Погодження нових санкцій проти росії стає все складнішим процесом, і дискусії навколо 19-го пакету – яскраве тому підтвердження. Нещодавно посли ЄС не змогли дійти згоди, і це уповільнює динаміку тиску на агресора. Але важливо розуміти, що відбувається за лаштунками.

З одного боку, ми бачимо, як окремі країни, зокрема Австрія та Словаччина, намагаються просувати власні інтереси. Наприклад, вимога Відня розморозити частину російських активів для компенсації збитків банку Raiffeisen – це небезпечна спроба поставити корпоративні інтереси вище за спільну європейську безпеку. Такий крок міг би легітимізувати рішення російських судів і створити прецедент для виведення активів РФ з-під санкцій.

З іншого боку, попри ці складнощі, ЄС готує справді потужний удар по російській економіці. Ключовий елемент 19-го пакету – це рішучі заходи проти "тіньового флоту" РФ, який допомагає Кремлю обходити нафтові ембарго. Планується не просто розширити сисок суден-порушників, а й створити правові механізми для їх зупинки, зокрема в Балтійському морі. Це вже не просто обмеження на папері, а готовність забезпечити їх виконання силою міжнародного права.

Такий фокус на реальному, дієвому механізмі – це саме те, до чого постійно закликає Україна. Президент Володимир Зеленський та українські дипломати неодноразово наголошували, що санкції мають не просто існувати, а реально перекривати фінансові потоки агресора та закривати всі лазівки для їх обходу. І виглядає, що в Брюсселі цей сигнал нарешті почули.

Отже, хоча процес узгодження сповільнився через внутрішні суперечки, загальний вектор залишається незмінним. Поки дипломати шукають компроміси, Євросоюз продовжує дію індивідуальних санкцій проти осіб та компаній, причетних до гібридної агресії. Це доводить, що попри всі труднощі, тиск на Росію буде лише посилюватися.

Ігор Петренко, доктор політичних наук, експерт аналітичного центру “Об’єднана Україна”