Якщо говорити з точки зору презентації, з точки зору масштабу, воно - чудове.
Якщо говорити про картинку, символізм та правильні слова на зустрічі, вони - чудові.
Якщо говорити про конкретні результати, то поки що складно окреслити.

Цілий цикл зустрічей. Зокрема саміт “України- ЄС”, попередній “Рамштайн”, довгострокову матеріальну допомогу, вони вже передбачали ті рішення, які необхідні Україні, як на полі бою, так і з погляду фінансування. Неможливо після кожної зустрічі генерувати нове рішення.

Але є певні висловлювання від політичних лідерів, які повинні переконати, насамперед українців, в тому, що ЄС не змінили свою політику щодо України. І навіть, здається, готові посилити мілітарну підтримку. Уособлення цих висловлювань у конкретних діях чи конкретних поставках ми зможемо з вами оцінити лише з часом.

Варто відзначити, що це вже друге міжнародне турне, після початку активної фази війни.
Перше було здійснено в Сполучені Штати. Бачимо, що Президент усвідомлює, що для того, щоб Україна залишалася на міжнародному порядку денному, в пресі, йому все-таки доводиться і треба відвідувати різні заходи та лідерів в інших державах.

Цілком можливо, що з часом ми почуємо про його наміри або плани особисто відвідати або збори “Великої сімки” або в більш довгостроковій перспективі його участь як запрошеного гостя на саміті G20. Тому з точки зору представлення України на Міжнародній арені все добре, з погляду на результати - все-таки є недомовленість.

Далекобійна зброя та літаки

Франція, Німеччина та Сполучені Штати, всі, чудово розуміють наскільки швидко потрібна нам допомога. Вони приймають рішення про постачання виходячи з цілей і завдань, які на часі.

В медіанаративі всі хочуть постачання винищувачів і літаків, але ці очікування трошки розходяться з реальністю. Я би скоріш говорив про збільшення кількості бронетехніки. Президент змінив акцент в напрямок далекобійної зброї. Тобто нам потрібні ракетні установки та ракети з можливість вражати цілі на відстані 300-400-500 км.

Загалом, наші союзники та партнери усвідомлюють яка кількість техніки є на території України. Вони приймають рішення про постачання, виходячи з тих завдань, які вирішують збройні сили на сьогодні.

Ключове завдання - це не наступальна операція, а в першу чергу та операція, яка має стримувати противника, вимотувати його і обнуляти його наступальний потенціал.

Коли настане момент наступальних операцій, нам як аудиторії, представлять те рішення, яке в принципі і народжується в військових колах і аналітиків. Просто воно не озвучується.

Ближче до середини літа або до кінця весни,якщо ми дійдемо до наступальної операції, зрозуміло, що вона буде супроводжуватися підтримкою з боку авіації. І в якийсь момент, на якійсь прес-конференції буде озвучено рішення про передачу винищувачів. Не має значення якого типу від якої країни. Виявиться, що вже й пілоти можуть ними керувати, виявиться що є країни, які готові їх надати і злітно-посадкові смуги будуть підготовлені, а також інфраструктура для обслуговування цих літаків.

Санкційної політика, як розмінна монета

Президент, насамперед, це - політик. Його функція на цьому візиті зрозуміти і почути позиції країн щодо прогнозів їхнього бачення про те, яким чином політично врегулювати війну, яка продовжується. Військова складова - це, звісно, перше. Друга складова це - політичне врегулювання, яке стосується кордонів та взаємних зобов'язань, та продовження санкційної політики, яка може бути, як розмінна монета. Захід може запропонувати рф “пряник”, що у разі припинення війни, згодом буде певний графік, в рамках якого з рф будуть зніматися санкції.

Тому Володимир Олександрович повинен чути всіх суб'єктів. Їхнє бачення того, яким чином вони бачать відносини з Російською Федерацією після завершення війни. Їхні думки - це абсолютно нормально, тому що вони можуть частково відрізнятися як з позиції України, так і всередині самих країн Європейського Союзу.

Андрій Вігірінський, юрист, політичний аналітик