблизно здогадатись про кого іде мова.

До юридичної сторони, звичайно є питання. Оскільки очевидно, що працівники НАБУ та САП діють виключно «в межах та в спосіб» і без певної кількості складних експертиз та слідчих дій «називати речі своїми іменами» просто не можуть, а от деякі журналісти або грантові-антикорупціонери виходить, що можуть... Оскільки не особливо обтяжені кримінально-процесуальним законодавством та презумпцію невинуватості.

Враховуючи вищевикладене, складається стійке враження, що людям, які зараз сидять більше без світла, аніж з ним, умисне і саме зараз показали швидкий «антикорупційний результат» по одній із найболючіших суспільних тем — енергетиці, навіть частково позасудовий, без процесуальних обтяжень та юридичної казуїстики... І от саме на цьому моменті помітно почалася хитатися правова система та верховенство права. Виходить, що в публічному просторі, належні докази почали підмінятися резонансністю справи, а це уже точно не «стандарти/цінності демократії» і не те чого від нас чекали наші Західні партнери. І я уже не хочу згадувати або вдаватись до конспірології, що усе це дійство, абсолютно дивним чином, співпало з російсько-американським так-званим «мирним планом» та примусом України до завершення війни, по-суті, на умовах РФ... але про це і так досить відверто пише цілий ряд Західних ЗМІ, тож і ми, мабуть, маємо додати цей фактор до нашого аналізу.

Словом, потрібен був балансир і він знайшовся — тимчасова слідча комісія Верховної Ради України.

Для інформації, тимчасова слідча комісія Верховної Ради України (ТСК) — це колегіальний тимчасовий орган Верховної Ради України, що утворюється із числа народних депутатів України, завданням якого є здійснення парламентського контролю шляхом проведення розслідування з питань, що становлять суспільний інтерес.

До речі, про бажаність її створення, я один із перших почав говорити в публічному просторі, мабуть почули.)) Суть в тому, що депутати ВРУ, самі по собі, носії легітимності в демократичному суспільстві, а інструмент ТСК може бути використаний як майданчик для діалогу, для можливості задати народними депутатами актуальні питання та почути на них відповіді ще до судового розгляду (або під час нього), звичайно не порушуючи таємниці слідства.

Але і на цьому етапі медійної операції, яку можна назвати умовно «МІДАС+», політтехнологічна та піар-складова, нажаль, взяли гору. І так як на першому етапі опублічення корупційного скандалу більше за НАБУ та САП говорили журналісти/грантові активісти, так на цьому етапі, за НАБУ та САП почали говорити народні депутати (як від влади, так і від опозиції). Що звичайно, з правової точки зору, виглядає м’яко кажучи сумнівно, враховуючи поточні виклики національної безпеки.

Оскільки, метою ТСК є не політичне обвинувачення когось у чомусь, а перш за все, можливість, в межах повноважень, для встановлення істини, задавати питання представникам державних органів та враховуючи отримані відповіді робити власні висновки! А потім ці висновки, після відповідного голосування в залі ВРУ, передаються в правоохоронні органи згідно підслідності, для встановлення ознак складу злочину і, можливо, порушень кримінальних проваджень або долучення до матеріалів уже діючих.

Але у нас все навпаки. В ТСК, деякі її члени, на підставі тільки розшифровки «плівок Міндіча», які надали НАБУ та САП, почали розвішувати ярлики і займатись чимось дуже позасудовим — не задаючи питання, а одразу даючи на них відповіді!

Навіщо, запитаєте ви? І це буде дуже гарне питання, мабуть, ключове для цієї історії. І відповідь, скоріш за все, може бути дуже банальна — для політизації і отримання максимального суспільного та міжнародного резонансу.

Технологія тут діє дуже проста — не потрібно дочікуватись якоїсь відповіді від державних органів, чи результатів слідства від НАБУ та САП. Все це дуже довго та складно.., краще просто самому, без жодних належних доказів, сказати «хто - є - хто» і яку хто роль відігравав в операції «Мідас», а потім цитати нардепів, як істину в останній інстанції, в потрібних формулюваннях, розповсюдити через ЗМІ. І все, «картина маслом», нічого доказувати уже не потрібно, як казав колись Саакашвілі — «швидкі рішення та результати».

Але давайте все по-порядку. Про що було останнє засідання ТСК, кого заслуховували, по яких питаннях і які висновки зробили?

На порядку денному чергового засідання Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування можливих протиправних дій посадових осіб органів державної влади, інших державних органів та суб'єктів господарювання державного сектору економіки, що могли завдати шкоди економічній безпеці України (далі — ТСК), по інформації видання Цензор.Нет (https://censor.net/ua/news/3589626/zasidannya-tsk-schodo-mindichgeyitu-scho-vidomo ), було по-суті три питання:

• заслухати результати Державного бюро розслідувань щодо перевірки залученості їх працівників до діяльності злочинної організації «Мідас»;
• заслухати керівництво Фінмоніторингу щодо подальшої взаємодії НАБУ та САП, а також розшуку і блокуванню активів Міндіча, Цукермана та інших членів злочинної організації «Мідас»;
• заслухати керівництво ДПСУ щодо можливого сприяння виїзду Тімуру Міндічу через пропускний пункт.

Почнемо, мабуть з найбільш резонансного — відвертого ігнорування запиту ТСК керівництвом ДПСУ, а далі усе по черзі.

Для початку, як на мене, потрібно віддати належне голові ТСК Ярославу Железняку (фракція «Голос»), який, хоч іноді і маніпулював, що для політиків, зазвичай, є нормою, але в цілому намагався тримати баланс в роботі ТСК, досить якісно модеруючи процеси. А от резонансні цитати його заступника, Анастасії Радіної, з провладної монобільшості (фракція «Слуга Народу») в ЗМІ розлетілися «як гарячі пиріжки», але про все по-черзі.

Як повідомили в ZN.UA (https://zn.ua/ukr/POLITICS/nadislali-khamsku-vidpovid-kerivnitstvo-dpsu-tak-i-ne-prijshlo-na-tsk-abi-rozpovisti-jak-mindich-vijikhav-z-ukrajini.html), керівництво Державної прикордонної служби України так і не прийшло на засідання Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України щодо розкриття масштабної корупції в енергетиці. У керівництва ДПСУ планували запитати, яким чином Тімур Міндіч – один із головних фігурантів справи «Мідас» – зміг покинути Україну. Це сталося в ніч на 10 листопада, якраз перед обшуками, через пункт пропуску Грушів до Польщі. Зараз він, за даними ЗМІ, як і інший фігурант справи Олександр Цукерман, перебуває в Ізраїлі.

«На жаль, від ДПСУ нам прийшла, зараз я скажу свою суб’єктивну точку зору, достатньо хамська відповідь, чому вони вважають, що це не їхнє питання. Напевно, у нас прикордонними пропусками займається хтось інший… Тому прошу просто зафіксувати ситуацію, що Держприкордонслужба відмовляється співпрацювати в частині виїзду за кордон Тімура Міндіча та Цукерманів, що достатньо показово. Ми як ТСК зараз робимо окреме запрошення конкретно Сергія Дейнеки (голова ДПСУ – ред.). Раптом, якщо він не з’явиться, ТСК застосує механізм примусового приводу через Нацполіцію, щоб поспілкуватися з прикордонниками на цю тематику» – зазначив Железняк. 

В тій самій «хамській відповіді» ДПСУ, до вимоги ТСК з’явитися і доповісти по суті поставлених питань, поставилося максимально формально і юридично-відповідально (іронія), але тільки в забезпеченні обґрунтованості власної позиції, що правові підстави для направлення своїх працівників на засідання ТСК відсутні (https://zn.ua/ukr/POLITICS/v-dpsu-vidmovilis-prikhoditi-na-tsk-z-pojasnennjami-chomu-mindich-u-priskorenomu-porjadku-peretnuv-kordon.html ).

І, що сказати, відповідь і дійсно вийшла досить жорсткою, але як на мене, обґрунтованою. Оскільки, якщо уже «в межах та в спосіб», то у ТСК є повноваження передбачені Регламентом, а цільова направленість саме цієї ТСК - «розслідування можливих протиправних дій посадових осіб органів державної влади, інших державних органів та суб'єктів господарювання державного сектору економіки, що могли завдати шкоди економічній безпеці України».

Чи відноситься перевірка дій ДПСУ до компетенції саме цієї ТСК, як на мене, питання досить дискусійне. Але враховуючи резонансність питань, які піднімаються на засіданнях цієї ТСК, публічний саботаж керівництва ДПСУ може мати для них самих негативні наслідки.

Разом з тим, абсолютно очевидно, чому  керівник ДПСУ Сергія Дейнеко, скоріше за все, не хоче приймати активної участі в роботі саме цієї ТСК -- така участь може сприйматися, для самого Дейнеко, як «чорна мітка», навіть не в залежності від того винен він в чомусь чи ні.

Саме тому, на початку цієї статті, я і писав, що надмірна політизації в роботі ТСК, скоріше за все, буде мати негативні наслідки, які будуть впливати на результати її роботи і навіть ще більше підсилити внутрішньо-політичну кризу розпочавши публічне «полювання на відьом»!

Тому, підводячи певні проміжні підсумки, принаймні цього блоку, вартує відзначити, що, як на мене, «палку перегнули обидві сторони» і на наступному засіданні ТСК все ж вартує розпочати конструктивний діалог і «зарити сокиру війни». Оскільки, одні, не бажаючи публічного скандалу вирішили взагалі не прийти на засідання ТСК, а інші, вирішили застосувати до керівника ДПСУ Сергія Дейнеко примусовий привід на засідання... Хотів би я побачити, як би його виконували працівники Нацполу)) Хоча, ні... не хочу це бачити... повна дичина.

Безпідставна дискредитація керівництва державних органів, навіть не умисна, навіть з благою метою, може призвести до системно-негативних наслідків по всій державній вертикали. До її банального саморуйнування. І це стосується не тільки ДПСУ і конкретного Сергія Дейнеко, а абсолютно всіх державних службовців/правоохоронців, які приймають участь у роботі цієї ТСК -- вони не мають відчувати себе як на допиті, після якого послідує обов’язкове покарання! Ті хто справді винні, і ті хто був у схемі «Мідас», уже, скоріше за все, давно не в Україні, а тих хто приходить на ТСК і допомагає встановленню істини, потрібно не гнобити та публічно лінчувати, а, навпаки, підтримати. Особливо, якщо ті органи яких запрошують на засідання ТСК проявляють максимальний конструктив та лояльність, без «хамських відповідей».

Але Ок, ідемо далі, а то я уже до загальних висновків частково перейшов.))

ФІНМОНІТОРИНГ

«Щодо фінансового моніторингу і перевірки джерел коштів на застави. Я радий чути, що покращилась співпраця між відомствами… Я сподіваюся, що Держфінмоніторинг продовжить працювати, щоб потім НАБУ і АРМА могли використовувати ці дані для блокування грошей. Мені не сподобалась відповідь щодо перевірки застав» - зазначив Ярослав Железняк.

Як повідомило видання МЕЖА (https://mezha.net/ua/bukvy/ukrainian-parliament-investigates-border-service-over-departure-of-key-figures/amp/ ), члени ТСК також звернулися до Національного банку України, який пообіцяв ініціювати перевірки банків, зокрема державних. Представники Нацбанку будуть запрошені на наступне засідання комісії.

І, дійсно, свою «долю слави» Фінмоніторинг уже отримав під час першого засідання ТСК. Де, за інформацією видання PG (https://thepage.ua/ua/news/sho-govorili-pro-mindichgejt-na-tsk-z-ekonomichnoyi-bezpeki-i-kogo-nazvali) доповідач з НАБУ прямо мав претензії по не отриманню інформації по компанії Firepoint та іншим запитам. Але, для справедливості, потрібно відзначити, що голова фінмону Філіп Пронін заявив, що його відомство відповідає на всі запити НАБУ і взагалі «за 10 місяців передано бюро узагальнених матеріалів на 230 млрд грн – в чотири рази більше, ніж торік».

Як лаконічне резюме, відповідь Фінмоніторингу звичайно не така «хамська» як була у ДПСУ, але в ТСК їй також залишились недостатньо задоволеними. Мабуть замало дякували... хто зна.

ДБР       

Одразу потрібно відзначити, що у мене, вивчаючи матеріали, сформувалось стійке переконання, що керівництво Державного бюро розслідувань (ДБР) вирішило підійти максимально конструктивно до співпраці з ТСК під головуванням Ярослава Железняка, на відміну на деяких інших державних органів з «хамськими відповідями».

Більше того, складається враження, що перевірка навіть гіпотетичної участі працівників ДБР у схемах Міндіча, стала принциповим питанням для директора ДБР Олексія Сухачова. Оскільки, як повідомили у Суспільне Новини (https://suspilne.media/1166666-antikorupcijna-operacia-midas-dbr-porusilo-dva-kriminalni-provadzenna-proti-svoih-spivrobitnikiv/ ), саме за його ініціативи розпочалося масштабне внутрішнє розслідування та навіть порушено два кримінальних провадження, про перевірку можливої участі працівників ДБР у схемах Міндіча. І все це у тісній взаємодії по обміну інформацією з НАБУ та САП.

"Ми одразу відреагували на інформацію, яка була оголошена прокурором під час обрання запобіжного заходу одному з фігурантів справи. За ініціативи директора ДБР ми зібрали матеріали та передали до Головного слідчого управління ДБР і 14 листопада порушили два кримінальні провадження... Сплановані певні слідчі дії, є певні напрямки, по яких ми будемо працювати. Надалі будемо звітувати ТСК з цього приводу", — сказав керівник управління внутрішнього контролю ДБР Богдан Чобіток, ще під час першого засідання ТСК. 

І знаєте що показово — це не було імітацією «бурхливої діяльності», а насправді виведення з під удару «своїх», до чого ми уже звикли при проведенні подібних внутрішніх перевірок у інших державних органах і силових структурах — вони і справді всю інформацію ретельно перевірили та навіть ідентифікували, що учасник злочинної групи Міндіча і дійсно заходив у будівлю ДБР, де давав відповідні покази в межах іншого кримінального провадження. Думаю, такій відкритості, до слова, сильно здивувався і сам Железняк, і інші члени ТСК, навіть просячи зафіксувати отриману інформацію в протоколі засідання.

"Встановлено факт перебування фігурантів в адміністративній будівлі центрального апарату Державного бюро розслідувань. Встановлено мету, логіку, підстави та предмет обговорення, з якими вони відвідували ці приміщення. Ми також встановили коло людей, з якими вони спілкувалися, і предмет цього спілкування" — повідомив під час останнього засідання керівник Управління внутрішнього контролю ДБР Богдан Чобіток.

Як повідомили в Українській Правді (https://www.pravda.com.ua/news/2025/12/10/8011207/, з посиланням на ДБР, що йдеться про слідчого Бюро та керівника одного з підрозділів. Навіть надавши ТСК фото та роздруківку переписки з мобільного телефону слідчого з листуванням з учасником злочинної групи. Також, в Бюро стверджують, що комунікація мала "виключно робочий характер" і стосувалася іншого кримінального провадження, яке він веде.

Як, також, повідомили в Главком, аналіз оприлюднених у ЗМІ діалогів показав, що мова йде лише про бажання фігурантів отримати доступ до слідчих органів, а не про реальні факти впливу чи досягнення домовленості (https://glavcom.ua/country/politics/dbr-opriljudnilo-poperedni-visnovki-slidstva-za-plivkami-nabu-1089566.html ).

Що було зроблено.  Слідчі дії:

• 47 допитаних свідків;
• 12 впізнань за фотознімками;
• 23 направлені запити;
• 2 комплексні психолого-лінгвістичні експертизи.
• 1 огляд телефону слідчого.

Таймлайн:

• 10 листопада — у ЗМІ з’являється інформація про можливі порушення з боку окремих працівників ДБР;
• 14 листопада — ДБР відкриває кримінальне провадження (ч. 3 ст. 365, ч. 3 ст. 368 ККУ) для перевірки цих даних;
• 22 листопада — Голову ТСК ВР поінформовано про попередні результати;
• 10 грудня — на засіданні ТСК ДБР підтверджує готовність до повної співпраці з парламентом.

Як на мене, вищезазначена інформація, дуже показово і чітко демонструє, що Державне бюро розслідувань не хоче навіть близько бути дотичним до справи Міндіча і Ко. А особисто директор ДБР Олексій Сухачов, який до слова ще жодного разу не був помічений у корупційних скандалах, готовий в межах співпраці з ТСК, а відповідно і НАБУ та САП, для встановлення істини у справі, робити навіть значно більше, а ніж у нього просять. Адже, репутація — це важливо!

Разом з тим, не обійшлися і без «ложки дьогтю», яку почали підливати деякі нардепи говорячи на ТСК, що на «плівках Міндіча» фігурує «вокзал» та якийсь «Льоша». Припускаючи, наразі безпідставно, що «вокзалом» учасники злочинної групи називають центральну будівлю ДБР, а «Льоша» - це директор ДБР Сухачов. І хоча на плівках жодної фіксації участі «вокзалу» в корупційній схемі по енергетиці не виявлено, а тільки бажання домовитись про якісь слідчі дії, але, ми ж розуміємо, що навіть сама присутність на «плівках Міндіча» для Державного бюро розслідувань містить в собі відчутні, перш за все, репутаційні ризики.

Як повідомили в Слідство.Інфо (https://www.slidstvo.info/news/detektyvy-dbr-ne-dopytaly-kerivnytstvo-biuro-popry-ymovirne-fihuruvannia-ikh-na-plivkakh-nabu-shchodo-rozkradan-na-enerhetytsi/ ), Анастасія Радіна (фракція «Слуга Народу») зазначила, що на плівках НАБУ Державне бюро розслідувань фігурує, як «вокзал», а «Льошою» з плівок, ймовірно, є керівник ДБР Олексій Сухачов.

І все... понеслися заголовки ЗМІ подібного змісту:

- «Директор ДБР Сухачов фігурує на плівках Міндіча як “Льоша” – засідання ТСК», пише видання «Прямий» (https://prm.ua/dyrektor-dbr-sukhachov-fihuruie-na-plivkakh-mindicha-iak-losha-zasidannia-tsk/), яке, як і канал «Прямий» має фактично пряме відношення до Петра Порошенка;

- «Директор ДБР Сухачов фігурує на плівках Міндіча як «Льоша»: що відомо», пише видання Високий Замок (https://wz.lviv.ua/news/543877-dyrektor-dbr-sukhachov-fihuruie-na-plivkakh-mindicha-iak-losha ).

Журналістські стандарти — ні, не чули. Як не чули про презумпцію невинуватості та необхідність відповідати (юридично, репутаційно) за власні слова деякі нардепи, які, складається враження, умисно провокують та розповсюджують дезінформацію. Можливо, слави не вистачає, можливо досвіду, можливо професіоналізму, можливо просто виконують чиєсь ТЗ, а можливо їх примушують та тримають когось із рідних в заручниках... Нехай хоча б моргнуть, в СБУ мають зрозуміти))

Оскільки, як ми з вами писали раніше, що на фоні великого резонансу корупційної справи Міндіча, багато людей прочитають тільки заголовки в новинній стрічці, а там буде: «вокзал» — це ДБР, а «Льоша» — це Сухачов»... А потім ходи і «виправдовуйся, що ти не повія», як кажуть в народі, і ЖОДНОГО відношення до корупційних схем Міндіча не маєш...

До речі, це класичний приклад роботи російської пропаганди — запускається чутка/дезінформація в інтересах росії, але з відносно авторитетних джерел інформації, а потім «пушиться» уже всіма підряд.

І тут усе по кальці з «рашки» — слово «припущення», про що сама Радіна зазначає, в клікабельних заголовках деяких зацікавлених в «розгоні» ЗМІ, непомітно випаровується, а сумнівна теза підсилюється посиланням на ТСК Верховної Ради України. Технологічно, що скажеш...

По «вокзалу» також питань більш ніж достатньо. Чи гіпотетично псевдонім «вокзал» може позначати ДБР на «плівках Міндіча», центральний офіс якого розташований на вулиці Петлюри, недалеко від Центрального залізничного вокзалу в Києві? Гіпотетично може. Але так само гіпотетично він може означати ще дуже багато чого... Від приміщення самого ЖД чи автовокзалу, що маловірогідно враховуючи конспірацію, до офісів «Енергоатому» та «Укренерго», які явно ближче до ЖД вокзалу за будівлю ДБР. А враховуючи, що ТСК все ж розслідує корупційні схеми саме в енергетиці, то і таємничого «Льошу», у якого «щось потрібно запитувати», раціональніше було б почати шукати саме там.

До речі, як повідомляє видання kyiv24.news (https://kyiv24.news/news/dbr-ne-vvazhaye-dovedenym-shho-vokzal-na-plivkah-mindicha-cze-dbr-a-losha-suhachov ) і керівник Головного слідчого управління ДБР Дмитро Мірковець поставив цю версію під сумнів, навівши ТСК географічні аргументи. «Ми спілкувалися з колегами з Національного антикорупційного бюро, я особисто спілкувався і кажу: “У вас в матеріалах ви вбачаєте, що “вокзал” – це ДБР. [Але] якщо географічно подивитися – в районі вокзалу знаходиться за 300 метрів [від нас] Енергоатом, ближче до вокзалу – Укренерго”», — сказав Мірковець.

І правда, глянувши персональний склад керівництва «Енергоатому» та «Укренерго» стає очевидним, що «Льош» там просто величезна кількість. Чого тільки вартує персона члена правління «Укренерго» Олексія Брехта (https://ua.energy/pro_kompaniyu/kerivnictvo/v-o-breht/), який відповідає за експлуатацію, відновлення, захист і розвиток мережі системи передачі. А з 05.09.2024 до 30.06.2025, за рішенням Наглядової ради НЕК «Укренерго», був т.в.о. голови Правління компанії. Чим не кандидат на «Льошу» на «Вокзалі»?

І я абсолютно нічого не маю проти цього Олексія Брехта з «Укренерго», оскільки не є експертом в енергетичній царині, а навів цей показовий приклад щоб яскраво продемонструвати всю абсурдність та маніпулятивність припущень «натягування сови на глобус», що «Льошою» вірогідно є саме директор ДБР Сухачов.

А інформаційні заголовки, накшталт -- «Слідчі ДБР не допитали керівництво Бюро, попри ймовірне фігурування їх на плівках НАБУ щодо розкрадань на енергетиці» (СлідствоІнфо), викликають у мене просто іронічну посмішку...))

Ну ок, давайте показово змоделюємо відповідний допит, ну наприклад, директора ДБР Олексія Сухачова, про що випитували члени ТСК у Дмитра Мирковця (чому його ще не провели):

Перше питання: - «Пане Олексію, скажіть, ви знаєте, що на «плівках Міндіча» фігурує «Льоша», у якогось щось «потрібно запитувати»?» — орієнтовна відповідь: «Так, з публічних джерел».

Що абсолютно логічно, оскільки ким би той «Льоша» не був, він не входив в злочинну групу Міндіча, не мав клічкі/псевдоніму, як у всіх учасників злочинної групи, і не комунікував з усіма цими «Алібабами», «Карлсонами», «Цукерманами» і всіма іншими... Тому, про цю переписку він міг дізнатися тільки з тієї інформації яку надали самі НАБУ та САП в публічний доступ.

Друге запитання: - Пане Олексію, скажіть, а ви «Льоша»?  

І мабуть в голові у будь-якої адекватної людини в цей момент зірветься «абсурдометр»! Оскільки, він же не скаже, що він не «Льоша», мабуть будь-якого Олексія, в тому числі мене (автора цієї статті), не раз в житті називали цим скороченням від Олексій, а з іншої сторони, якщо скажеш, що ти «Льоша», то тебе в момент ЗМІ «причеплять» до «Міндічгейту»...     

Тому, якщо уже розганяти цей ТСКшний абсурд на повну — потрібно запропонувати допитати УСІХ «Льош», з керівної ланки УСІХ державних установ та правоохоронних органів, які знаходяться в радіусі 5 кіломентрів навколо УСІХ «вокзалів» Києва. І, надзвичайно важливо, щоб усі ці допити проводились ОДНОЧАСНО, щоб когось із «Льош» неумисно не дискредитувати, нанісши йому репутаційного удару від того яким по черзі із «Льош» його допитували... Оскільки, наприклад, багато ЗМІ буде слідкувати який «Льоша» перший та останній, другий та передостанній, хто довше відповідав на запитання слідчого і, звичайно, хто на якій машині приїхав на допит...

І показуючи всю абсурдність того, що іноді відбувається на ТСК навколо «вокзалу» і «Льоши» ми можемо піти ще значно далі, але я побережу вашу нервову систему.))

Як проміжний висновок по цьому блоку, потрібно відзначити, що допит директора ДБР Сухачова, в межах цих кримінальних проваджень, які, до слова, він сам дав вказівку порушити, звичайно можливий, але для цього мають бути принаймні хоча б якісь підстави — наприклад, результати експертиз які, за словами Дмитра Мирковця, уже розпочаті в межах розслідуваних кримінальних проваджень. А до того, чесно кажучи, я не дуже розумію, що у нього запитувати... і переконаний, що в цьому зі мною погодяться професійні юристи, які хоча б раз у житті вивчали матеріали будь-якої КС та вибудовували стратегію захисту чи обвинувачення.

ВИСНОВОК

Що сказати, стаття вийшла досить об’ємною, але як не намагався її скоротити, нічого не виходило. Все що відбулося і відбувається в рамках цієї ТСК надзвичайно важливо. Оскільки, політична криза яка «накрила» країну носить безпрецедентний масштаб, а корупційні схеми в енергетиці під час війни, відчуває на собі майже кожен громадянин України.

Разом з тим, у встановленні істини потрібно діяти виключно «в межах та в спосіб», щоб ці пошуки не перетворити на «полювання на відьом» і «не шукати чорну кішку в темній кімнаті, особливо якщо її там немає».

Лишня політизація та гонитва за хайпом, можуть тільки підіграти ворогу в такий складний перемовний період, коли нам так потрібна внутрішня консолідація заради досягнення СПІЛЬНОЇ мети — виживання!

І я глибоко переконаний, що суспільство і в подальшому буде підтримувати розслідування ТСК Железняка, оскільки цей інструмент парламентського контролю і насправді є знаковим місточком між громадянами та вимушено закритими державними органами під час війни. Але люди хочуть знати правду і дізнаються її так чи інакше.

Тому, враховуючи все вищевикладене, хочу побажати Ярославу Железняку успіхів та гарних результатів роботи, членам ТСК — більш обережних формулювань, щоб їх не змогли висмикувати із контексту пропагандисти, НАБУ та САП отримати повноцінну підтримку в своїй діяльності від усієї державної вертикалі, а усім кого запрошують на засідання ТСК, поставитись до цього максимально відповідально і спрацювати на ЄДИНИЙ результат — встановлення істини!

Самоочищення — це той шлях, який ми маємо пройти без сторонньої допомоги, без ілюзій та рожевих окулярів. Адже, тільки через самоочищення та встановленні істини  гартується справжній суверенітет та суб’єктність в сучасному розбалансованому світі.

Слава Україні! Смерть Ворогам!

Олексій Буряченко, виконавчий директор “Міжнародної асоціації малих громад”