Останніми днями тема надання Україні далекобійних ракет «Томагавк» стала однією з найбільш обговорюваних. Заяви президента США Дональда Трампа, продуктивні розмови з Президентом Володимиром Зеленським та нервова реакція Кремля – все це свідчить, що ми є свідками нового етапу, дай Боже, стратегічного тиску на агресора. Розберімо, що в цій історії є міфом, а що – політичною реальністю, спираючись на факти.

Міф №1: «рішення остаточне, ракети вже пакують». Реальність: це насамперед інструмент тиску, а не лише зброя. Заяви Трампа, що він «може» надати «Томагавки», якщо Росія не погодиться на переговори, – це класичний приклад coercive diplomacy (примусу до миру). Зараз США використовують саму можливість передачі цих ракет як потужний важіль тиску на Кремль. Буквально днями Трамп заявив, що може обговорити це питання безпосередньо з Путіним, прямо питаючи: «Чи хочуть вони, щоб «Томагавки» летіли у їхній бік?». Це ультиматум. Що це означає? Передача ракет, ймовірно, буде поетапною. Спочатку – сама погроза. Потім, у разі відмови РФ від переговорів, – передача невеликої кількості ракет з обмеженнями. І так далі. Це шахова партія, де кожен хід Москви буде отримувати симетричну відповідь.

Міф №2: «Томагавки – це диво-зброя, яка миттєво змінить хід війни». Реальність: їхня головна сила – у стратегічному, а не тактичному впливі. «Томагавк» – потужна зброя, здатна вражати цілі на відстані до 2500 км, але її поява не означає автоматичної перемоги «завтра». Наземних пускових установок для «Томагавків» наразі вироблено дуже мало. Це означає, що перші партії не будуть масовими. Головна мета – змусити Росію відчути, що безпечних місць у її глибокому тилу більше немає. Це змусить їх переміщувати склади, авіабази, штаби, що ускладнить логістику і посіє паніку. Як доказ – істерична реакція Кремля, який то заявляє, що легко їх зібʼє, то погрожує «ескалацією».

Міф №3: «це лише допомога Україні, у США немає свого інтересу». Реальність: це прагматичний крок, вигідний і для США. Вашингтон завжди діє, виходячи з власних інтересів, і тут вони повністю збігаються з нашими. Для американського оборонно-промислового комплексу це унікальна можливість випробувати новітню наземну версію «Томагавків» в умовах реальної війни проти технологічно розвиненого противника. Це найкраща реклама для подальшого продажу цих систем союзникам у Європі. Трамп демонструє силу і рішучість, змушуючи Росію до переговорів на умовах, вигідних Заходу, після розчарування в Путіні та його відмови від діалогу.

Що ж у підсумку? Дискусія про «Томагавки» – це набагато більше, ніж просто розмови про ракети. Це свідчення того, що Білий дім прийняв принципове рішення (або дуже близький до цього) про можливість надання Україні зброї, здатної серйозно змінити правила гри. І ключову роль у цьому відіграє українська дипломатія. Постійний діалог Президента Володимира Зеленського з Білим домом, зокрема нещодавні «дуже продуктивні», за його словами, розмови з Дональдом Трампом, переводять дискусію з теоретичної площини у практичну. Україна не просто просить зброю – вона доводить, що здатна використовувати її відповідально та стратегічно для досягнення спільної мети – справедливого миру.

І поки триває ця велика гра, не забуваймо, що посилення нашої оборони йде й за іншими напрямками: очікуються модернізовані Patriot та німецькі Skynex на шасі танків Leopard для боротьби з дронами. Наш захист стає міцнішим, але, на жаль, це все час, який супроводжується для нас руйнуваннями та смертями.

Ігор Петренко, доктор політичних наук, експерт аналітичного центру “Об’єднана Україна”