Що це таке було?
Розчарування. Головна емоція після перегляду демоверсії російської громадянської війни, на яку ми так давно чекали і на яку покладаємо такі великі сподівання. Коли здавалося, що Пригожин перейшов всі червоні лінії, і ми побачимо справжню війну, все відіграли назад. Так, наче ви прийшли в кіно і перші півгодини здавалося, що перед вами шедевр, рівний роботам Фелліні чи Бертолуччі, але на другу частину забракло коштів як на сценарій, так і на спецефекти, і все перетворилося на дешевий водевіль. Де танки застряють у воротах цирку.
"А що так можна було?"
Вони домовились. У той момент, коли здавалося, що можливість для досягнення компромісу втрачена. Що отримав Пригожин за свій розворот? Чи він просто злився? А це не так і важливо. Чи він тепер довго житиме в Білорусі, чи "слово президента росії" все ж таки нічого не варте. І це не важливо. Доля цього маніяка нам не цікава. І певні очікування були лише того, що цей маніяк здатен посіяти хаос в росії і надовго. Не здатен. Надовго не здатен.
Чи все погано? Насправді ні. У нас дійсно протягом суботи сформувались завищенні очікування. Разом із дуже добрим настроєм і чудовим набором мемів. Але в результаті цих двох днів ситуація набагато краща для України, ніж була до цього. Скоріше ситуація для росії стала набагато гірша.
Раніше російські еліти обговорювали, що цар голий. А зараз цього голого царя привселюдно поставили раком. І не важливо, що той, хто поставив, не знав, що з цим робити далі.
путін слабкий. От що довела ця ситуація. І на домовленості він пішов від слабкості, бо не мав впевненості, що може вирішити питання силою. Якби міг, точно б вирішив. Але ввечері довелося домовлятися з тими, кого ще зранку називав зрадниками Батьківщини. У царя всієї росії немає можливості впоратися з бунтівником, який очолює найманців. І не важливо, чи то він сам на це наважився, чи за ним стоїть якась башта Кремля. Це слабкість. Яку в росії не пробачають.
Можна публічно опускати путіна
Зараз всі в росії побачили цю слабкість. Що так можна було. Що можна здійснити бунт. Можна захоплювати міста. Можна збивати гвинтокрили. Можна публічно опускати путіна. І тобі за це нічого не буде.
Можна відстоювати свій приватний інтерес силою, зневажаючи сакральну основу влади — путіна. Бо це був суто приватний інтерес однієї ПВК, яка не захотіла лягати під Шойгу і напередодні дати Х, першого липня, коли треба було йти здаватися, здійснила цей імпотентний заколот. Почавши готуватися до нього, як бачили американські спецслужби, відразу після того, як стало зрозуміло, що часу Х не минути.
Російську систему тримав страх. Страх перед путіним. Всі ці олігархи, яким не потрібна війна, мовчать, втрачаючи мільярди, бо бояться. Зараз цього страху буде набагато менше. А гойдання системи будуть набагато більші. І це, звісно, плюс для нас. Це не перемога вже завтра, але це середньострокова і довгострокова позитивна зміна.
Сергій Фурса, інвестиційний банкір
