Насправді чекати чогось екстраординарного від візитуСі Цзіньпіна до Москви немає сенсу. Не буде жодної публічної заяви про всіляку військову підтримку недоімперії з боку Китаю, на що сподіваються російські турбопатріоти. Як не буде і того, що Китай жорстко вимагатиме від недоімперії виведення військ з окупованих територій України, на що є сподівання наших адептів, що проблеми України вирішить хтось, крім України.

Прагматичний Китай

Стратегія Китаю – м'яка сила. Тобто Китай має намір економічно якщо не підкорити, то змусити себе поважати від УСІХ РАС планети. Причому Китай нікуди не поспішає - там планують на десятиліття.

Відповідно, Китай продовжить таємну військову підтримку рф у вигляді постачання боєприпасів, чіпів, амуніції. Але це робитимуть не державні структури Піднебесної, а деякі незалежні бізнес-структури Китаю. Хоча там без дозволу КПК [Комуністична партія Китаю] навіть мухи не літають. Але формально китайська влада буде ні до чого.

Маршрути таких поставок також зрозумілі — частина авіацією через Білорусь, частина через Іран і далі Вірменію та інші країни ОДКБ.

Однак вирішального, переломного значення для ходу військових дій в Україні такі поставки не нададуть — і через невелику кількість, і через те, що логістика не дозволяє поставити щось швидко і у великій кількості, яку вимагає фронт. При цьому дипломатично Китай постійно на боці рф блокуватиме рішення ООН та інших міжнародних структур, спрямованих проти недоімперії.

Весняно-літні бойові дії, як тригер для розуміння майбутнього

 Контакт між Сі Цзіньпіном та Володимиром Зеленським, проте, важливий своїм фактом. Після нього відкривається потенційна можливість для подальшого спілкування та донесення бачення України до Китаю, який сьогодні є єдиною геополітичною силою, здатною реально впливати на Кремль.

Тож активні весняно-літні бойові дії в Україні продовжаться. Саме від їх результатів безпосередньо залежатимуть і переговорні позиції України та росії, і позиція Китаю у ролі миротворця, яку він намагається приміряти. Відхилення від цього сценарій, звісно, можливі, але малоймовірні. Тому що і рф, і Україна є для Китаю лише інструментами для досягнення гегемоністських цілей. І глибоке співробітництво з Китаєм стане для росії лише соломинкою, яка не допоможе їй вибратися з того болота, в яке вона сама себе завела. Але все це не завтра, це на роки.

   Так що нам своє робить. Такий наш український шлях.

Олександр Кочетков, військовий аналітик, експерт з ракетно-ядерного озброєння