Тим часом, якось непомітно для всіх пройшла новина про надзвичайно масштабну пожежу, що трапилася минулого тижня поблизу торгового порту Шеф-де-Бей у Ла-Рошелі (Франція). Зайнявся зерновий силос, вогонь поширився на три сусідні силоси. Там лежали тисячі тон пшениці. Причина займання поки що не відома.
І тут варто згадати, що 7 серпня біля великого комерційного порту Деріндже у Туреччині пролунав сильний вибух, що пошкодив 13 зернових елеваторів із 60 наявних. На той момент силоси були заповнені, здебільшого, пшеницею та невеликою кількістю ячменю. Причини вибуху в турецькому порту також поки ще не встановлені.
Усе це б могло не викликати увагу — пожежі трапляються постійно, але як тут не згадати про те, що відбувається останнім часом на російсько-українській війні. Зокрема, держава-агресор оголосила про вихід із зернової угоди, після чого розпочала системне знищення української портової інфраструктури, а також зерна, що там перебувало. Також росіяни оголосили про блокаду українських портів, погрожуючи знищенням судів, які цю блокаду спробують подолати.
Зрозуміло, всі ці дії призвели до зростання світових цін на зерно. І от — пожежі та вибухи на зернових терміналах Франції та Туреччини, що теж, очевидно, будуть впливати на зростання цін.
Тероризм, як форма бізнесу
Все дуже підозріло нагадує одну систему, яка покликана реалізувати декілька задач:
1. Підвищувати ціни на продовольство у світі, що має провокувати інфляцію та нестабільність у найрізноманітніших частинах світу;
2. Підвищення цін на зерно має приносити надприбутки російському керівництву, яке потурбувалося, щоб витіснити з ринку українських конкурентів за допомогою звичних терористичних методів.
Власне, російське керівництво так діяло завжди — використовувало тероризм як форму ведення бізнесу та заробляння грошей.
Окрім того, російська влада може намагатися у такий спосіб спонукати колективний Захід до переговорів та якогось формату "угоди", погрожуючи повзучим розповзанням нестабільності по всьому світу, і тут також можна згадати низку військових переворотів, що останнім часом відбулися в Африці під прямим російським впливом. Найяскравіший приклад — Нігер, де до влади прийшли явні агенти російського впливу, які тепер перекривають уран для Франції, що є дуже значимим, враховуючи розвиток ядерної енергетики у цій європейській країні.
Тероризм, дестабілізація, голод та військові хунти — і, як "альтернатива", поступки та "компроміси". От у таку систему прагне загнати Захід російська влада.
Правда, є одна проблема. Хто може дати гарантії, що ці терористи раптово припинять використовувати свої методи, якщо раптом з ними домовляться? Чому саме ті, хто весь час впливали за допомогою терористичних методів, раптово мають перейти до інших засобів? Можливо, уже час назвати терористів — терористами? Бо щось поки що спроби "обмежити ескалацію" призводили лише до того, що росія успішно розносить цю ескалацію на весь світ.
Петро Олещук, політолог, експерт аналітичного центру “Об’єднана Україна”