Свіжа публікація в журналі Foreign Policy: США і Німеччина наполягають, щоб НАТО не поспішало надто швидко залучати Україну. З цілком прагматичних міркувань: ЗСУ поки не ослабили росію достатньою мірою. Цинічно, але чесно.
Так, врешті Україна мусить стати членом НАТО, не може не стати - це визнають всі. Але до того моменту вона має достатньою мірою позбавити росію ресурсів для ширшої агресії і взагалі для продовження агресії. А НАТО мусить зосередитись на продовженні і розширенні постачання Україні зброї і боєприпасів.
Надто ранній вступ України до Альянсу "може спровокувати повномасштабний конфлікт між НАТО і росією. ...На тлі цього вимальовується перспектива, що конфлікт перетвориться на ядерний".
Отже, "вагомі" учасники НАТО (передусім Німеччина і США) вважають, що ще мають час на послідовне ослаблення росії нашими руками до стану, коли вона вже не зможе загрожувати нікому і нічим. Все, що для цього потрібне, - забезпечувати Україну зброєю. А поки слід в міру серйозно сприймати ядерний шантаж путіна.
А от країни Східної Європи і Балтії, навпаки, переконані, що часу на повільну "розкачку" нема. І що ситуації відкладання не змінить незалежно від реалій. Або путін однаково блефуватиме що тепер, за демонстративного дистанціювання НАТО, що потім, у випадку вступу України і перспективи втручання всіх інших членів (32 на той момент) у війну. Або путін тепер і потім однаково шантажуватиме ядерною атакою в тому чи іншому масштабі - незалежно від ступеня залученості НАТО безпосередньо до протистояння.
Очевидно, прибічники ескалації вважають, що тільки так можна хоч трохи привести до тями путіна. Така думка популярна і в певних колах влади США - передусім в республіканців. На противагу обережній покроковій ескалації Байдена з оцінкою результатів кожного кроку, республіканці вважають ефективнішим застосувати одразу максимум доступних ресурсів і закрити тему з путінською агресією.
Але подібне розділення на "вікінгів" і "мушкетерів", прибічників одного грубого удару і прибічників багатьох болісних уколів, цілковито не впливає на два вже, фактично, затверджених базових моменти.
Перше: забезпечувати ЗСУ всім потрібним вважають за обов'язкове обидва табори. Друге: нарощувати фінансування національних ВПК і безпосередні витрати на оборону до мінімальних Трампових 2% також вважають обов'язковим обидва табори.
Ну і головне: і ті, і ті вже прийняли рішення, як бачимо: місце України - в НАТО. Обговорюються тільки терміни і обставини.
Олексій Голобуцький, заступник директора Агентства моделювання ситуацій, політтехнолог
