Мита Трампа… Економічні наслідки рішень Трампа, на мою думку, будуть переважно негативні, зокрема для самих США, особливо в середньо- і довгостроковій перспективі. Але хай про це пишуть економісти. В цій ситуації треба розуміти, що Трамп мислить не з погляду економіки, а як політик транзакційного типу, для якого торгівля – це не співпраця, а бартер сили та вигоди, і тут важливо дивитися не лише через економічну, а передусім через політичну, геополітичну та ідеологічну призму.
Чому Трамп це робить? Що він насправді хоче досягти?
По-перше, електоральна мобілізація: гра на середньому класі, білих виборцях і робітниках. Трамп говорить мовою "економічного націоналізму", зрозумілою виборцям із промислових штатів ("rust belt"): Пенсильванія, Мічиган, Огайо, Вісконсин. Він створює образ: "я – той, хто захищає американських виробників від хижої глобалізації". Навіть якщо економіка страждає, меседж простий: "терпіти треба, бо ми боремось за свою країну".
"We are declaring economic independence. We don’t need the world. The world needs us".
По-друге, ідея "економічного суверенітету"як частина політики "America First". Для Трампа сильна країна – це самодостатня країна. Він не вірить у глобалізацію, вважає її згубною для США. Його мета – переорієнтувати американську економіку на внутрішні ресурси, стимулювати локальне виробництво, зменшити залежність від Китаю, ЄС, Мексики тощо.
По-третє, формування нової моделі глобальної торгівлі: силової, двосторонньої, ієрархічної. Трамп хоче замінити багатосторонні правила (ВТО, глобальні угоди) двосторонніми "вигідними" угодами, де США – старший партнер. За його логікою США – це економічна імперія, яка має диктувати умови, а не узгоджувати їх. Він сповідує "шантажовий" підхід до торгівлі: якщо хочете доступу до ринку США – поступіться політично/економічно.
По-четверте, тиск на Китай, ЄС та інших – не тільки економічний, а геополітичний. Китай – стратегічний суперник. Трамп хоче змусити його поступитися в технологічних перегонах, в питаннях штучного інтелекту, мікроелектроніки, експорту капіталу. ЄС – об’єкт недовіри. Трамп вважає, що Брюссель "паразитує" на американській безпеці та економіці. Мита – це важіль тиску для досягнення ширших геополітичних цілей.
По-пʼяте, медіаефект і контроль над інформаційним полем. В умовах внутрішніх проблем (імміграція, інфляція, борги, падіння бірж) тарифи – потужний символ сили, "чітких рішень", "національного прориву". Це політична демонстрація рішучості – неважливо, що говорить МВФ чи Bloomberg.
Трамп не оперує категоріями стандартної економіки. Він мислить як бізнесмен з реального сектору: короткий горизонт, прямий прибуток, контроль над ситуацією. Він не очікує ідеальних наслідків, але сподівається на "перезавантаження" системи, в якій США почнуть "грати в іншу гру". З огляду на його нинішню поведінку, то він не боїться економічних втрат у короткостроковій перспективі, якщо вони слугують: його передвиборчій кампанії (не дарма ж він говорить про третій строк у тому чи іншому вигляді), демонстрації жорсткої геоекономічної сили, зменшенню залежності від суперників, формуванню нової парадигми глобальної торгівлі, де США – беззаперечний центр.
Ігор Петренко, доктор політичних наук, експерт аналітичного центру “Об’єднана Україна”
