За президентства Дональда Трампа Сполучені Штати знову опинилися у вирі глобальних змін. Цей політик, відомий різкими заявами та нестандартними кроками, переконливо демонструє, що його плани охоплюють не лише внутрішню політику США, а й увесь світ. Його амбітна геополітика, вперті економічні експерименти та запекла боротьба з політичними опонентами вже встигли змінити світовий дискурс.

Геополітика Трампа

Один із гучних кроків Трампа – спроба повернути під контроль США Панамський канал. Він пояснює це загрозою з боку Китаю, який продовжує розширювати інфраструктурні та інвестиційні проєкти в Центральній Америці. Утім, президент Панами Хосе Рауль Муліно щоразу наголошує, що переговори про передачу каналу неможливі, і повторює: "Канал належить Панамі". Паралельно з цим Сполучені Штати погрожують "оборонними заходами", якщо ситуацію не буде змінено на їхню користь.

Ще один стратегічний регіон, куди Трамп "дотягує" руку, – Арктика. Багатства та політична значущість цього регіону примушують Вашингтон уважніше придивлятися до Гренландії. Ідея "купівлі" острова у 2019 році викликала резонанс у цілому світі, а в 2025-му Трамп знову повертається до цієї теми. Він без обмежень стверджує, що "мешканці Гренландії хочуть приєднатися до США" й додає, що Данія нібито не може впоратися з викликами в регіоні, де зростає присутність китайських та російських суден. Данія ж не приховує свого обурення і навіть оголосила про мільярдні інвестиції в оборону острова. Прем'єр-міністрка Метте Фредеріксен та король Данії, який підкреслює важливість арктичних територій у складі Королівства, стають "головним бар’єром" для реалізації планів США.

Не менш болючими для Трампа залишаються відносини з двома близькими сусідами – Канадою та Мексикою. Нові 25-відсоткові мита на їхні товари, за винятком канадських енергоресурсів (де застосовано 10%), миттєво спричинили хвилю обурення. Прем’єр-міністр Канади Джастін Трюдо заявив про відповідь у вигляді дзеркальних тарифів, а президентка Мексики Клаудія Шейнбаум назвала дії Білого дому "деструктивними". Попри це, Трамп стоїть на своєму, наголошуючи, що тарифи – це плата за "десятиліття несправедливих угод" і що "Америці так буде краще".

Трампономіка як старе-нове явище

Економічний підхід Трампа залишається так само нескінченно непередбачуваним. Його часто називають "коктейлем" заходів, адже з одного боку ми бачимо агресивний протекціонізм і жорстку митну політику, а з другого – податкові пільги та знижені корпоративні ставки. Бізнес дійсно відчуває полегшення, особливо ті компанії, які готові повертати виробництво назад до США. Саме так Трамп пояснює "невидане раніше" зростання ВВП за своєї першої каденції – у деякі квартали воно сягало понад 4%.

Водночас така політика ледь не щодня провокує торгівельні конфлікти: то з Євросоюзом, то з Китаєм, то з найбільшими сусідами. Зате всередині США підвищується внутрішній попит, а економісти з оточення Трампа прогнозують, що "золота ера" для американського виробника тільки починається. Однак у довгостроковій перспективі світ може розділитися на кілька економічних блоків, що автоматично загрожує глобальній торгівлі хвилею невизначеності й уповільненням розвитку на ринках, які "програють" у цих протистояннях.

Контрацепція міграції

Питання нелегальної міграції Трамп зробив одним із центральних у своїй політичній програмі. "Стіна" на південному кордоні, розширення депортацій, створення спеціальних центрів для "кримінальних нелегалів" і навіть ідея використовувати військову базу в Гуантанамо – усе це викликає вкрай негативну реакцію з боку міжнародних правозахисників і ліберальних політиків. Утім, Трамп і його команда переконані, що жорсткий контроль на кордоні – єдиний спосіб гарантувати безпеку та знижувати конкуренцію на ринку праці.

Попри таку риторику, значна частина мігрантів, які вже отримали громадянство, підтримують Трампа з різних причин: від "консервативних" цінностей до впевненості, що менший наплив нелегалів дає більше шансів на вищі зарплати для легальних працівників. За деякими оцінками, серед латиноамериканських громадян США до половини голосувало за чинного президента, а серед вихідців з Азії – майже 40%.

НЕ демократична вендетта

Від самого початку політичної кар’єри Трампа протистояння з Демократичною партією набуло ознак особистого конфлікту. Використовуючи виконавчі укази, він послідовно блокував ініціативи демократів, намагаючись нівелювати спадок адміністрації Обами (передусім у царині охорони здоров’я) та постійно закликав розслідувати діяльність своїх опонентів. Цю політику він продовжив і в другому терміні, проти спадку Байденівської адміністрації.

Республіканська більшість у Палаті представників та зміцнення позицій у Сенаті дають змогу Трампу призначати суддів, проводити через Конгрес потрібні бюджетні рішення й посилювати кадровий вплив у виконавчій гілці влади. Демократи намагаються протидіяти через суди та громадські протести, однак досі це не завжди дає відчутних результатів.

Ділмейкер у вирішенні світової політики

Дональд Трамп називає себе "найкращим у світі переговірником" і з кожною новою "гучною угодою" прагне підтвердити цей образ. Його стратегія в зовнішній політиці будується на комбінації тиску (тарифів, санкцій, військових ультиматумів) із готовністю "домовлятися з позиції сили". Для одних країн це створює додаткові можливості вийти на ринок США або отримати від Вашингтона особливий статус. Для інших – загрозу втратити суверенність або бути виключеними з найважливіших ланцюжків торгівлі.

Ключова мета Трампа – повернути Сполученим Штатам таку гегемонію, яку вони мали одразу після завершення "холодної війни". "Америка насамперед" знову звучить у промовах президента, і тепер цей слоган супроводжується цілком реальними кроками: тарифи на товари, наміри переглянути кордони впливу, просування американських військових баз і тиск на партнерів, аби збільшили свої оборонні бюджети.

Наразі незрозуміло, наскільки світ готовий беззастережно прийняти таку політику. Канада та Мексика відкрито чинять опір, країни Європи скептично спостерігають за зростанням митного протистояння, а Китай та росія будь-що намагаються закріпити свої позиції у стратегічно важливих точках на кшталт Арктики чи Центральної Америки. Однак уже очевидно, що доки Дональд Трамп у Білому домі, усі ці ідеї – від "панамського реваншу" до "придбання Гренландії» – залишатимуться на порядку денному.

Одним словом, "Трам-пам-пам" для general public може й здається комічним шоу, але чи буде це справді "весело" для всіх – питання відкрите. Ті, кому не пощастить опинитися на шляху президентських планів, можуть зіткнутися з жорсткими заходами. Тому найкраща позиція для країн, що потрапили в геополітичне поле зору США, – намагатися бути принаймні корисними Штатам, аби бодай частково послабити опір. Адже, схоже, Трамп готовий іти до кінця заради свого уявлення про американське лідерство у світі.

Богдан Попов, експерт АЦ "Обʼєднана Україна"