На пришвидшення кінця війни, а якщо правильніше сказати, на пришвидшення перемоги України впливає низка факторів. І українське військово-політичне керівництво, починаючи від Президента України і закінчуючи всіма силами оборони і безпеки України, намагається їх посилити. Все дуже просто – треба дивитись на стратегію Президента.

Три вектора стратегії України

Перша стратегія полягає в тому, що потужне місце у його зовнішній політиці на перемовинах і у його оборонній політиці посідають питання передачі потрібного озброєння. Всі бачать, які принципові рішення за останні півтора року були прийняті щодо передачі високоточного технічного наступального озброєння для України. Те, що ще 19-21 лютого 2022 року або в день виступу Президента Зеленського на Мюнхенській конференції перед початком другої хвилі рашистської агресії проти України здавалось неможливим, сьогодні – це нормальна історія. Нам передають системи Patriot, танки Leopard, комплекси IRIS, ракети Taurus і Storm Shadow тощо.

Треба розуміти, що військово-політичне керівництво не просто ж так насамперед займається питаннями військово-технічного забезпечення потреб наших сил оборони і безпеки. А тому, що основним фактором у перемозі України слугуватиме ефективність безпосередньо на полі бою. Адже саме ефективність на полі бою повернула нашій державі, наприклад, суб'єктність у міжнародних політичних відносинах, а також вплив на багато процесів. І сьогодні жодні перемовини не відбуваються без України. А в центрі світової уваги – мирний план Президента України щодо врегулювання ситуації.

Другий аспект, який теж військово-політичне керівництво реалізовує на всіх рівнях – санкційний тиск на рашистську федерацію. Є відповідна група Єрмака-Макфола, яка постійно моніторить вплив санкцій на російську економіку, моніторить механізми обходу цих станцій тощо.

Санкційний тиск дуже потужно впливає на економічні важелі розвитку рф. Так, багато західних компаній ще працюють в росії, є великі партнери – Туреччина, Китай, Індія і багато інших держав. Але загальна токсичність рашистської юрисдикції зменшує економічні можливості і створює додаткові проблеми для проведення відповідних транзакцій. Також із порядку денного не знято питання арешту рашистського майна і його передачі для України.

Третій напрямок – дипломатичний, у центрі якого мирний план Президента Зеленського, який він представляв на саміті G19 минулого року. Відбулись зустрічі в Копенгагені і Саудівській Аравії на рівні радників з питань зовнішньої політики, оборони і безпеки. Це все системна робота, яку реалізовує Офіс Президента і українські дипломати, для того щоб збільшити коло союзників України, збільшити кількість союзників формату Рамштайн, заручитися підтримкою таких потужних держав як Саудівська Аравія, Індія, яка змінює позицію, Китай. До речі, як написав Financial Times, Китай все більше дистанціюється від російської федерації на перемовинах.

Усі ці три вектори однаково важливі. Але перемогу на полі бою треба буде закріпити відповідними домовленостями. У дипломатичному факторі важливо зазначити ще такий аспект як дуже потужні перемоги України щодо членства в Європейському Союзі і НАТО, і вже є відповідні гарантій щодо членства. І, що дуже важливо, Україна почала перші перемовини щодо реальних гарантій безпеки на юридичному, дипломатичному і військово-технічному рівні зі Сполученими Штатами Америки. Зміст і наповнення цієї угоди з США слугуватиме прикладом для інших країн, зокрема як мінімум держав G7, задля забезпечення реальних механізмів гарантій безпеки до членства України в НАТО.

Антон Кучухідзе, політолог-міжнародник, співзасновник аналітичного центру “Об’єднана Україна”