Цікавий розклад відбувається в багатокутнику: Туреччина - Азербайджан - Іран - Вірменія - рф. Ключова мета в контексті турецького пантюркізму і вибудовування Османської імперії 2.0. - отримання контролю над Зангезурським коридором, який з'єднає Туреччину, ексклав Нахічевань з Азербайджаном і дасть змогу Анкарі "переступити" через Каспій у бік тюркських держав Центральної Азії. А там амбіції "тюркського вовка" дуже великі - аж до Алтаю і Якутії. Якутів, до речі, в Туреччині теж приписали до тюрків. Я вам навіть скажу, що й українців у Туреччині найзатятіші представники тюрків приписують саме до тюрків...
Але тут можна сказати, що все з точністю до навпаки і багато турків - слов'яни за кров'ю, нехай і частково.
Кажуть, сучасні нащадки останнього турецького султана на більш ніж 70% слов'янського походження. Навіть найбільший турецький архітектор і автор великого османського стилю, Сінан не був, скоріш за все, етнічним тюрком, оскільки його батько був християнином.
Ось згадав про Сінана - автора великої мечеті Сулейманіє в Стамбул і не можу втриматися від романтичної історії.
Сінан закохався в Міхрімах (у перекладі - Сонце і Місяць) у єдину доньку турецького султана Сулемана І Пишного і нашої Роксолани - Хуррем. Ще б пак не закохатися: Міхрімах вирізнялася з-поміж одноліток красивими золотими довгими пасмами. Міхрімах було тоді 17 років, а Сінану - 50.
Зрозуміло, що почуття архітектора залишилися без відповіді, а Міхрімах її мати Хуррем видала заміж за Рустема - пажа, якого потім зробила Великим Візирем.
Рустем теж був не хлопчик - йому стукнуло до весілля 39 років. За шкалою того часу - це як нинішній 60-річний чоловік.
Ну а Сінан на честь імені Міхрімах збудував в Едірнекапи дві мечеті, "сонячну" і "місячну".
У день народження Міхрімах сонце заходить по осі двох мечетей і зникає повністю за "сонячною".
До речі, учень Сінана побудував Тадж Махал, але це зовсім інша любовна історія.
Та вже, і тут Остапа, тобто мене понесло... Про що я говорив? Про нудний геополітичний багатокутник...
З Блискучого століття Чудової Порти повернемося в наш не менш цікавий час.
Туреччині потрібен Зангезурський коридор. Алієв недарма заговорив про "фашизм у Вірменії" і ризик нової війни.
А тут ще зовсім не випадковий розрив Вірменії з ОДКБ і дрейф Єревана в бік Франції, ЄС і НАТО з паралельним охолодженням відносин із Москвою.
Але силове захоплення Туреччиною Зангезурського коридору (та й узагалі будь-який контроль над Зангезуром без посередництва рф і /або Ірану) не влаштовує ні Москву, ні Тегеран. Тим більше, що Іран і рф скоро підпишуть договір про стратегічне партнерство.
Для Ірану, який зазнає поразок по всьому своєму силовому периметру, таке посилення Туреччини загрожує системною кризою і ризиком розпаду, оскільки величезні території іранського Азербайджану і мільйони азербайджанців в Ірані можуть скористатися таким просуванням Туреччини в регіон.
А для рф критично важливо не пустити Туреччину в Середню Азію.
Взагалі, для росії дві держави в цьому контексті стають вкрай важливими: Іран, який прикриває Закавказзя і, отже, Північний Кавказ.
І Афганістан - фундаменталістський драйвер для всієї Центральної Азії.
Саме том рф підписує угоду про стратегічне партнерство з Іраном і виключає Талібан зі списку терористичних організацій.
У зв'язку з цим, стає цілком можливим введення військ Ірану до Вірменії для захисту Зангезурського коридору за підтримки рф.
Звичайно, ідеально для Ірану було б, якби Вірменія про це офіційно попросила.
Але вона "наче випадково" призупинила своє членство в ОДКБ (хоча суто теоретично для такого кроку час дуже невідповідний) і заявила про рух до НАТО і ЄС (мабуть, отримавши якісь гарантії безпеки).
У такому варіанті, можна припустити, що Іран у відповідь ухвалить рішення про введення своїх військ у Зангезур. У всякому разі, такий ризик зараз є.
Тому що в іншому випадку, якщо Вірменія віддасть Зангезур Туреччині та стане партнером НАТО (нехай навіть не повноправним членом, а надасть свою територію під бази Альянсу), з урахуванням ситуації в Сирії та іранських планів Ізраїлю і США, Тегеран ризикує опинитися в таких кліщах, з яких уже не вийде.
Є ризик втрати територій на півночі та північному заході Ірану і створення там "Азербайджанської народної республіки".
До речі, така там уже створювалася, щоправда, під егідою СРСР.
Для росії такий розклад теж критичний - різке посилення Азербайджану і повний вихід його з-під російського впливу.
Плюс реалізація вже за фактом планів Туреччини зі створення Османської імперії 2.0. і її прорив у Центральну Азію: йдеться насамперед про Узбекистан і Киргизстан. А там і про Казахстан.
Загалом, у цьому багатокутнику дозрівають передумови для дуже потужного геополітичного зіткнення.
Олексій Кущ, економіст, фінансовий аналітик
