Знаєте у чому феномен китайської економіки? Хтось скаже, напевно, мільярд китайців, працьовите населення, планова економіка... і так і ні.

Китайська економіка росла як на дріжджах через друк грошей! Ой, вибачте, через політику "кількісного пом'якшення" (так макроекономісти називають емісію грошей). Так, безперечно, Китай довго був лідером залучення інвестицій. Але Інвестиції якраз і йдуть туди:

• є зростання економіки та потенціал продовження зростання;
• є умови для інвесторів (захист, гарантії, податкова політика, стимулювання).
  
  

Але повернемось до грошей. Наведу кілька цифр за останні кілька десятків років. За останні 30 років середні темпи зростання грошової маси у Китаї становлять 10% на рік.

При цьому інфляція залишається низькою, стабільно близько 2%-3% на рік, про причини напишу нижче.
Зростання грошової маси дуже близько корелює з темпами зростання ВВП, у середньому близько 9% за останні 30 років.

Але найважливішу роль зростанні грошової маси Китаю зіграв борг - державний та приватний. Зокрема, у 2023 році ставлення боргу Китаю до ВВП зросло до рекордних 279,7% на тлі кредитного буму (стимульованого урядом). У тому числі борг приватних корпорацій становить близько 200% ВВП.  А борг домогосподарств у цій сумі до ВВП у Китаї становив 63%. Чистий державний борг Китаю до ВВП складає "всього" 77%.

Що цікаво, частка прямих іноземних інвестицій у прирості грошової маси в середньому в цьому періоді складає близько 2,5%. Все інше – чиста емісія юаня (7,5% ВВП щороку).

Чому за такої емісії у Китаї залишалася низька інфляція?

А тому, що ми говоримо про споживчу інфляцію. Надруковані гроші пішли не на приватне споживання, а на інвестиції. Левова частка яких припала на будівельний ринок, будівництво транспортної, енергетичної та житлової інфраструктури. Частка цього сектора досягла вже 30% ВВП Китаю. Щорічний приріст цін на житло в Китаї складав у середньому 7,5%!

Більшість інвестицій прийшла через фондовий ринок у всі сектори китайської економіки. Загальна капіталізація фондового ринку Китаю до ВВП рік тому сягала 80%. Індекс Гонконгської Фондової біржі за 30 років зріс у 6 разів!

Центральний банк Китаю друкував гроші, фінансував держборг. Мінфін Китаю фінансував своєю чергою величезну кількість інфраструктурних проектів, що стимулювали зайнятість, внутрішній попит. Це було основним секретом зростання китайської економіки. Основним, але не єдиним.

Тоталітарна китайська економіка створювала масу стимулів для експансії китайської економіки. До таких стимулів належали:

• Компенсація % ставки за кредитами китайським компаніям, які інвестували на зовнішні ринки;
• віднесення до 5% від виторг на витрати без документів, що підтверджують (по суті, узаконена корупція);
• фіксований валютний курс до долара 7 юанів за долар. Така ставка була і 10 років тому.

Судячи з Індексу Біг Мака, сьогодні юань мінімум на 30% недооцінений по відношенню до долара. Штучне заниження вартості національної валюти створює китайським експортерам відмінні переваги цінової конкуренції. Їхні витрати порівняно з конкурентами, потенційно, на 30% нижчі. Отже, нижче і собівартість.

Що ми маємо на виході під китайським феноменом?

Насправді, цитату Амшеля Ротшильда: "Дайте мені контроль над грошима держави, і мене не цікавитиме, хто в цій державі пише закони."

Китайський уряд чудово використовує політику "кількісного пом'якшення" для розвитку китайської економіки.
За останні 30 років у Китаї (з 1992 року):

• ВВП зріс з $423 млрд до $18 трлн (у 42 рази);
• ВВП на душу населення з $366 до $12,7 тис. (у 35 разів);
• прямі іноземні інвестиції за різними оцінками - до $2,9 трлн дол.;
• грошова маса зросла з 1,6 трлн юанів до 22 трлн юанів (у 13 разів);
• борг зріс зі 100% ВВП до майже 300% ВВП.

І важливим є те, що в Індексі складності економіки Китай за останні 30 років піднявся з 46-го місця на 18-те.
Що говорить про активну технологізацію та підвищення продуктивності праці китайської економіки.

Чим цікавий цей приклад для України? - Та всім! Це яскравий приклад суб'єктної позиції, наявність чіткого плану, відстоювання своїх інтересів. Чого нам сьогодні так не вистачає.

Це приклад грошово-кредитної політики, спрямованої на розвиток економіки, а не на її заморожування (як сьогодні в Україні). Це приклад того, що емісія грошей при правильному її використанні може призводити до зростання економіки, а не до інфляції, як стверджують багато експертів.

Автор: Анатолій Амелін, економіст, директор економічних програм Українського інституту майбутнього