Важливий графік, який ілюструє мою тезу про те, що "Захід не збирається воювати".
Однією з причин, як не дивно, є формування на Заході широкої соціальної групи у вигляді середнього класу і перехід у формат інформаційного суспільства споживання.
Загалом такий парадокс: усе те, що в цивілізаційному аспекті робило Захід привабливішим для наслідування та інтеграції з ним, призвело його до військового ослаблення.
Як бачимо, до середини 60-х років у країнах G7 військові витрати перевищували соціальні.
До Першої світової війни країни Заходу витрачали на соціалку взагалі менше 10%, натомість на військові витрати витрачалося понад 30% бюджетних витрат. Тобто ці країни готувалися до війни.
Після Першої світової привид комунізму не на жарт налякав західні уряди і вони стали витрачати на соціалку трохи менше 20% (тут свою роль зіграла і поява мільйонів ветеранів).
Але в період Другої світової тренди розійшлися в протилежні сторони: військові витрати злетіли до 70%, а соціальні - впали до 6-7%.
Потім тренди пішли назустріч один одному і точка нового переходу була сформована в середині 60-х.
Основна причина: перемога в Холодній війні, це не стільки успіх у гонці озброєнь, скільки саме цивілізаційна перемога суспільства споживання західного типу (умовно "джинси, кока-кола та відеомагнітофон").
А всі ці товари, як фетиші споживання, з'явилися завдяки створенню масового споживчого товариства та середнього класу.
Після перемоги в Холодній Війні на початку 90-х, військові витрати країн Заходу впали нижче за позначку в 10% і опустилися до 5% від загальних видатків бюджету.
Якщо врахувати показник перерозподілу бюджету через ВВП на рівні 40% у середньому, то індикатор військових витрат знизився до 2% валового продукту.
Натомість рівень соціальних видатків зріс до 40% від загальних видатків центрального бюджету, але споживчому суспільству і цього мало - вимагають більше: протести "жовтих жилетів", медичні страховки для бідних, допомога для безробітних, соціальна допомога, витрати на мігрантів тощо. У США ще й обслуговування держборгу.
Усі політики на Заході говорять про недостатній рівень соціальної підтримки населення – так вони хочуть потрафити електорату.
У цій бюджетній парадигмі, збільшити військові витрати можна виключно через мережу скорочення соціальних витрат.
Але політичного рішення такого бюджетного маневру – ні.
Тому що на Заході сформовано електоральні демократії, а електорального рішення скорочення соціалки не існує.
Точніше сказати, таке на словах декларувалося лише в Україні в період 2014-2021, але в нас це завжди обґрунтовувалося важливістю досягнення великої мрії щодо вступу до НАТО та ЄС, плюс національний жертовний міф та мазохістська схильність до соціальної рестрикції (голосування за такі партії як Народний фронт, Самопоміч, Голос і т.д).
Але навіть в Україні в цей період соціалу суттєво порізати не змогли.
Але на Заході такої Великої мети суспільство не має.
Тому політики концентруються на створенні суспільства глобальних цінностей (екологія, права людини) тощо. Як на Заході вже немає і національного жертовного міфу, і соціального мазохізму.
Тому переконати західне суспільство скоротити соціальні витрати заради війни - неможливо і будь-яка політична сила, яка спробує це зробити, буде зметена на виборах.
Олексій Кущ, економіст, фінансовий аналітик
